Рішення № 30980959, 29.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

29 квітня 2013 року справа № 927/428/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбар",

вул. Генерала Корчагіна, 4, м. Ніжин, 16600

Відповідач: Фермерське господарство "Дуболугівське",

вул. Нижньоозерна, 74-Б, м. Ніжин, 16600

про стягнення 57 793,47 грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Коростиленко Ю.О. - юрист-консультант (довіреність № б/н від 1 жовтня 2010 року);

відповідача: не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбар" подано позов до Фермерського господарства "Дуболугівське" про стягнення 57 793,47 грн. боргу, в тому числі 56 354 грн. основної заборгованості по оплаті вартості нафтопродуктів за договором постачання № 21 від 2 січня 2013 року, 480,70 грн. пені та 958,77 грн. 30 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 3 квітня 2013 року отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 16 квітня 2013 року, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою поштового відділенням зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 8 квітня 2013 року місцезнаходження Фермерського господарства "Дуболугівське": вул. Нижньоозерна, 74-Б, м. Ніжин, 16600.

У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд -

В С Т А Н О В И В :

2 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбар" (постачальник) та Фермерським господарством "Дуболугівське" (покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів № 21 (далі -договір) (а.с. 11-14).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти: бензин А-76, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо, масло М10Г2к (надалі - товар) відповідно до умов договору і додаткових угод до нього (в разі їх підписання), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами у видатковій документації.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії товару заздалегідь узгоджуються сторонами, з наступним відображенням в рахунку-фактурі на оплату. Ціна також вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2 договору покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 1 банківського дня після отримання товару.

Позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив відповідачу товар всього на суму 83 157 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №166 від 1 березня 2013 року та №197 від 15 березня 2013 року та пред'явив до оплати рахунки-фактури № 154 від 1 березня 2013 року на суму 26 803 грн. та №180 від 15 березня 2013 року на суму 56 354 грн. (а.с. 15-18).

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав частково, перерахувавши позивачу 12 березня 2013 року - 26 803 грн.

Як зазначає позивач, станом на 1 квітня 2013 року заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого товару становить 56 354 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 1 березня по 19 березня 2013 року, підписаного обома сторонами та скріпленим їх печатками, заборгованість відповідача становить 56 354 грн. (а.с. 19).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 56 354 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 480,70 грн. пені та 958,77 грн. 30 % річних.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі неоплати або несвоєчасної плати за товар покупець повинен виплатити постачальникові пеню, яка нараховується за кожен день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не сплаченого в строк товару.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3 договору якщо покупець не розрахувався за отриманий товар на протязі одного банківського дня з моменту отримання, то окрім пені, передбаченої в п. 5.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові за порушення грошових зобов'язань, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати товару та проценти за користування чужими грошовими коштами в порядку виконання вимог ст. 536 Цивільного кодексу України, а саме: проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожен день прострочення оплати, починаючи з другого календарного дня після отримання товару, на протязі всього періоду користування грошовими коштами, які підлягають оплаті постачальникові.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 480,70 грн. пені та 958,77 грн. 30 % річних.

Всупереч приписам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач проти позову не заперечив, доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідно до платіжного доручення №47 від 29 березня 2013 року позивачем сплачено в доход державного бюджету 1764 грн. судового збору за розгляд даного позову в господарському суді Чернігівської області.

Проте, як встановлено судом, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено таку підставу повернення судового збору, як внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, надлишково сплачений судовий збір в сумі 43,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Дуболугівське" (вул. Нижньоозерна, 74-Б, м. Ніжин, 16600, код 38189108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбар" (вул. Генерала Корчагіна, 4, м. Ніжин, 16600, код 36697760) 56 354 грн. боргу, 480,70 грн. пені, 958,77 грн. 30 % річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбар" (вул. Генерала Корчагіна, 4, м. Ніжин, 16600, код 36697760) 43,50 грн. судового збору з державного бюджету (отримувач УДКСУ м. Чернігова Державний бюджет, р/р 31217206783002, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592, призначення платежу: "Судовий збір, код 03500068 пункт 2…", код бюджетної класифікації 22030001).

Суддя В.В. Моцьор