Рішення № 30980835, 14.03.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

14.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/567/13 Головуючий у першій

Категорія 27 інстанції Євдокімова І.А.

Доповідач у апеляційній

інстанції Сундуков В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Сундукова В.М.,

суддів: Клочка В.П., Єфімової В.О.,

при секретарі: Івченко М.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення, ОСОБА_7 ( третя особа - орган опіки та піклування Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя) про визнання недійсним іпотечного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення, ОСОБА_7 ( третя особа - орган опіки та піклування Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя) про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 05 травня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_7 перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за кредитним договором, предметом якого є нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 54,60 кв.м., житловою площею 29,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що у вищезазначеній квартирі на момент укладення договору проживали вона, її донька ОСОБА_8 та неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порушення вимог Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не була отримана згода органів опіки та піклування при укладенні спірного іпотечного договору, що є підставою недійсності правочину у зв'язку з недотриманням вимог ч.І ст. 203 ЦК України.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення - про відмову позивачу у позові.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки укладений без дотримання вимог Закону та з того, що неповнолітня дитина мала право користуватись предметом іпотеки на момент укладення договору, оскільки був зареєстрований та проживав у спірній квартирі з 2004 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 укладено договір про надання відновленої кредитної лінії № 945\0-397, в забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним договором 05 травня 2008 року був укладений іпотечній договір, предметом якого є нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 54,60 кв.м., житловою площею 29,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчиненні будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, повнолітніх чи непрацездатних дітей.

З пункту 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Положення статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року № 2623-IV "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування якими мають безпритульні діти, діють з 1 січня 2006 року і на договори, укладені до цієї дати, не поширюються (стаття 58 Конституції України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи при оформленні договору кредиту та іпотечного договору ОСОБА_7 була представлена довідка № 697 від 29 квітня 2008 року про склад сім'ї, згідно якої у квартирі переданої в іпотеку банку неповнолітніх дітей не зареєстровано та не проживає.

Крім того, позивачем ОСОБА_5 написана заява, яка нотаріально засвідчена, про згоду укладання її чоловіком ОСОБА_7 договору іпотеки під забезпечення кредитного договору, а також позивачем дана згода на припинення користування квартирою у випадку невиконання умов кредитного договору.

Також позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_7 підписані заяви від 21 квітня 2008 року, згідно яких вони підтверджують, що на момент укладення договору іпотеки дітей не мають, зі змістом ст. 12 Закону України «Про основи соціальної захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.ст. 190,192,222 КК України ознайомлені.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_5 надала довідку від 12.05.2012 року про те, що в квартирі АДРЕСА_1 з 20.01.2004 року проживає також її син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За даними форми №16 відносно ОСОБА_5 (а.с.37) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований на житловій площі чоловіка з 20.04.2004 року.

Таким чином в матеріалах справи щодо обставин, що мають значення для справи маються суперечливі докази.

Суд, ухвалюючи рішення вважав встановленим, що син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на момент укладання договору був зареєстрований та проживав у вказаній квартирі та мав право користування предметом іпотеки.

Однак оцінки суперечливим доказам щодо цього факту судом не дано.

Між тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України рішення суду складається, зокрема, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтування вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.

В рішенні суду (мотивувальній його частині) не зазначено з яких мотивів суд взяв до уваги довідку від 12.05.2012 року та довідку «форма №16» (а.с.43-44) та відхилив (не взяв до уваги), як доказ, довідку №697 від 29.04.2008 року( а.с.30).

Між тим, даних про те, що довідка №697 від 29.04.2008 року підроблена чи в неї внесені неправдиві відомості немає.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, оцінюючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довела, що її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент укладання договору мав право користування предметом іпотеки.

При цьому колегія суддів бере до уваги дані довідки №697 про те, що на 29 квітня 2008 року (за шість днів до укладання договору іпотеки) ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 не проживав и не значився зареєстрованим.

Довідку від 12.05.2012 року та довідку «форма №16» колегія суддів відхиляє, оскільки з них лише вбачається, що ОСОБА_6 був зареєстрований з 20.01.2004 року, даних про реєстрацію на момент укладання договору іпотеки ці довідки не містять.

Таким чином, враховуючи наведене, слід дійти висновку, що на момент укладання договору іпотеки, за наявності наданих ОСОБА_5 документів, дозвіл органу опіки та піклування не був необхідним і не вимагався.

Проте суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону та на підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 липня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення, ОСОБА_7 ( третя особа - орган опіки та піклування Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя) про визнання недійсним іпотечного договору - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського відділення судовий збір в розмірі 57,35грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ В.М.Сундуков

Судді: /підпис/ В.П.Клочко

/підпис/ В.О.Єфімова

з оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя В.М.Сундуков