Рішення № 30980446, 23.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/7941/2012 Провадження № 22-ц/795/1064/2013 Головуючий у I інстанції -Коваленко А. В. Доповідач - Страшний М. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.суддів:Шарапової О.Л., Шитченко Н.В.при секретарі:Примачок Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2012 року ПАТ „Ерсте Банк" звернулось до суду з позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, виселити останнього із квартири та зняти із реєстраційного обліку за цією адресою. Свої вимоги мотивувало тим, що 25.03.2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав останній кредит в розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 24.03.2018 року. Відповідачка свої зобов'язання по договору належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 17.09.2012 року в сумі 69 428,25 доларів США. Тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості за кредитним договором та застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни на рівні не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Крім того, банк просив одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки виселити ОСОБА_5 з квартири із зняттям його з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ „Ерсте Банк» станом на 17.09.2012 року по кредитному договору №014/5366/3/12188 від 25.03.2008 року, що складається: з заборгованості по тілу кредиту - 47784, 46 дол. США, що в перерахунку на гривневий еквівалент по курсу НБУ становить 381941,19 грн., заборгованості по відсоткам - 21643,79 дол.США, що в перерахунку на гривневий еквівалент по курсу НБУ становить -172998,82 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 44,5 кв.м, загальною площею -60,6 кв.м, яка належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва №4292 на право власності на квартиру №3, виданого виконавчим комітетом Прилуцької міської ради народних депутатів Чернігівської області від 01 грудня 1992 року. Право власності зареєстровано КП „Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської області за реєстраційним номером 22606532 та застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу майна на прилюдних торгах за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселено ОСОБА_5 із квартири за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям його з реєстраційного обліку за цією адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд в своєму рішенні обов'язково повинен був вказати ціну предмета іпотеки для його реалізації, яка вже визначена в п. 5.5.3 договору іпотеки. Апелянт також не погоджується з включенням судом до складу загальної заборгованості заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 17.09.2012 року, оскільки це призводить до подвійного стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 березня 2008 року між ВАТ „Ерсте Банк" (на даний час ПАТ „Ерсте Банк") і ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 50 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 24 березня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ „Ерсте Банк" та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, згідно якого останній надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2010 року, частково скасованим рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь ПАТ „Ерсте Банк" 60 691, 77 доларів США заборгованості за кредитним договором.

Звернувшись до суду з позовом, банк посилався на те, що боржником ОСОБА_6 не виконується рішення суду, не сплачується заборгованість за кредитним договором, тому банк просив в рахунок погашення суми заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд враховує, що ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що має місце стягнення заборгованості за кредитним договором в подвійному розмірі, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, враховуючи наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Судом по справі встановлено, що заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2010 року набрало законної сили, однак на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду від 12 лютого 2013 року воно виконано не було і заборгованість за кредитним договором погашена не була.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21.10.2010 року на користь ПАТ „Ерсте Банк" було стягнуто 47 784, 46 доларів США заборгованості по кредиту та 12 907,31 доларів США відсотків та пені станом на 03.09.2010 р.

Оскаржуваним рішенням суду від 12 лютого 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 47 784, 46 доларів США та 21 643,79 доларів США відсотків станом на 17.09.2012 року. Тобто, заборгованість по тілу кредиту є однаковою, а нарахування відсотків після постановлення судового рішення повністю відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Позивач звернувся до державної виконавчої служби щодо виконання заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року, проте відсутні дані, що дане рішення боржником виконується, жодні суми в рахунок погашення боргу не сплачуються.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції фактично застосував до відповідачів наслідки невиконання або неналежного виконання грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором є дійсно виконанням зобов'язання у подвійному розмірі, проте звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором не може вважатись подвійною відповідальністю боржника.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про невідповідність рішення суду вимогам ст. 39 Закону України „Про іпотеку", оскільки резолютивна частина оскаржуваного судового рішення містить всі необхідні положення, що вимагаються для зазначення в рішенні у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, не можна визнати обгрунтованим задоволення судом першої інстанції вимоги ПАТ „Ерсте Банк" про зняття ОСОБА_5 із реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки згідно із положеннями статті 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" само рішення суду про примусове позбавлення особи права на користування жилим приміщенням (визнання таким, що втратив право користування житлом, позбавлення права власності на житло, виселення тощо) є підставою для зняття з реєстрації місця проживання і при виселенні особи в судовому порядку з жилого приміщення не потребує окремого рішення про зняття з реєстрації місця проживання.

Тому, зазначені вимоги ПАТ „Ерсте Банк" не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно змінити шляхом виключення із резолютивної його частини слова „із зняттям ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за цією адресою". В іншій частині рішення суду необхідно залишити без зміни як законне та обгрунтоване.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12 лютого 2013 року змінити, виключити із його резолютивної частини слова „із зняттям ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за цією адресою".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: