Ухвала суду № 30980416, 08.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/14398/2012 Провадження № 22-ц/795/855/2013 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бойко О.В., Смаглюк Р.І.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.02.2013 року по справі за її позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Незаконність рішення суду апелянт обгрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення ухвалено без повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи та не відповідністю фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні.

В скарзі апелянт вказує на те, що після ДТП, яке сталося 14.08.2011 року, стан здоров»я ОСОБА_1 значно погіршився, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо матеріальної шкоди, суд виходив з припущень, крім того, суд не врахував, як докази оригінали квитків на проїзд у громадському транспорті. В порушення норм ст. 56, 84, 88 ЦПК України місцевим судом відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

В скарзі ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду про те, що розмір моральної шкоди в обсязі позовних вимог позивачем не доведено, є суб»єктивними та таким, що не відповідає обставинам справи.

Вислухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Чернігівського районного суду від 27.07.2012 року, який набрав чинності згідно ухвали апеляційного суду від 09.10.2012 року ОСОБА_2 визнаний винним в ДТП, яка сталася 14.08.2011 року близько 19:00 години на автодорозі Чернігів - Пакуль - КПП Славутич з боку м. Славутич, на 30 км + 200 м.

Згідно даних постанови про відмову в порушенні кримінальної справи слідчого СВ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області Гаркун Є.В. від 07.05.2012 року пасажирка автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді садна поперекової ділянки, синців лівої нижньої кінцівки, які згідно судово-медичної експертизи № 194 від 07.02.2012 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину передбачений ст. 286 КК України.

ОСОБА_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2136894 від 01.08.2011 року, як страхувальник застрахував у страховика - ПАТ «Страхова компанія «Країна» свою цивільно-правову відповідальність, пов'язану із відшкодуванням шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП (а.с. 41).

Місцевий суд, прийшов до вірного висновку, що спірні правовідносини виникли в умовах дії договору про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і відповідно до норм ст. 22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" саме ПАТ «Страхова компанія «Країна», як страховик повинна відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну у результаті ДТП моральну шкоду, що не перевищує розміру ліміту визначеному п. 9.3 ст. 9 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні пред'явлених вимог позивача про відшкодування майнової шкоди, а саме 100 грн. витрат на проїзд в найманому транспорті для поїздок у лікарню, оскільки суду надано ксерокопію розписки фізичної особи ОСОБА_4 (а.с. 78), яка обргунтовано не була прийнята судом як належний доказ, оскільки відповідно до припису ч. 2 ст. 64 ЦПК України, не було надано оригіналу зазначеного доказу, крім того не надано доказів щодо правомірності надання зазначених послуг, вірним є висновок суду щодо безпідставності заявленої вимоги про стягнення вартості проїзду у громадському транспорті на суму 37 грн. (а.с. 15,95), а також вартості проживання та харчування (а.с. 17) на суму 1 278,07 грн. оскільки надана квитанція не є доказом санаторно-курортного лікування та понесених витрат за оздоровлення на морі, за відсутності належно оформлених висновків та довідки медичного закладу щодо необхідності такого лікування.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру моральної шкоди, оскільки було вірно визначено, що виходячи з глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , а також з урахуванням розумності та справедливості, розмір морального відшкодування не перевищує ліміту, визначеного п. 9.3 ст. 9 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно моральну шкоду було стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь позивачки, доводи апеляційної скарги обгрунтованих висновків суду не спростовують.

Вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., вірно визначена судом як така, що не є витратами в розумінні ст. 22 ЦПК України, оскільки відшкодування зазначених витрат на правову допомогу здійснюється за правилами ст. 88 ЦПК України.

Крім того, безпідставним є також посилання апелянта, що в порушення вимог ст.ст. 56, 84, 88 ЦПК України місцевим судом відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 2000 грн., оскільки, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до умов договору авансові витрати адвоката складають 2000 грн., які позивачем були сплачені адвокату ОСОБА_5, який не був допущений до участі в справі, як в суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції, як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача під час розгляду справи на підставі угоди про надання правових послуг адвоката від 20.11.2012 року представляв ОСОБА_6, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обгрунтованності рішення суду першої інстанції в цій частині.

Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи, письмових доказів, наявних в матеріалах справи, в тому числі з урахуванням положень ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 88, 213 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 12, 22, 29 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розглядаючи справу відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що апелянт не спростувала правильності висновків суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: