Ухвала суду № 30978100, 24.04.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.

секретар: Хром'янчук І.Ю.

за участю: відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2013 року, - В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Посилався на те, що він з відповідачкою знаходився в зареєстрованому шлюбі з 16.10.1988 року по 07.02.2003 року. Під час шлюбу, упродовж 1989-1995 років ними було побудовано житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який здано в експлуатацію 26.12.1995 року, свідоцтво про паво власності видано на ім'я відповідачки.

В даний час відповідачка не визнає наявність рівних прав позивача на цей будинок, тому вважає, що даний спір є підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання права спільної сумісної власності.

Оскільки видане відповідачці свідоцтво про право особистої власності від 02.02.1996 року порушує його право власності, то вважає, що останнє підлягає визнанню судом недійсним відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05.03.2013 року позов задоволено частково.

Визнано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Справа №22ц-559/2013р. Головуючий у 1 інстанції: Пухарєва О.В.

Категорія: 46 Доповідач: Височанська Н.К.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2116 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами спільною сумісною власністю подружжя та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що майно, придбане в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

Такий висновок суду є вірним та таким, що зроблений на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, досліджені всі докази, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.10.1988 року по 07.02.2003 року.

Під час шлюбу сторонами був побудований житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

02.02.1996 року на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.

Дані обставини сторонами визнаються.

Відповідно до ст..22 КпШС, чинного на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки в даному випадку позивач звернувся з позовом не про поділ спільного майна подружжя, а про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, яке не визнається і оспорюється іншою стороною. Крім цього, строк позовної давності обчислюється не з часу розірвання шлюбу, як рахує апелянт, а з часу коли особа дізналася про порушення свого права.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що відповідачка після розлучення значно покращила спірне майно і збільшила його у своїй вартості, оскільки судом не визначалися частки сторін в спірному майні і це питання не було предметом розгляду в суді.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: