Ухвала суду № 3097636, 30.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИК-32583/06УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ30 вересня  2008  року              м.КиївКолегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:головуючого: Смоковича М.І. суддів:                         Горбатюка С.А.

Лиски Т.О.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

     розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу товариства з  обмеженою відповідальністю  «МІ.ТА.КО. Україна» на  постанову господарського суду               м. Києва від 16 червня  2006 року  та  ухвалу Київського  апеляційного господарського суду  від 19 вересня  2006 року у справі  за  позовом  товариства з  обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО. Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському  районі   м. Києва про  визнання  недійсним  рішення, - в с т а н о в и л а: Товариство  з  обмеженою відповідальністю  «МІ.ТА.КО. Україна» звернулось  до суду з позовом до  Державної податкової інспекції у Дніпровському  районі  м. Києва про  визнання недійсним  рішення №0000242350/0 від 20.02.2006 року щодо застосування штрафних санкцій.

Постановою господарського суду м. Києва від 16 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня2006 року постанову господарського суду м. Києва від 16 червня  2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими  у справі  рішеннями,  товариство  з  обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО. Україна» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

 В письмових запереченнях на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Дніпровському  районі  м. Києва зазначає, що постанова господарського суду м. Києва                          від 16 липня  2006 року  та  ухвала Київського  апеляційного господарського суду                                 від 19 вересня  2006 року винесені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи, просить у  задоволенні  касаційної скарги відмовити

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському  районі              м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог чинного податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю  «МІ.ТА.КО. Україна» за період з 11.05.2004 по 07.02.2006 року, за результатами якої складено  акт №214/23-32849886 від 14.02.2006 року. Даним актом перевірки було встановлено порушення пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі висновків, зазначених у наведеному акті перевірки, відповідачем прийнято рішення №0000242350/0 від 20.02.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137842,28 грн.

З протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО. Україна» № 5 від 30 вересня 2005 року вбачається, що загальними зборами учасників прийнято рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО. України». При цьому 30.09.2005 року за рішенням загальних зборів  учасників даного товариства було здійснено перерахунок залишку коштів в сумі 27295,50 доларів США з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО. Україна»  №2600701146 в АБ «Кліринговий дім» на поточний рахунок №262070975 учасника - Кости Міхалакіса.

Пунктом  1 статті З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань.

Підпунктом  «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що індивідуальних ліцензій потребують такі операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Крім цього, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України передбачено штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей,  перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

При цьому відповідно до пункту 6 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 року  з 2 вересня 1996 року безготівкові рахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб’єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, які відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що відповідачем не були порушені права позивача.

Відповідно до статті  224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у                         статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з  обмеженою відповідальністю  «МІ.ТА.КО. Україна» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 16 липня  2006 року та  ухвалу Київського  апеляційного господарського суду  від 19 вересня  2006 року у справі за  позовом  товариства з  обмеженою відповідальністю «МІ.ТА.КО.Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському  районі  м. Києва про  визнання  недійсним  рішення - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: