Рішення № 30976127, 01.02.2013, Волноваський районний суд Донецької області

Справа № 2/0506/6229/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Волноваський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі -Гуровій Л.Л.,

за участю позивача -ОСОБА_1,

за участю представника позивача -ОСОБА_2,

представників відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 10 січня 2012 року його було прийнято на роботу на посаду завідуючого складу ПАТ «Волноваське КХП». Наказом директора ПАТ від 11.10.2012 року № 273 його звільнено з займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул 14.06.2012 року з 11.10.2012 року. Вважає даний наказ незаконним, таким , що підлягає скасуванню, оскільки він з 31.05.2012 року до 13.06.2012 року перебував на лікарняному. 14.06.2012 року вийшов на роботу, але відчув погіршення самопочуття, покинув робоче місце, звернувся до лікаря Волноваської ЦРЛ. Після медичного огляду йому було виписане медичне направлення до 2 відділення Волноваської ЦРЛ в смт.Новотроїцьке, де він перебував на стаціонарному лікуванні з 15.06.2012 року до 29.07.2012 року. Знаходився на лікарняному з 30.07.2012 року до 20.08.2012 року, з 21.08.2012 року до 09.10.2012 року. 10.10.2012 року був на огляді у медико-соціальній експертній комісії. Довідкою МСЕК від 10.10.2012 року йому було призначене 3-тю групу інвалідності з 08.10.2012 року. 11.10.2012 року до робочого місця його не допустили, зі слів директора стало відомо, що його звільнено, але з наказом про звільнення він ознайомився тільки 22.10.2012 року. Вважає, що він був відсутній на робочому місці 14.06.2012 року з поважних причин, що підтверджується направленням з медичного закладу від 14.06.2012 року та записами в медичній картці. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 273 від 11.10.2012 року, поновити його на роботі на посаді завідуючого складу ПАТ, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7808 гривень 82 копійки.

В судовому засіданні позивач пояснив, що причиною звільнення стали неприязні стосунки з керівництвом підприємства, уточнив позовні вимоги, просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток в сумі 8577 гривень 92 копійки, моральну шкоду 5000 гривень, в іншій частині позовні вимоги підтримав , на їхньому задоволенні в повному обсязі наполягав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на їхньому задоволенні наполягав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, свою позицію обґрунтували тим, що ОСОБА_1 звільнено наказом № 273 від 11.10.2012 року за прогул, вчинений 14 червня 2012 року, оскільки він був відсутній на роботі та на території підприємства більше трьох годин протягом робочого дня. Без поважних причин. З метою з»ясування причин відсутності його на роботі адміністрація підприємства неодноразово зверталася до нього письмово з вимогою надати письмові пояснення про причини відсутності. Керівництво не мало можливості розглянути дане питання з 14.06.2012 року до 11.10.2012 року через знаходження позивача на лікарняному. Станом на 11.10.2012 року будь-які пояснення від ОСОБА_1 на адресу відповідача не надходили. 11.10.2012 року комісією у складі: завідуючого лабораторією ОСОБА_5, головного інженера ОСОБА_6, інспектора з кадрів ОСОБА_7, інженера з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_8, юрисконсульта ОСОБА_4 в присутності директора ОСОБА_9 запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо причини відсутності на роботі та на території ПАТ 14.06.2012 року. Однак ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень, будь-яких доказів поважності причини відсутності не надав. Відповідачу стало відомо, що ОСОБА_1 був на прийомі у лікаря 14.06.2012 року, але листок непрацездатності ОСОБА_1 відкритий тільки 15.06.2012 року. Вважають, що тимчасова непрацездатність працюючого робітника може бути підтверджена тільки листком непрацездатності. Тому надані ОСОБА_1 медичні записи не є документами, що підтверджують поважність причин його відсутності на роботі 14.06.2012 року. 10.12.2012 року позивачем надано судові медичну довідку про те, що ОСОБА_1 14.06.2012 року знаходився на прийомі у лікаря-невропатолога, яка видана позивачу 05.12.2012 року лікарем Волноваської ЦРЛ. Зазначена довідка також не являється належним документом. Вважають звільнення правомірним, позов безпідставним.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, свідків, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З трудової книжки позивача судом встановлено, що він наказом № 9 від 10.01.2012 року прийнятий на посаду завідуючого складом ПАТ «Волноваський КХП».

Наказом № 273 від 11.10.2012 року звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. З тексту наказу вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2012 року був відсутній на роботі та на території ПАТ з 08.00 години до 08.20 години, з 08.35 години до 10.20 години, з 11.35 години до 17.00 години впродовж робочого дня. Станом на 10.11.2012 року пояснення від ОСОБА_1 на адресу ПАТ не надходили. 11.10.2012 року комісією підприємства запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з причин відсутності на роботі в зазначений період часу. Однак ОСОБА_1 від письмових пояснень відмовився, доказів щодо поважності причин відсутності на роботі не надав, тому комісією було визнано неповажною причину відсутності на роботі 14.06.2012 року, що є прогулом.

З записів в медичній картці ОСОБА_1 судом вбачається, що він звертався до лікаря невропатолога 14.06.2012 року , але з якого приводу, суд не мав можливості встановити через незрозумілий почерк.

З листка непрацездатності серії АВП № 886204 судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 15 червня 2012 року, з наступних листків непрацездатності вбачається, що позивач перебував на лікарняному до 09 жовтня 2012 року, стати до роботи з 10 жовтня 2012 року.

З довідки від 05.12.2012 року вбачається, що довідка видана лікарем ОСОБА_10 з приводу того, що ОСОБА_1 14.06.2012 року знаходився на прийомі у врача-невропатолога та був спрямований на стаціонарне лікування в неврологічне відділення.

З наказу № 203 від 15.06.2012 року судом встановлено, на підприємстві ПАТ «Волноваський КХП»створено комісію з приводу перевірки поважності причин відсутності на роботі 14.06.2012 року завідуючого складом ОСОБА_1

З акту від 15.06.2012 року судом встановлено, що створеною комісією встановлено факт відсутності на роботі 14.06.2012 року завідуючого складом ОСОБА_1 на території ПАТ з 08.00 години до 08.20 години, з 08.35 години до 10.20 години, з 11.35 години до 17.00 години впродовж робочого дня. Сам ОСОБА_1 про самовільне залишення робочого місця ПАТ не повідомив.

З долученого представниками відповідача журналу входу-виходу співробітників ПАТ «Волноваський КХП»судом встановлено, що ОСОБА_1 14.06.2012 року прибув на роботу в 08.20 годин , 08.35 годин покинув територію КХП.

З актів також вбачається, що ОСОБА_1 запізнився на роботу на 20 хвилин. 14.06.2012 року, залишав територію підприємства в 08.35 хвилин, був відсутній до 10.20 годин, далі залишив територію підприємства в 11.35 годин.

З табеля обліку використання робочого часу за червень 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 за 14.06.2012 року поставлений прогул.

З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 судом встановлено, що вони були членами комісії, створеної на підприємстві, яка перевіряла поважність причин відсутності на роботі 14.06.2012 року ОСОБА_1 На підприємстві працює з 08.00 години до 12.00 години медична сестра, однак ОСОБА_1 14.06.2012 року до неї не звертався зі скаргами на погіршення самопочуття. 11.10.2012 року на засідання комісії запрошувався ОСОБА_1, однак він не з»явився, надав листок з медичної картки, що знаходився у лікаря, пояснень не надав. До кінця засідання комісії не дочекався, тому трудову книжку йому не було видано 11.10.2012 року.

Відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України трудовий договір,укладений на невизначений строк,а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом лише у випадках : 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п.22 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами і доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб,звільнених за порушення трудової дисципліни,судам необхідно з'ясовувати ,в чому конкретно проявилось порушення,що стало приводом до звільнення,чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст.40 та п.1 ст.41 КЗпП України,чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,зокрема,чи не закінчився встановлений для цього строк,чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення,чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода,обставини,за яких вчинено проступок,і попередня робота працівника.

Пункт 24 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає,що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб,звільнених за ст.40 п.4 КЗпП України,суди мають виходити з того,що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня,так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважної причини (наприклад,самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів,чергової відпустки).

Судом встановлено,що позивач був звільнений за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин за те, що впродовж 14 червня 2012 року був відсутній на роботі більше трьох годин сумарно без поважної причини, виправдувальних документів не надав, що є прогулом.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один із таких заходів стягнення : 1)догана ;2) звільнення.

Порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком) є протиправне,винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов'язків .

Стаття 148 КЗпП України передбачає,що дисциплінарне стягнення застосується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення,не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду,обставини,за яких вчинено проступок,і попередню роботу працівника.

З Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян № 1005/6196 від 04.12.2000 року судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13 , 2.7 тощо.

П.1.3 Інструкції передбачає, що листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору ( контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 60 ЦПК України сторони зобовязані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Ст.ст. 57-59 ЦПК України передбачають, що докази мають бути належними та допустимими.

Таким чином, судом встановлено, що 14 червня 2012 року ОСОБА_1 сумарно більше ніж трьох годин був відсутній на роботі, що не заперечує сам позивач. Стосовно поважності відсутності на роботі надав запис в медичній картці від 14 червня 2012 року без зазначення часу відведення лікаря, а також довідку лікаря від 05.12.2012 року.

Станом на момент звільнення 11 жовтня 2012 року комісії , що перевіряла причини відсутності його на роботі 14 червня 2012 року, позивач письмові пояснення відмовився надавати, належні документи щодо поважності причин відсутності на роботі не надав, окрім запису в медичній картці. Отже, керівництвом підприємства при звільненні позивача додержано вимоги трудового законодавства. Згоди профспілки при звільненні працівника не потрібно, оскільки профспілка на підприємстві відсутня.

З наведених норм законодавства судом встановлено, що належним документом поважності причин відсутності на роботі працюючого громадянина є листок непрацездатності, в даному випадку , листок непрацездатності відкритий позивачу лише 15 червня 2012 року. Отже суду позивачем не надано належних документів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі 14 червня 2012 року.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі, оскільки підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на попередній посаді суд не вбачає, отже підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також немає.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

В повному обсязі рішення складене 01 лютого 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя :