Рішення № 30973601, 16.04.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц/791/954/2013р. Головуючий в І інстанції: Постол В.С.

Категорія: 2 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня місяця 16 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Пузанової Л.В.

Суддів: Чиркової К.Г.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Генічеської міської ради Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок посилаючись на те, що на підставі рішення Генічеської міської ради від 29.08.1989 року та виконавчого комітету за №99 від 13.03.1990 року отримала для будівництва житлового будинку земельну ділянку площею 450 кв.м. по АДРЕСА_1, яка згодом була перейменована на вул. Д.Кривоноса.

Рішенням Генічеської міської ради за №19 від 30.05.2002 року затверджено розмір земельної ділянки по фактичному користуванню в розмірі 0.9759 га, а рішенням за №1422 від 22.10.2010 року їй надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю.

З часу затвердження меж земельної ділянки в натурі та отримання будівельного паспорту вона розпочала будівництво житлового будинку, яке до теперішнього часу не закінчено. Відповідно до оцінювального акту відсоток готовності дорівнює 64%.

З огляду на те, що вона є власником земельної ділянки, на якій проводить будівництво житлового будинку, позивач просила суд відповідно до вимог ч.5 ст.376 ЦК України визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме: на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок площею 77 кв.м., літ «а», готовністю 64%, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок площею 77 кв.м. (літ «а» технічного паспорту), готовністю 64%, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язано Генічеське державне бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок площею 77 кв.м. (літ «а» технічного паспорту), готовністю 64%, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2, який не брав участі у справі, зазначаючи про те, що суд вирішив питання щодо його нерухомого майна, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначається про те, що він є власником спірного нерухомого майна, а саме, житлового буднику, розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності за № САС 450641 від 02.10.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 20.09.2012 року.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводів не визнала, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва виходив із того, що таке визнання права власності за позивачкою не порушує прав та інтересів третіх осіб і є підставою для задоволення позову.

Однак до такого висновку суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.328 ЦК України та за змістом ст.331 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом. На новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди, жилий будинок тощо) зазначене право виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття такого майна в експлуатацію або воно підлягає державній реєстрації - з моменту вчинення таких дій.

При цьому будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому порядку дозвіл на забудову.

Згідно до ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належить їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Частиною 9 ст.30 цього Закону визначено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом. Зазначеним законом передбачено одержання суб'єктом забудови дозволів на будівництво та на виконання будівельних робіт.

Так, судом установлено, що 04.04.1990 року між виконавчим комітетом Генічеської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір про безстрокове користування земельною ділянкою площею 450 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва житлового будинку на праві особистої власності (а.с. 15- 18).

У вересні 1990 року позивачці видано будівельний паспорт на житловий будинок та зазначено строк будівництва, початок 13.03.1990 року - закінчення 13.03.1993 року, однак на час звернення до суду житловий будинок має лише 64% готовності (а. с. 19).

Враховуючи, що будівля являє собою нерухоме майно, пов'язане фундаментом із землею і створене з відповідних будівельних матеріалів, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, суду повинні бути надані докази, які підтверджують, що будівля відповідає державним будівельним стандартам, нормам і правилам; відповідність матеріалів, виробів і конструкцій, які використані при самочинному будівництві нерухомого майна, державним стандартам, технічним умовам та технологічним регламентам; забезпечення у створеній будівлі, споруді необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу.

Позивачкою не подано жодного документу, який би підтверджував відповідність самочинного будівництва архітектурним, санітарним, екологічним, будівельним та іншим нормам і правилам, а також не надано доказів, що вона зверталася із заявами у компетентні органи про введення житла в експлуатацію та їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Визнаючи за ОСОБА_3 при зазначених обставинах право власності на об'єкт незавершеного будівництва суд першої інстанції в порушення вимог ст.213 ЦПК України не з'ясував чи проводилося будівництво житлового будинку за відповідним проектом; чи зверталася позивач до відповідного компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Окрім того, суд першої інстанції свій висновок про те, що спірне нерухоме майно має 64% готовності, площу забудови 77 кв.м, та відповідає будівельним, протипожежним, санітарним нормам та правилам і не порушує прав та інтересів третіх осіб, експлуатується відповідно до цільового призначення, жодним чином не мотивував і в порушення вимог закону не залучив до участі в справі відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, уповноважені давати висновки стосовно прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва.

У ході апеляційного розгляду справи, встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 20.09.2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а .с. 50).

Право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно зареєстровано Генічеським державним бюро технічної інвентаризації 02.10.2012 року реєстраційний номер 37770228 (а.с.48).

Оскільки, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, ст.ст.182, 331, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання права власності відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: