Ухвала суду № 30973373, 23.04.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1379/2013 Головуючий в І інстанції: Полив'яний В.М.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня місяця 23 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В. суддів: Кутурланової О.В. Орловської Н.В. при секретарі: Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6, на ухвалу судді Дніпровського районного суду м.Херсона від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною оскаржуваною ухвалою позовна заява ОСОБА_6, подана 12 лютого 2013 року до Дніпровського районного суду м.Херсона, на підставі п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України була повернута позивачеві для подання до суду за місцезнаходженням відповідача.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, пославшись на порушення норм процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на п.4 Договору позики, де передбачено місце виконання договору в межах міста Херсона, що зумовлює згідно ч.8 ст.110 ЦПК України подання позову до суду за місцем виконання договору. При цьому зазначив, що фактичне місце проживання позивача є м.Херсон. селище Наддніпрянське,5 кв.46 (тобто Дніпровський район м.Херсона), де відповідач вже частково повертав взяті у борг кошти.

У своєму запереченні ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

В ст.ст.110-114 вказаного Кодексу зазначені виключення з цього правила.

Зокрема, відповідно до ч.8 ст.110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

З матеріалів вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача, який дав згоду на укладання такого договору, на його користь борг в розмірі 23000грн. за договором позики від 28.11.2008 року, укладеним між ним та дружиною відповідача.

Згідно з п.4 вказаного Договору, укладеному в м.Херсоні, повернення позики має бути здійснено готівкою в межах міста Херсона шляхом передачі грошових коштів "Позичальником" "Позикодавцю" (а.с.3).

Повертаючи позивачу позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є с.Малі Копані Голопристанського району Херсонської області, а отже справа на підставі ч.1 ст.109 ЦПК України не підсудна Дніпровському районному суду м.Херсона.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині того, що справа не підсудна Дніпровському районному суду м.Херсона.

При цьому враховує те, що сторони договору не конкретизували місце його виконання, оскільки м.Херсон містить три адміністративні райони (Суворовський, Дніпровський та Комсомольський). А тому подання позову до Дніпровського районного суду м.Херсона нічим не аргументовано і суперечить нормам процесуального права. Інакше вважалось би правильним подання позову, наприклад, до будь-якого з місцевих судів України при зазначенні в договорі місце його виконання в Україні, що свідчило б про правову невизначеність.

Також, не можна прийняти до уваги посилання заявника про його фактичне місце проживання в АДРЕСА_1 (тобто у Дніпровському районі м.Херсона), оскільки така адреса не значиться ні в позовній заяві, ні в договорі позики, ні в жодному іншому документі справи. Про таку свою адресу позивач вперше заявив у своїй апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджені належними доказами, спростовуються матеріалами справи та не містять підстав для скасування ухвали.

Оскільки оспорювана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного суддею питання, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.1 ст.312 ЦПК України залишити вказану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду м.Херсона від 15 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: