Ухвала суду № 3097121, 29.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-4955/07 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 травня 2008 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Демченка А.А.,

від відповідача – Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» – Майстро Д.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року по справі № 6/110-АП за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» та ТОВ «Аканта» про визнання угоди недійсною.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2006 року позовні вимоги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» та ТОВ «Аканта» про визнання угоди недійсною – задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова – про відмову в позові.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 02.03.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 08.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 49 ЦК УРСР, п.п. 5.2.6. ГОСТ 23546-84, п.39 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення.  

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції на підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів, було встановлено, що за результатами проведеної додаткової позапланової документальної перевірки Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» з питання дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у податковому обліку операцій з придбання резонаторів кварцових РК-391 з частотою 11.934,448 кГц ГШЖК.433.510.001 ТУ у червні 2003р., та в подальшому експорті у вересні 2003р. фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя складено акт № 38-Д/26-20/32025623 від 06.10.2004р., яким встановлено завищення підприємством валових витрат за півріччя 2003р.

Зокрема, в зазначеному акті вказується на те, що 27.06.2003р. між Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» (Покупець) та ТОВ «Аканта» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу № ПБ-27/06 29-03, за умовами якого, Продавець продав, а Покупець придбав резонатори кварцові РК-391 частотою 11934,448 кГц ГІ1ІЖК.433510.001 ТУ у кількості 50.800 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ.

Загальна сума по договору (з урахуванням ПДВ) склала 1.981.200,00 грн.

Визнання недійсною (удаваної) угоди, оформленої договором № ПБ-27/06 від 27.06.2003р. було предметом судового позову.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для того, щоб вважати угоду такою, що суперечить інтересам держави, встановивши наявність умислу з боку відповідача – ТОВ «Аванте», яке мало на меті реалізацію та придбання товару невідомого походження, невизначених якісних показників та виробника, введення в оману покупців та контролюючих органів відносно походження та виробника товару, а отже, його фактичної якості та вартості.  

Колегія апеляційного суду відмовляючи в задоволені позовних вимог виходила з того, що укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не була доведена позивачем.

При цьому, вирішуючи питання щодо визнання угоди недійсною, судами не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, тому колегія суду касаційної інстанції вважає наявними підстави для закриття провадження у справі в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу позову, поданого до суду 24.03.2005 року, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя послалась на статтю 49 ЦК УРСР.

У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.228 якого передбачає, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи наведене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Застосування санкцій судами, встановлених за укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, з 01.01.2004 року може відбуватися на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України в залежності від часу, коли були допущені правопорушення.

Враховуючи наведене, не можна погодитись з мотивами, за якими суди відмовили в даному випадку у застосуванні санкцій, передбачених ст.49 ЦК (1963р.)

Водночас помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині.

ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004 року, ЦК України таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Господарський кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 228, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.10.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року в частині щодо визнання угоди недійсною скасувати і провадження по справі за цими вимогами закрити, в решті – постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Брайко А.І.________Костенко М.І.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                                       

                       К-4955/07 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

/ вступна та резолютивна частини /

29 травня 2008 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Демченка А.А.,

від відповідача – Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» – Майстро Д.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року по справі № 6/110-АП за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» та ТОВ «Аканта» про визнання угоди недійсною.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скаргищодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія, в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 228, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.10.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року в частині щодо визнання угоди недійсною скасувати і провадження по справі за цими вимогами закрити, в решті – постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Брайко А.І.________Костенко М.І.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: