Ухвала суду № 3096902, 23.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-19826/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2008 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року по справі № 5/973-28/155 за позовом ВАТ «Проектно-конструкторський інститут конвеєробудування» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2005 року, залишеним без змін ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року, позовні вимоги ВАТ «Проектно-конструкторський інститут конвеєробудування» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002502320/0115156, №0002512320/0115157, № 002492320/0115158 від 18.06.2005 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.04.2006 року звернувся з касаційною скаргою доВищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів судами було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.06.2004 року № 0002502320/0/15156, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10918,90 грн., № 0002512320/0/15157, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання податку на прибуток підприємств та організацій в сумі 511463,10 грн. (з них: 340975,40 грн. – основний платіж, 170487,70 грн. – штрафні (фінансові) санкції), № 0002492320/0/15158, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 195532,80 грн. (з них: 130355,20 грн. – основний платіж, 65177,60 грн. – штрафні (фінансові) санкції) стали результати позапланової документальної перевірки ВАТ «Проектно-конструкторський інститут конвеєробудування» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.1998 року по 31.12.2003 року, які були відображенні в акті № 178/23-2/04601819 від 17.06.2004 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган вказує на порушення позивачем п.п.4.1.1, п.п.4.1.3, п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, заниження валових доходів за:

І кв. 2001 року – 1086314,60 грн. та занижено збитки І кв. 2001 року на 31800,00 грн.;

IIкв. 2001 року – 1280,00 грн.;

IIIкв. 2001 року – 48623,60 грн.;

IVкв. 2001 року – 9753,80 грн.;

І кв. 2002 року – 16113,99 грн.;

2002 року – 6300,00 грн.

Також відповідач зазначає в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження податку на додану вартість:

за січень 2001 року на суму 127055,20 грн. та зменшення від’ємне значення об’єкту оподаткування на 10918,9 грн.;

за лютий 2001 року – на 2300,00 грн.,

за жовтень 2002 року – на 1000,00 грн.

Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з встановлених по справі обставин та вимог законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що висновок податкового органу, закріплений в п.1 розділу 2.1 «Валовий дохід» про не включення позивачем до валового доходу за Iквартал 2002 року коштів від реалізації ковшового підйомника СП ТОВ «Галка ЛТД» є правильним.

При цьому, згідно із вимогами п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання.

 Як зазначено в самому акті перевірки, 20.12.2000 року між позивачем та СП ТОВ «Галка ЛТД» було укладено контракт № 57-2000р., предметом якого є розробка конструкторської документації та виготовлення ковшового підйомника продуктивністю 3,5 м. куб./год. для подачі меленої кави від просіювача до накопичувального бункеру в кількості один комплект на суму 27600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4600,00 грн.

На виконання умов цього контракту позивач накладною № 128 від 28.02.2001 року передав СП ТОВ «Галка ЛТД» ковш підйомний в кількості один комплект на суму 27600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4600,00 грн.

 Відповідно до п.п.4.1.4«б» п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, календарному кварталу подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Останнім днем Iкварталу 2001 року було 31.03.2001 року, таким чином останнім днем подання податкової декларації було 10.05.2001 року.

Виходячи з вимог п.п.4.1.4«б» Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган мав право самостійно визначити суму податкових зобов’язань за податком на прибуток підприємств за Iквартал 2001 року не пізніше 09.05.2004 року.

Підстави для нарахування податкового зобов’язання або можливість відкриття провадження у справі про стягнення податку без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1  п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачаються п.п.15.1.2 цього пункту, а саме:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, податкова декларація за Iквартал 2001 року була подана позивачем 08.05.2001 р. і зареєстрована податковим органом за № 749262, факт наявності підстав, передбачених п.п.15.1.2 судами не встановлено.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності нарахування відповідачем повідомленням-рішенням від 18.06.2004 року № 0002512320/0/15157 податкового зобов’язання по в розмірі: 11500,00 грн. х 30% = 3 450,00 грн. 

Неправомірним є також нарахування відповідачем податкового зобов’язання в розмірі 2255,40 грн. (7518,00 грн. х 30% )  за встановлену п. 2 розділу 2.1 «Валовий доход» акту перевірки наявність розбіжності між даними декларації про прибуток підприємства та податкової декларації по податку на додану вартість за Iквартал 2001 року на суму 7518,00 грн. оскільки граничний строк, встановлений п.п.15.1.1  п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до якого податковий орган мав право визначати податкове зобов’язання за Iквартал 2001 року, збіг 09.05.2004 р.

В п.3 розділу 2.1 акту перевірки відповідач зазначає про не включення до валових доходів в І кварталі 2001 року суми 97187,60 грн. з вартості реалізованих запчастин за контрактом № 804/04601819/0600/54К від 31.08.2000 року з ТОВ «Спецоборудованиеиматериалы» (Росія), за умовами якого останній приймає та оплачує запасні частини до обладнання підвісного штовхаючого конвеєра ПТЦ-160. Вартість продукції складає 498142,50 рублів Російської Федерації.

На виконання умов договору, 26.10.2000 р. на рахунок позивача від ТОВ «Спецоборудованиеиматериалы» (Росія) надійшли кошти в розмірі 97127,60 грн. як передоплата.

Згідно визначення, наведеного в п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України так і за її межами.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 зазначеного Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

На виконання вимог Закону позивачем за першою подією (зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів) зазначену суму 97127,60 грн. було зараховано до валового доходу IVквартал 2000 р., що підтверджують дані головної книги, а саме – відображено на рах.62 (Дт-48 (валовий дохід ) Кт-62 рах) та внесено в декларацію з податку на прибуток за IVквартал 2000р.

З огляду на зазначене обґрунтованим є висновок судів щодо відсутності у податкового органу підстав для нарахування позивачу податкового зобов’язання за І квартал 2001 року в розмірі 29156,10 грн. (97187,00 грн. х 30%).

В п.4 розділу 2.1 акту перевірки податковий орган зазначає про не включення позивачем до валового доходу за І квартал 2001 року одержану безповоротну фінансову допомогу в розмірі 764150,00 грн.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 1332 від 14.12.2008 року Державний проектно-конструкторський інститут конвеєробудування перетворено в процесі приватизації у відкрите акціонерне товариство «Проектно-конструкторський інститут конвеєробудування».

При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації, як це передбачено пунктом 1 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна», його засновником виступає державний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до положень п.п.1.28.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою є прямою інвестицією.

Оцінка вартості майна об’єктів приватизації згідно з п.18 «Державної програми приватизації на 1998 рік» здійснюється у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1114 від 22.07.1998 р. затверджено Методики оцінки вартості майна підчас приватизації, відповідно до п.32 якої, вартість цілісного майнового комплексу зменшується на суму дооцінки залишкової вартості основних засобів.

Дооцінка залишкової вартості основних засобів, згідно п.4 зазначеної Методики, - це різниця між проіндексованою станом на 1 квітня 1996 р. балансовою (залишковою) вартістю основних засобів, вартість яких враховується під час визначення початкової ціни або розміру статутного фонду, і їх залишковою вартістю без урахування зазначеної індексації;

Як вбачається з акту оцінки вартості цілісного комплексу Державного проектноконструкторського інституту конвеєробудування, затвердженого начальником Регіонального відділення фонду Державного майна України по Львівській області 30.11.1998 року, вартість майна, що підлягає приватизації, зменшена на суму до оцінки 791339 грн., та майна, щодо якого встановлений особливий режим приватизації, на суму 149090 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що пряма інвестиція РД ФДМУ по Львівській області у вигляді внесення майна в статутний фонд позивача була здійснена в IVкварталі 1998 року і строки визначення повідомленням-рішенням від 18.06.2004 року № 0002512320/0/15157 податкового зобов’язання відповідачем збігли в 2002 році, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності нарахування податкового зобов’язання за Iквартал 2001 року по в розмірі 229245,00 грн. (764150,00 грн. х 30%).

Також, встановленими по справі обставинами спростовується висновок податкового органу, зазначений в п.4 розділу 2.1 акту перевірки, щодо не включення позивачем до валових доходів I кварталу 2001 року в розмірі 79764,00 грн. від безоплатної передачі ВАТ «Конвеєр» 334,5 м кв. цеху № 4 та 331,3 м кв. будівлі їдальні та конструкторських приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля цеху № 4 є власністю ВАТ «Конвеєр» з 03.11.1993 р., а будівля їдальні та конструкторських приміщень станом на 17.10.2005 р. перебуває у власності позивача.

З огляду на зазначене та враховуючи що для визначення податкового зобов’язання за Iквартал 2001 р. збігли встановлені законом строки давності, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача для нарахування за Iквартал 2001 р. позивачу податкового зобов’язання в розмірі  23929,20 грн. (79764,00 грн. х 30%).

 Щодо зазначеного податковим органом в п.4-1 розділу 2.1 акту перевірки невідображення у валових доходах за I квартал 2001 р. доходів від реалізації будівлі експериментального цеху, судами встановлено наступне.

Згідно протоколу №7/1 проведення прилюдних торгів будівля експериментального відділу ВАТ «КПІ конвеєробудування» у м. Львові по вул. Базарній 20 була реалізована Львівською філією СДП «Укрспец’юст» 24.11.2000 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» в особі Романюк В.Ф.

Відповідно з вимогами п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за принципом першої події (дата зарахування коштів від покупця) кошти повинні бути зараховані до валового доходу в IVкварталі 2000 р.

Згідно із п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», граничний строк подачі податкової декларації за IVквартал 2000 р. спливає 01.03.2001 р. Відповідно граничний строк визначення податкового зобов’язання збіг 29.02.2004 р.. Декларація про прибуток підприємства була подана позивачем 25.01.2001р.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності нарахування позивачу податкового зобов’язання в розмірі 45858,60 грн.

В п.5 розділу 2.1 акту перевірки відповідач вказує на те, що позивачем в декларації про прибуток не було відображено у складі валових доходів виправлення Iпівріччя в сумі 6300,00 грн.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, помилка в обчислені валового доходу (не враховано валові доходи періодів, що передували звітному та виявлені у звітному періоді в розмірі 6300,00 грн.) була виявлена позивачем і виправлена через уточнюючу декларацію за І півріччя 2002 р. із відображенням в додатку Е.

Скоригований розмір валових доходів надалі послідовно відображався наростаючим підсумком за 9 місяців та за рік.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем валових доходів за 2002 р. на суму 6300,00 грн. та наявність підстав для визначення податкового зобов’язання в розмірі 1890,00 грн. (6300,00 грн. х 30%) є неправомірним і спростовується встановленими по справі обставинами.

Також, не відповідає дійсності висновок відповідача про невключення  до валових доходів позивача в І кварталі 2002р. доходи в розмірі 16113,99 грн., одержаних за контрактом № 804/04601819/1001/70К/80 від 02.10.01 року з ДП «Мінський м’ясокомбінат» (Республіка Білорусь) за умовами якого позивач реалізував нерезиденту редуктор.

Так, судами було встановлено, що кошти на рахунок ВАТ «ПКІ конвеєробудування» в якості передоплати надійшли 16.11.2001 р. в гривневому еквіваленті 8103,12 грн. та 25.12.2001 р. в гривневому еквіваленті 8010,87 грн.

Відповідно з вимогами п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за принципом першої події (дата зарахування коштів від покупця) доход в розмірі 16113,99 грн. (8103,12 грн. + 8010,87 грн.) були відображені позивачем в декларації за IVквартал 2001 р.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачу податкового зобов’язання в розмірі 4834,20 грн. (16113,99 грн. х 30%).

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002512320/0/15157 від 18.06.2004 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 510927,75 грн., в тому числі 340618,50 грн. донарахованої суми податку на прибуток підприємств, 170309,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовано було визнано судами неправомірним.

 Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність факту отримання позивачем сум безповоротної фінансової допомоги та безоплатної передачі будівель ВАТ «Конвеєр», не може бути визнано правомірним висновок податкового органу про заниження суми ПДВ за січень 2001 року на 148893,00 грн. з сум безповоротної фінансової допомоги та безоплатної передачі будівель ВАТ «Конвеєр», а тому неправомірним є визначення податковим повідомленням-рішенням № 0002492320/0/15158 від 18.06.2004 р. податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 148893,00 грн.

Вказаний в п.1а розділу 2.5 акту перевірки факт не включення позивачем до податкової декларації по податку на додану вартість у лютому 2001 р. суми податку на додану вартість в розмірі 2300,00 грн. за контрактом № 57-2000р. від 20.12.2000 року, укладеного між позивачем та та СП ТОВ «Галка ЛТД» про розробку конструкторської документації та виготовлення ковшового підйомника підтверджений судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, як було встановлено судами, на виконання умов цього контракту позивач накладною № 128 від 28.02.2001 року передав СП ТОВ «Галка ЛТД» ковш підйомний в кількості один комплект на суму 27600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4600,00 грн.

Отже, за принципом першої події зазначену суму повинна була задекларуватися в лютому 2001 р.

Останній день відповідного звітного періоду – 28.02.2001 р., а останнім днем подання податкової декларації – 20.03.2001 р.

Податкова декларація за лютий 2001 р. була подана позивачем 19.03.2001 р.

Відповідно до п.п.4.1.4«б» п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, календарному кварталу подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Оскільки у визначений термін (до 19.03.2004 року) за лютий 2001 р. податковий орган самостійно не визначив суму податкових зобов’язань за податком на прибуток підприємств, визначення позивачу податкового зобов’язання за податком на додану вартість в розмірі 2300,00 грн. також не може вважатися правомірним.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення відповідачем в податковому повідомленні-рішенні №0002492320/0/15158 від 18.06.2004 р. суми податкового зобов’язання за податком на додану вартість в частині 194032,80 грн., в тому числі 129355,20 грн. – донарахованої суми податку на додану вартість, 64677,60 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002502320/0/15156 від 18.06.2004 р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 10918,90 грн. судами встановлено наступне.

В таблиці № 8 акту перевірки в графі 5 зазначається сума «-10918,9 грн.» як чиста сума зобов’язань по ПДВ з січень 2001 р.

Внаслідок безпідставного визначення відповідачем податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2001 р. в розмірі 148893,00 грн. замість від’ємного значення податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2001 року в графі 8 таблиці № 8 визначено зобов’язання в розмірі 137974,10 грн. (-10918,9 грн. + 148893,00 грн. =137974,10 грн.).

З огляду на неправомірність донарахування відповідачем податкового зобов’язання за січень 2001 р. в розмірі 148893,00 грн., фактичне значення складає «-10918,9 грн.».

Враховуючи зазначене, висновок судів щодо неправомірності визначення відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 0002502320/0/15156 від 18.06.2004 р. завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 10918,90 грн. є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: