Ухвала суду № 30966527, 23.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа №812/336/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 812/336/13-а за позовом Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001512310 та № 0001502310, які винесені 11.10.2012 року згідно з актом від 03.10.2012 року з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та додану вартість за період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року.

В обґрунтування позову послався на неправомірність проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки, у період з 21 по 27 вересня 2012 року за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010р. та складення акту №1144/223-36369112 від 03.10.2012р., оскільки відповідачу були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, письмові пояснення та у останнього не було підстав призначати та проводити перевірку. Позивач також не згоден із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0001512310 та №0001502310 форми «Р», оскільки в якості єдиного приводу для визнання безпідставним нарахування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат відповідач послався на висновки перевірки, складені на підставі вироку Брянківського районного судом Луганської області по кримінальній справі №1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 396 ч. І КК України. Позивач наполягав на необґрунтованому посиланні відповідача на вирок суду як на підставу визнання договорів нікчемними, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не були ані засновниками, ані керівниками контрагента позивача - ПП «Іллекс Луганськ», ніякого відношення до створення (придбавання) та управління зазначеним підприємством вони не мали ані на час спірних господарських операцій, ані пізніше. При цьому заміна власника ПП «Іллекс Луганськ» за даними ЄДРПОУ відбулася лише 17.12.2010 року, тобто набагато пізніше, ніж відбулися господарські операції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав, викладених в позові, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість ( т. № 1 а.с. 48-52).

30.08.2012 року відповідачем на адресу позивача направлений запит про надання документів, отриманий останнім 30.08.2012 року (т. № 1 а.с. 228).

07.09.2012 року із супровідним листом № 249 позивачем були направлені на адресу відповідача бухгалтерські документи про фінансово-господарські правовідносини з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010 року на 38-ми аркушах. (т.1.а.с.230-232, далі лист № 249).

19.09.2012 з посиланням на вимоги п.п.78.1.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПК України, відповідачем був виданий наказ № 529 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, який разом із повідомлення про початок проведення перевірки № 15384/223-36359112 вручено особисто головному бухгалтеру ПП «КФ «КРИМВУГЛЕБУД» - ОСОБА_4 20.09.2012 (т. № 1 а.с.228).

Зазначений наказ не оскаржувався.

У період з 21 по 27 вересня 2012 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010р. по 31.07.2010 р., за наслідками якої складений акт №1144/223-36369112 від 03.10.2012р. (т. № 1 а.с. 14-30, далі акт № 1144).

В акті № 1144 зазначено про порушення позивачем пп.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження зазначеного податку на 114 129 грн., занижено податок на додану вартість у зв'язку з включенням до податкових декларацій з податку на додану вартість даних з податкових накладних, які отримані від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

В акті № 1144 також зазначено, що ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ПП «КФ «Кримвуглебуд», отже правочини з зазначених операцій є нікчемними.

Не погоджуючись із висновками акту № 1144 позивач направив заперечення проти акту (т. № 1 а.с. 31-44), які рішенням відповідача від 13.11.2012 року залишені без задоволення (т. № 1 а.с. 45-46).

На підставі акту № 1144 відповідачем 11.10.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001512310 та №0001502310 форми «Р», якими позивачу за порушення п.5.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахований податок на прибуток у сумі 114 129,00 грн., застосовані фінансові санкції у сумі 28 532,25 грн.; за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 91 303,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 22 825,75 грн. (т. № 1 а.с. 11-12)

Сторонами визнано, що зазначені податкові повідомлення - рішення було направлено та отримано позивачем.

Предметом даного спору у тому числі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Підставою для привинесення зазначених податкових повідомлень-рішень послугувала встановлена перевіркою нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», та відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності з урахуванням вироку Брянківського міського суду Луганської області по справі № 1-291/ 2011 р. від 21.10.2011р. у відношенні ОСОБА_2, у скоєнні-злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. З, 205 ч.2, 15ч.2-191 ч.5 КК України, ОСОБА_3, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. 3, 205 ч.2, 15ч.2-191 ч.5 КК України.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року далі закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв до 01.01.2011 року) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в акті № 1144 податковим органом зазначено, що при проведенні перевірки платником податків не надано до перевірки сертифікати якості та технологічні властивості, в результаті чого неможливо ідентифікувати товар та не можливо підтвердити, що постачальником надана саме та продукція, що вказана у видаткових накладних, що не підтверджує поставку вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», а також до перевірки не надано залізничні квитанції про прийняття вантажу до перевезення, завірені Постачальником або його уповноваженим представником, оригінали залізничних накладних.

Перевезення товару залізницею оформлюється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98 № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.00 № 644 (далі - Правила №644). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Зазначене, за твердженням відповідача, підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товару, та не підтверджує поставку вугілля саме від ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК».

На підтвердження взаємовідносин з постачальником ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» позивачем були надані: договори на відповідальне зберігання (т. № 1 а.с. 64-66, 74-76, 84-86, 92-96), квитанції про відправлення вантажу до залізничного відправлення ( т № 1 а.с.68, 78), товарно-транспортні накладні автомобільного відправлення товару (т.1.а.с.111-171), посвідчення якості товару (т. № 1 а.с. 70, 80, 90, 100) та податкові накладні № 150603 від 15.06.2010 року, № 020702 від 02.07.2010 року (т. № 1 а.с. 110, 162).

Зазначені документи від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» підписані керівником зазначеного підприємства ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами визнано та підтверджено декларацією факт формування позивачем податкового кредиту за червень-липень 2010 року з урахуванням податкових накладних № 150603 від 15.06.2010 року, № 020702 від 02.07.2010 року (т.2.а.с.1-7).

Згідно із п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року по кримінальній справі №1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 КК України, копія якого залучена до справи, ОСОБА_2, ОСОБА_3 засуджені за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 КК України. (т. № 2 а.с. 37-63).

У відповідності до зазначеного вироку, названі вище особи, придбавши суб'єкти господарської діяльності ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «ВВП-Луганськ-контракт» без наміру ведення законної підприємницької діяльності, здійснювали фіктивне підприємництво, а саме надавала послуги суб'єктам підприємницької діяльності по незаконному відмиванню грошових коштів, формуванню податкового кредиту.

Крім того, з метою розширення своєї злочинної діяльності та збільшення грошового потоку, який направлявся підприємствам-контрагентами з метою здійснення фіктивного підприємництва., приблизно в січні 2010 року придбали у ОСОБА_5 Приватне підприємство «Іллекс Луганськ».

Директор ПП «Іллекс Луганськ» ОСОБА_5, не займаючись господарською діяльністю, за грошову винагороду передав членам злочинного угруповування установчі документи та печатку підприємства, документі на відкриті розрахункові рахунки, договір з Жовтневою МДПІ м. Луганська для подачі податкової звітності по базі БЕСТ «Звіт».

У 2010 році, між підприємствами ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювались взаємні фінансово-господарські відносини, які полягали в реалізації та придбанні один у одного товарів (робіт, послуг).

У вироку також зазначено, що за період з січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вся офіційна діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва та до незаконного формування податкового кредиту з наступним його відшкодуванням, до надання документів для проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту та відмивання готівки, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства від підприємств-контрагентів та таким чином формування податкового кредиту.

Також згідно висновку судово-економічної експертизи № 149 від 06.06.2011 року за результатами дослідження руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства ПП «Іллекс-Луганськ», експертом встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд зазначає, що період, зазначений у вироку від 21.10.2011р. по справі №1-291/2011р. під час якого ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність, співпадає з періодом, за який відповідачем проведена перевірка, під час якої були виявлені вказані вище порушення податкового законодавства.

З огляду на вимоги частини 4 статті 72 КАС України вказаний вирок є обов'язковим для суду при розгляду даної справи.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ», колегія суддів зазначає, що 17 грудня 2009 року між вказаними сторонами був укладений договір відповідального зберігання № 1712-09, згідно пункту 1.1 якого зберігач (ПП «КФ «Кримвуглебуд») зобов'язується прийняти в свою адресу за залізничними реквізитами: станція Нижньогірська Придніпровської залізниці код 472207, отримувач ПП «КФ «Кримвуглебуд» та зберігати і повернути у схоронності товарно-матеріальні цінності, а саме, вугілля марки ДГР 0-200, які передані поклажодавцем (ПП «Іллекс Луганськ»). \ т. № 1 а.с. 164-166\. Аналогічний договір укладений між тими ж сторонами 1 лютого 2010 року.

Крім того, між сторонами укладений договір від 1 червня 2010 року № 01/06/10-1, за яким постачальник (ПП «Іллекс Луганськ») зобов'язується поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти на умовах, передбачених даним Договором, вугільну продукцію, а саме, вугілля марки ДГР 0-200. \ т. № 1 а.с. 104-107\.

Проте у позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт постачання залізницею вказаного вугілля на станцію Нижньогірська для ПП «Іллекс Луганськ» та його подальшу долю після надходження на залізничну станцію.

Натомість на підтвердження реальності поставки позивачем суду надані товарно-транспортні накладні, згідно яких автопідприємством ПП «Іллекс Луганськ» вказане вугілля перевозилось з м. Сімферополя до смт Нижньогірський, вулиця Леніна, 7. \ т. № 1 а.с. 163-171\, а також з вулиці Лісної, 7 на вулицю Леніна, 7 в смт Нижньогірський. \ т. № 1 а.с. 111-159\. Вантажавідправником у вказаних ТТН зазначено ПП «Іллекс Луганськ».

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, яким чином вуггіля опинилось в місті Сімферополі та на вулиці Лісній, 7 в смт Нижньогірський, що в сукупності з відсутністю у ПП «Іллекс Луганськ» складських приміщень та транспортних засобів, свідчить про відсутність факту такого постачання з боку ПП «Іллекс Луганськ».

Більше того, з квитанції про приймання вантажу від 22.12.2009 року вбачається, що відправником вугілля зі станції Лутугіне Дон. Є ТОВ «Станік», а платником ПП Панжеко. При цьому одержувачем товару зазначено ПП «КФ «Кримвуглебуд». \ т. № 1 а.с. 68\. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що будь-якого відношення ПП «Іллекс Луганськ» до вказаного товару не має.

Аналогічні дані містяться і у квитанціях від 06.02.2010 року, 26.02.2010 року, 18.03.2010 року. \ т. № 1 а.с. 78, 88, 98\.

Крім того, зважаючи на відсутність у ПП «Іллекс Луганськ» складських приміщень та людського персоналу, необхідного для навантаження вугілля, позивачем не доведено суду, звідки ж вивозилось вугілля та ким навантажувались автомобілі.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що з наявними у справі первинними документами не підтверджено факт постачання вугілля саме ПП «Іллекс Луганськ».

Колегія суддів також зазначає, що факт отримання податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обов'язкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обов'язкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної як документу.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що згідно із поясненнями свідка ОСОБА_5, які знаходяться в матеріалах справи, останній продав приватне підприємство «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та у спірний перевіряємий період первинні бухгалтерські документи ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК » не підписував, підписи стоять не його (т. № 2 а.с. 41-42).

Встановлений вироком суду факт здійснення ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» у період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року фіктивної підприємницької діяльності, свідчить, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником підприємства.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", який діяв на час видачі податкових накладних, останню заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 5 Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Зважаючи на те, що податкові накладні від імені ПП «Іллекс Луганськ» виписані та підписані особою, яку неможливо встановити та ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2011 року (справа № 21-37а10) та відповідно до статті 244І КАС України є обов'язковою для застосування в судовій практиці.

Доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, приймаються колегією суддів до уваги, однак, в даному конкретному випадку, як правильно зазначив в постанові суд першої інстанції, не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК » оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та належно оформленими, а отже у позивача немає права на формування податкового кредиту та валових витрат по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі спірних податкових накладних, виданих та підписаних не уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані документи не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Бюджетне відшкодування податкового кредиту державою здійснюється тільки за належно оформленими документами, підтвердженими у встановленому порядку, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, платник податку також несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену первинними документами. Реальність угод та добросовісність виконання їх позивачем, не доводить належності первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту. Об'єктивні вимоги, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» відповідно до абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 відсутні, що унеможливлює їх використання у фінансово-господарській діяльності товариства.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001512310 та № 0001502310 від 11.10.2012 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підчстав для її скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КФ «Кримвуглебуд» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 812/336/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова