Ухвала суду № 3096617, 21.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

      Справа № 13/275/06-АП                                                                                                                Головуючий суддя у 1-ій

       Категорія статобліку –                                                                                                                 інстанції – Серкіз В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                     21 січня 2009 року                                                                      м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді-доповідача –  Туркіної Л.П.,

суддів –   Проценко О.А., Мірошниченка М.В.

при секретарі – Галоян О. Г.,

за участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача – не прибув

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь

на постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2007 року

у справі№ 13/275/06-АП

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Пивна компанія», м. Мелітополь

доМелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь

проскасування податкових повідомлень-рішень № 0001832302/0, № 0001842302/0, № 00771702/0 від 12.07.2006 р., -

Встановила:

У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пивна компанія» (далі ТОВ «Пивна компанія») звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь (далі – Мелітопольська ОДПІ) від 12.07.2006 р.:

- № 0001832302/0 про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на загальну суму 75630, 35 грн., в тому числі основний платіж 56351, 69 грн., штрафні санкції 19278, 66 грн.;

- № 0001842302/0 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 67622, 00 грн., в тому числі основний платіж 45081, 33 грн., штрафні санкції 22540, 67 грн.;

- № 00771702/0 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій на загальну суму 41000, 49 грн., в тому числі основний платіж 13666, 83 грн., штрафні санкції 27333, 66 грн.

           Постановою господарського суду Запорізької області від 04.07.2007 р. позов ТОВ «Пивна компанія» задоволено.

 Рішення суду обґрунтовано наступним.

Донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовані тим, що витрати на оплату послуг з перевезення вантажу та інформаційно-консультаційних послуг, не пов’язані із господарською діяльністю підприємства.

Однак, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює обмеження щодо включення до складу валових витрат, витрат не пов’язаних з веденням господарської діяльності, до яких відносить:

1) організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 цього Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами п. п. 5.4.4 цієї статті);

2) придбання лотереї, участь в азартних іграх;

3) фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком, виплат, передбачених п. п. 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Ні транспортні послуги, ні інформаційно-консультаційні послуги Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не віднесено до витрат, не пов’язаних з веденням господарської діяльності. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі, відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього ж Закону, не дозволяється.

Суд зазначив, що позивач підтвердив документами первинного бухгалтерського обліку наявність витрат та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Правомірність включення ПДВ за названими операціями до складу податкового кредиту також підтверджено належними податковими накладними.   

Відповідно до п. п. 4.3.31 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи (за винятком брухту чорних і кольорових металів), не включається до складу оподатковуваного доходу.

В ході дослідження первинних документів (накладних) встановлено, що в липні 2005 р.  ТОВ «Пивна компанія» прийняло від населення скляні пляшки на суму 91462, 60 грн.

Оскільки відповідно до п. 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України № 224 від 02.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 866/6057, склотара є вторинною сировиною, то відповідно до п. 4.3.31 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума, яка виплачена фізичним особам за прийняту від них склотару, не включається до складу оподатковуваного доходу цих громадян, а отже позивач не є податковим агентом за такими витратами.

Таким чином, висновки акту від 29.06.2006 р. № 511/23/32034994 «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавстватовариства з обмеженою відповідальністю «Пивна компанія»» за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р. ( а. с. 12-37) є необґрунтованими, що стало підставою для скасування податкових повідомлень рішень Мелітопольської ОДПІ від 12.07.2006 р. № 0001832302/0, № 0001842302/0 та № 00771702/0.

    Не погодившись із зазначеною вище постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій (із змінами та доповненнями відповідно до ст. 193 КАС України) просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

 В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд повинен був витребувати від Мелітопольської ОДПІ докази того, що податкова накладна, акти прийому-передачі, видані позивачу його контрагентом, є такими, що не відповідають дійсності. З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини могли бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали податкову накладну, акт прийому-передачі, винними в скоєнні відповідних злочинів, довідкою про відсутність ліцензії. Докази невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства податкової накладної суду не надавались.

Апелянт також зазначає наступне.

«Судом встановлено, що в ході дослідження первинних документів (накладних) в липні 2005 р. ТОВ «Пивна компанія» прийняло від населення скляні пляшки на суму 91462, 60 грн. Суд не врахував фактичних обставин справи. Пляшки не приймались, а придбавались позивачем. Жодна накладна не містить в своїх реквізитах, що приймається вторинна сировина. Таким чином документально не підтверджується висновок, що придбані пляшки є вторинною сировиною».

19.01.2009 р. до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ліквідатора ТОВ «Пивна компанія» Рабушко В. С. (вх. №1019 та № 1339) про відмову від адміністративного позову.

У судове засідання представники сторін не прибули, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі необхідно закрити, а постанову господарського суду – визнати нечинною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 та ч. 1 ст. 194 КАС України позивач має право відмовитись від адміністративного позову й у суді апеляційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатор позивача подав до суду заяву про відмову від позову, підписану уповноваженою особою.

Згідно ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відмова позивача від позову не суперечить діючому законодавству та не порушує будь-чиїх законних інтересів, колегія суддів дійшла висновку про можливість прийняття відмовиліквідатораТОВ«Пивна компанія» від позову.

Відповідно до ч.2 ст. 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Оскільки відмова від позову мала місце після винесення рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне визнати постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2007 р. нечинною, провадження у справі закрити.

Вимоги апелянта щодо скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову не підлягають задоволенню колегією суддів, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, зокрема текст апеляційної скарги, відповідач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не витребував у нього докази, що могли б підтвердити обставини, на які посилається податкова. Які саме докази не витребувані судом, чому податкова самостійно не надала необхідні докази, в апеляційній скарзі не зазначено.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

  Ч. ч. 2, 3, 4 ст. 71 КАС України передбачено, щов адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Виходячи з зазначених норм, слід дійти висновку, що на суд покладено обов’язок витребувати від суб’єкта владних повноважень докази, у разі, коли зазначений суб’єкт ухиляється від надання до суду доказів, існування яких є підтвердженим.

Як зазначено вище, будь-яких пояснень стосовно того, які саме докази не витребувано судом, апелянт не зазначив.

Пояснень відносно того, чому відповідач самостійно не виконав обов’язок щодо надання доказів, апеляційна скарга також не містить, як і клопотань щодо залучення судом апеляційної інстанції доказів, наявних у апелянта та не досліджених судом першої інстанції.

Апелянт також не зазначив, які докази не витребувано судом згідно ч. 2 ст. 71 КАС України.

Отже, посилання апелянта на невиконання судом вимог ст. 11 КАС України є необґрунтованим.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд, зазначаючи, що скляні пляшки приймались від населення за плату, не вжив терміну «придбання», також не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки терміни, вжиті судом, не перекручують та не міняють змісту обставин справи.

Та обставина, що у накладних, наданих підприємством, пляшки не зазначені як вторинна сировина, не може змінювати визначення склотари, отриманої від населення, згідно чинного законодавства, а отже не може бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту апеляційної скарги, колегія суддів також не вбачає з боку господарського суду порушень, що призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 51, ст. ст. 157, 196, 198, ч. 2 ст. 203

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Відмову товариства з обмеженоювідповідальністю «Пивна компанія», м. Мелітополь від позову прийняти.

Визнати нечинною постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2007 р. у справі № 13/275/06-АП.      

 Провадження у справі № 13/275/06-АП за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Пивна компанія», м. Мелітополь до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь закрити.

 Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь залишити без задоволення.

       Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

       Ухвалу виготовлено у повному обсязі  04.02.2009 р.

        Головуючий суддя:                                                                   Л.П. Туркіна

        Судді:                                                                                           О.А. Проценко

                                                                                                              М.В. Мірошниченко