Постанова № 30965125, 26.04.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/17231/2012

Провадження № 2-а/521/42/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3012 ВВ МВС України про зарахування періоду навчання до стажу військової служби, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини 3012 ВВ МВС України про зарахування періоду навчання до стажу військової служби, посилаючись на те, що він проходить військову службу у військовій частині 3012 Внутрішніх військ МВС України з 28.04.2011 року по теперішній час. В період з 16.08.1996 року по 30.06.1999 року він навчався у Львівському військовому ліцею, який створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490.

Після закінчення ліцею був зарахований для продовження навчання до Харківського Військового інституту національної гвардії України, згідно з наказом начальника Інституту від 15.07.1999 року № 297, який закінчив 18.06.2004 року. Відповідно до наказу командуючого внутрішніми військами МВС України від 18.06.2004 року р.№ 18 він прибув у розпорядження командира військової частини 3003 внутрішніх військ МВС України для подальшого проходження військової служби. Оскільки в наказах при оголошенні вислуги років для виплати йому відсоткових надбавок за вислугу років та безперервну службу не врахований період навчання у Львівському військовому ліцеї, а саме з 16.08.1996 року по30.06.1999 року, що суперечить вимогам статті 24 Закону України Про загальний обовязок і військову службу в редакції, що була чинною від 25.03.1992 року, де вказується, що початком перебування на військовій службі допризовників, призовників і військовозобовязаних вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, він вимушений звернутися з наступним позовом до суду.

В судове засідання позивач не з явився, подав до суду заявув якій позовні вимоги підтримав та зазначив , що в період з 16.08.1996 року по 30.06.1999 року навчався у Львівському військовому ліцеї. Однак відповідно до п.9 послужного списку його особової справи, військова служба тільки з липня 1999 року по серпень 2012 року є безперервною тобто не врахований період його навчання в Ліцеї, що є порушенням командуванням військової частини 3012 вимог Розпорядження командувача внутрішніх військ МВС України від 07.11.2006 року № Р-13 Про окремі питання перерахунку вислуги років, де в п.1 чітко визначено, що начальникам Управлінь, територіальних командувань, командирам зєднань та військових частин: на підставі довідок про навчання в Київському та Львівському військових ліцеях у період з 25 березня 1992 року по 31 липня 1999 року внести необхідні зміни до особових справ військовослужбовців про початок перебування на військовій службі , моментом якого вважати день прибуття на навчання до військового ліцею. У пункті 2 даного розпорядження вказується, що необхідно урахувати дані періоди для обрахування стажу військової служби для нарахування та виплати щомісячної відсоткової надбавки за безперервну службу військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України на підставі Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2033 та розрахунків вис лугів років при призначенні пенсії. Далі позивач вказує, що ним до військової частини 3012 було надано необхідну довідку, однак станом на серпень 2012 року відповідні зміни до його особової справи не внесені, обрахування стажу військової служби не проводиться, а відповідно не проводиться нарахування та виплата щомісячної відсоткової надбавки за безперервну службу у внутрішніх військах МВС України. Позивач зазначає, що не зарахування періоду навчання до загального стажу військової служби порушує його права на тривалість основної щорічної відпустки, оскільки відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні від 15 до 20 років становить 20 календарних днів. Так, йому за 2011 та 2012 роки була надана відпустка із розрахунку 35 календарних днів, а не 40 календарних днів. Враховуючи викладене просить суд, визнати неправомірними дії військової частини 3012 ВВ МВС України про не зарахування йому часу навчання в Львівському військовому ліцею до строку військової служби. Зобовязати військову частину 3012 ВВ МВС України зарахувати ОСОБА_1 строк навчання у Львівському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до Львівського військового ліцею з 16.08.1996 року. Зобовязати військову частину 3012 ВВ МВС України провести перерахунок розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасовою займаною посадою та щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби. Зобовязати військову частину 3012 ВВ МВС України виплатити йому кошти за минулі роки, а саме з 16.08.1996 року, згідно перерахунків розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовими званнями та за займаними посадами та розмірів щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу роботи, враховуючи початок військової служби 16.08.1996 року. Зобовязати військову частину 3012 ВВ МВС України надати йому належну але не використану щорічну відпуску за 2011, 2012 роки із врахуванням перерахунку за вислугу років . Зобовязати військову частину 3012 ВВ МВС України провести виплату винагороди за тривалість безперервної військової служби, в розмірі одного посадового окладу та оклад за військовим званням. Просить розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з явилася, подала до суду заяву в якій просить розглянути справу в її відсутності, подала до суду заперечення проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач посилається на норми, що діяли на час проходження ним навчання, а на час розгляду даної справи ці норми втратили чинність, а саме норма статті 24 Закону України Про загальний військовий обовязок і військову службу (в редакції що була чинною від 25.03.1992 року) початком перебування на військовій службі для допризовників, призовників та військовозобовязаних вважався день прибуття на навчання до військо-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом. Така ж норма містилася у абзаці 4 п.4 розділу 1 Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, чинного і період здійснення правовідносин щодо навчання в Ліцеї, але вона не може застосовуватися до даних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для відмови в його задоволенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 серпня 1996 року по 30 червня 1999 року проходив навчання у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут. Після закінчення навчання позивач був направлений до вступу до Харківського Військового інституту Національної гвардії України та був зарахований до нього поза конкурсом відповідно до наказу начальника Інституту від 15.07.1999 року № 297. В 2000 році Харківський Військовий інститут Національної Гвардії України був перейменований на Військовий інститут Внутрішніх військ МВС України, який він закінчив 18.06.2004 року і наказом Міністра Внутрішніх Справ України від 18.06.2004 року № 311 о/с, йому присвоєно військове звання лейтенант .

18 червня 2004 року на підставі наказу Міністра оборони України № 18 о/с ОСОБА_1 направлено до міста Одеси для подальшого проходження служби. З цього часу позивач безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України на офіцерський посадах, а на теперішній час проходить службу у військовій частині 3012 Внутрішніх військ МВС України з 28.04.2011 року по теперішній час на посаді заступника командира військової частини з тилу начальника тилу, майор.

Згідно зі статтею 24 Закону України № 2232- X11 від 25 березня 1992 року Про військовий обовязок та військову службу введеного в дію 12 травня 1992 року, початком перебування на військовій службі вважався й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників та військовозобовязаних. У новій редакції цього Закону яка набрала чинності 31 липня 1999 року, і з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не повязує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату для громадян, призваних на строкову військову службу; день до зарахування до списків особового складу військової частини ( військового навчального закладу, установи, тощо)- для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу та військовозобовязаних.

Статтею 2 Закону України № 2232- X11 визначено, що військову служба є державною службою, особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, повязаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з частиною 4 названої статі Закону є строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статі 25 цього Закону. Громадяни, які виявили бажання вступити до військо-навчальних закладів, відповідно до частин 1 статі 12 Закону № 2232- X11 проходять підготовку у військових ліцеях, середніх, загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Як вбачається з довідки виданої ОСОБА_1, Львівським державним Ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою імені ОСОБА_2, 16.11.2006 року за № 671, Львівський військовий ліцей імені ОСОБА_2 був створений Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 19 серпня 1992 року на базі Львівської республіканської спецшколи-інтернату і Постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 13 червня 1996 року був з 1 липня 1996 року реорганізований у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені героїв ОСОБА_2.

З цих підстав суд робить висновок про те, що ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, у якому з 16.08.1996 року по 18.06.1999 року навчався позивач не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490 Про реформу системи військової освіти з метою підготовки кандидатів для вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статі 2 Закону України № 2232- X11.

З цих підстав суд вважає, що в судовому засіданні відповідач надав докази правомірності своїх дій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України. Виходячи з цього суд вважає, що позивач не довів свою правову позицію, а тому його вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9-11, 70, 99, 128,159-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини 3012 про визнання неправомірними дії військової частини 3012 ВВ МВС України щодо не зарахування йому часу навчання в Львівському військовому ліцею до строку військової служби., про зобовязання зарахувати строк навчання у Львівському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внесення змін в усі відповідні документи, проведення перерахунку вислуги років, про зобовязання провести и перерахунок розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням, основною чи тимчасовою займаною посадою та щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, про зобовязання виплатити кошти за минулі роки, а саме з 16.08.1996 року, згідно перерахунків розмірів щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовими званнями та за займаними посадами та розмірів щомісячної надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу роботи, враховуючи початок військової служби 16.08.1996 року, про зобовязання надати належну але не використану щорічну відпуску за 2011, 2012 роки із врахуванням перерахунку за вислугу років, про зобовязання провести виплату винагороди за тривалість безперервної військової служби, в розмірі одного посадового окладу та оклад за військовим званням відмовити.

Постанова може бути оскаржена учаниками процессу до Одеського апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів.

Головуючий: