Ухвала суду № 3096510, 11.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у 1-ій                                                                        Справа № 2-а-3254/08

інстанції – Шлай А.В.

Категорія статобліку – 2.11.11

                                                                    УХВАЛА

      ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

11 лютого 2009р                                                                                 м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя:   Мірошниченко М.В.,

суддя:                          Туркіна Л.П.

суддя:                          Проценко О.А.

при секретарі:            Резніков Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача:                   Зубрева Н.О. дов. від 10.02.2009р. № 7

відповідача:               Михалко К.Л. дов. від 20.01.2009р. № 1362/10/08-10/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

            Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – виробнича фірма

            «Дніпротехсервіс», м.Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2008р.

у справі №     2-а-3254/08

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – виробнича фірма

                      «Дніпротехсервіс», м.Дніпропетровськ

до відповідача  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

                            платниками податків у м.Дніпропетровську, м.Дніпропетровськ

про  скасування рішення в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій

    ВСТАНОВИВ:

            Товариством з обмеженою відповідальністю Науково – виробнича фірма «Дніпротехсервіс», м.Дніпропетровськ заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими  платниками податків у м.Дніпропетровськ, м.Дніпропетровськ про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.03.2008р.  № 0000318811/0/8632 в частині нарахування та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12577,38грн.

            Розглянувши справу по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2008р. у справі № 2-а-3254/08 в задоволенні позову відмовлено.

            Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. У відповідності до п. 4.1 Контракту від 16.08.07р. визначено порядок поставки обладнання контрагентом позивача, а саме – обладнання повинно бути поставлене протягом 60 днів з дати отримання 30% передплати. Поставка товару здійснюється однією партією.

            Позивач здійснив передплату за товар платіжним дорученням № 197 від 01.10.2007р. в розмірі 30% від вартості контракту, що становить суму 48834,60 доларів США.

            Таким чином поставка за Контрактом повинна бути здійснена – до 30.12.2007р.

            Фактична поставка товару відбулась 07.02.08р., що підтверджується ВМД типу  ІМ-40 № 104526. Таким чином  за змістом ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення термінів поставки становить 39 днів.  

            У відповідності до ч.1 ст. 4 зазначеного Закону України, порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені в розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочки від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованих в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

            В даному випадку оспорюваний розмір пені становить суму 12577,38грн., яка обґрунтовано нарахована відповідачем за спірним рішенням.

            Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю Науково – виробнича фірма «Дніпротехсервіс» подана апеляційна скарга, в якій визначені наступні обставини.

            Обладнання, яке входить до предмету Контракту від 16.08.07р., надійшло 21.01.08р. до порту Одеса, про що свідчить відмітка штампу Одеського МТП в коносаменті. 07.02.08р. було завершене митне оформлення обладнання, про що свідчить ВМД № 110000001/8/104526.

            Посилання податкової інспекції при прийнятті оспорюваного рішення на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (затв. Постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136)  є безпідставним, оскільки вказана Інструкція визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків за такими операціями і отримання резидентами ліцензій НБУ, але вона не визначає порядок нарахування пені за порушення відповідних строків.

            За змістом ст. 238 ГК України адміністративно-господарські санкції  можуть бути встановлені виключно законами України. Тому застосування пені в порядку, що не встановлений законами України, є недопустимим.

            Стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є імперативною, і норми цього Закону не ставлять в залежність від дати завершення митного оформлення імпортованого товару, момент закінчення нарахування пені за прострочення 90-денного строку надходження товару.

            Згідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 1, 43 Митного кодексу України момент переміщення товару через митний кордон України не співпадає з моментом митного оформлення товару. Митний контроль розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України і закінчується після здійснення митного оформлення товарів. Що стосується митного  оформлення товару, результатом якого є оформлення ВМД типу ІМ-40, то за ст. 70 МК України його метою є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

            За доводами позивача, під час нарахування пені в порядку ст. 4 Закону України  «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в якості кінцевої дати для нарахування пені необхідно приймати до уваги не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину обладнанням митного кордону України.

            Оскільки  обладнання перетнуло митний кордон України 21.01.08р., тому сума пені не може перевищувати 16276,55 грн.

            Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

            Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими  платниками податків у м. Дніпропетровську в запереченнях на апеляційну скаргу послалась на наступні обставини.

            Пеня в сумі 12577,38 грн. правомірно застосована до позивача у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення термінів поставки продукції за контрактом на 39 днів.

            Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (затв. Постановою Правління НБУ від 24.03.99р. № 136)  відповідач обґрунтовано застосував, оскільки Преамбула Постанови Правління НБУ прямо визначає, що вона постановлена відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

            Згідно до п.1.1 зазначеної Інструкції, п.14 ст. 1, ч.4 ст. 86 Митного кодексу України фактомё який має юридичне значення в даному випадку є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом.  Ч.1 ст. 4 Закону України  «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прямо ставить момент припинення стягнення пені в залежність від здійснення поставки або досягнення вартості недопоставленого товару.

            Закінчення відліку 90 днів припиняється лише після належним чином оформленої ВМД, як документа, що посвідчує факт поставки товару за імпортною операцією.

            Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від залишити без змін.

            Представники в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

            Справу призначено до розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

            Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

            В судовому засіданні 11.02.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

            Як випливає з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено невиїзну  документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Дніпротехсервіс» з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні Контракту № 20070816 від 16.08.2007р. за період часу з 16.08.2007р. по 07.20.2008р.

            За результатами перевірки складено Акт № 68-08-02/1-19305558 від 03.03.2008р. Перевіркою встановлено, що позивач (Покупець) уклав Контракт № 20070816 від 16.08.07р. з WuxiHualianPrecisionMachineryCoLtd(Кітай) (Продавець),  на постачання та монтаж обладнання. Загальна сума Контракту становить 162782дол. США.

            Відповідно до п.3.2 Контракту визначено наступний порядок оплати:

            -передплата в розмірі 30% від загальної суми контракту здійснюється позивачем шляхом прямого банківського перерахування на рахунок Продавця на протязі 10 банківських днів після підписання цього контракту;

            -70% загальної вартості контракту  сплачується шляхом банківського переводу до дати відвантаження за наданням копії інвойсу та акту попереднього прийняття обладнання.

            В свою чергу, у відповідності до п.4.1 Контракту, обладнання, визначене в п.1.1 цього контракту, повинно бути поставлене Продавцем на протязі 60 днів з дати отримання 30% передплати, визначеної в п. 3.2 цього контракту.

            За умовами Контракту позивач  здійснив оплату за обладнання на загальну суму 162782 дол. США наступним чином: 01.10.07р. на суму  48834,60 дол. США та 08.11.07р. на суму 113947,40дол. США.

            Таким чином, оскільки платіжним дорученням № 197 від 01.10.07р. позивач сплатив передплату у розмірі 30% від суми контракту, що становить 48834,60 дол. США, тому поставка обладнання згідно до п.4.1 Контракту, повинна бути здійснена – до 30.12.2007р.

            Обладнання надійшло несвоєчасно, що підтверджується вантажною митною декларацією  ІМ-40 від 07.02.2008р. Прострочка поставки обладнання становить 39 днів.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N185/94 від 23.09.1994р. (в редакції, що діяла на момент виникнення прострочення), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у випадку, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), яка імпортується, вимагають індивідуальної ліцензії НБУ.

Позивачем не отримувалась індивідуальна ліцензія  на перевищення законодавчо встановлених строків  розрахунків за імпортною операцією, отже відстрочення поставки обладнання за контрактом не повинно перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»,порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, відповідачем було прийнято рішення від 14.03.2008р. № 0000318811/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (пені) на суму 28853,93 грн. (період нарахування: з 31.12.2007р. по 07.02.2008р.).

Позивач не погоджується із застосуванням фінансової санкції у розмірі 12577,38грн., нарахованої за період з 22.01.08р. по 07.02.08р., оскільки вважає, що днем закінчення нарахування пені є 21.01.08р., внаслідок того, що саме цією датою є момент перетину обладнанням митного кордону України. Саме цією датою позивач вважає дату поставки обладнання.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

У відповідності до п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.90р. органам державної податкової служби надано право  застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

В преамбулі Постанови Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136, якою затверджена Інструкція  про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними га лізинговими операціями, вказано, що вона постановлена відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N185/94 від 23.09.1994р.

            Крім того, розділом 7 Інструкції № 136 встановлений порядок надання інформації державним органам. Зокрема, п. 7.10 розділу 7 Інструкції № 136 передбачає надання банком податковим органам інформації про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу.

У пп. 3.3 Інструкції № 136 зазначено, що при імпорті товару банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім,в тому числі,  ВМД типу ІМ-40.

За наявності на момент проведення документальної перевірки у резидента (імпортера) лише товаросупровідних документів із відбитком штампа «Під митним контролем» і за відсутності належним чином оформленої ВМД з нього повинна стягуватись пеня. Це підтверджує і поняття «поставка», наведене в оновленому пп. 1.1 Інструкції № 136. Якщо ранішепід поставкою розумілася «дата виконання нерезидентом усіх зобов'язаньщодо поставки, покладених на нього за договором», то вподальшомуздійснення поставки - це «оформлення ВМД(у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України піддягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Митним оформленням, відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України, є виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Таким фактом, який має юридичне значення в даному випадку, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією.

В ст. 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N185/94 мова йде саме про відстрочення поставки, строк якої не повинен перевищувати 90 днів (без отримання індивідуальної ліцензії). Тобто, порушення вказаних термінів триває до моменту здійснення поставки.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 4 Закону N 185 (стягнення пені здійснюється за кожен день прострочення). Закон прямо ставить момент припинення стягнення пені в залежність від здійснення факту поставки або досягнення вартості недопоставленого товару.

У зв'язку з цим є безпідставним посилання Позивача на норми Закону України від 16.04.91 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Митного кодексу України, в частині визначення моменту здійснення експорту (імпорту), переміщення товарів через митний кордон України та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з метою визначення поняття «момент закінчення нарахування пені».

            Колегія суддів приходить до висновку, що закінчення відліку 90 днів припиняється лише після оформлення належним чином ВМД, як належного документа, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортною операцією.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

            Керуючись ст. ст. 195, 198п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                              

                                                                       УХВАЛИВ:

            Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

            Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2008р. у справі №  2-а-3254/08  залишити без змін.

            Ухвала  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

            Ухвала виготовлена в повному обсязі – 17.02.2009р.

        Головуючий суддя                                                            М.В.Мірошниченко

                            Суддя                                                             Л.П.Туркіна

                               Суддя                                                             О.А.Проценко