Рішення № 30964891, 27.03.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-4204/11

№пр.2/521/38/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Буран О.М.

при секретарі Гаврік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх синів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП « Домоуправління № 18», Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх синів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП « Домоуправління № 18», Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та просить постановити рішення, за яким виселити відповідачів із кімнат № 1,2 квартири №19 у будинку №20 корпус Б по вулиці Терешковій в місті Одесі, без надання іншого житла.

У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що відповідачу ОСОБА_1, який на займав посаду державного виконавця першого відділу ДВС Київського районного управління юстиції, у винятковому порядку, на підставі клопотання начальника Київського районного управління юстиції від 10.11.2004 року вих. №1292, було тимчасово надане у користування житлове приміщення з фонду житла, для тимчасового проживання, а саме: кімнати №1, 2 у квартирі №19 у будинку №20 корпус Б по вулиці Терешковій в місті Одесі. Вказане приміщення було надане ОСОБА_5 у відсутності передбачених для проживання у маневрено-відселенчеському фонді підстав, у винятковому порядку, що було можливим з наявністю тимчасово вільних приміщень. Позивач вважає, що відповідачем квартира №19 у будинку №20 корпус Б по вулиці Терешковій в місті Одесі, яка має статус житла для тимчасового проживання, використовується не за цільовим призначенням, тому як на теперішній час сім*я ОСОБА_1 забезпечена власним житлом. Представник позивача на підставі ст..99, 132-2 ЖК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання», просить задовольнити позовні вимоги, шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнат №1, 2 у квартирі №19 у будинку №20 корпус Б по вулиці Терешковій в місті Одесі, без надання іншого житла.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що 19.11.2004 року між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_1 було укладено договір тимчасового користування жилим приміщенням маневрено-відселенчеського фонду м. Одеси, за яким КП «Домоуправління № 18» передав ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_4 у користування житлове приміщення, площею 38, 7 кв.м, яке складалось із двох кімнат № 1,2 у квартирі № 19 у житловому будинку № 20 корпус Б по вул. Терешковій в м. Одеси. Термін можливості користування спірною квартирою у договорі не зазначений. Враховуючи наявність у родині ОСОБА_1 неповнолітніх дітей а також відсутність у відповідачів іншого житла мешкання та коштів для придбання або найму іншого житлового приміщення, представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, сповіщений належним чином, у судове засідання не зявився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні та зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що жиле приміщення-кімнати № 1, 2 у квартирі № 19 у будинку № 20 корпус Б по вулиці Терешковій в місті Одесі відносяться до фонду житла для тимчасового проживання і у складі житлового будинку, перебувають на балансі КП Домоуправління № 18. Статус житла підтверджується рішенням виконкому Одеської міської ради № 729 від 03.10.1968 року « Про поліпшення використання маневренного житлового фонду» та рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2009 року за № 207 «Про створення фонду житла для тимчасового проживання», де визначено перелік жилих приміщень, які мають статус житла для тимчасового проживання. До цього переліку включено кімнати № 1,2 у квартирі № 19 у житловому будинку № 20 корпус Б по вул. Терешковій в м. Одеси.

На підставі клопотання керівництва Київського районного управління юстиції, УЖКГ Одеської міської ради 10.11.2004 року, було видано припис за №1292, згідно якого сім*ю працівника районного управління ДВС ОСОБА_1 було заселено у кімнати за № 1,2, квартири№19, будинку№20-б по вул. Терешкової у м. Одесі, до вирішення житлового питання постійного мешкання у встановленому законом порядку.

19.11.2004 року між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_6 було укладено договір тимчасового користування жилим приміщенням маневрено-відселенчеського фонду тимчасового проживання м. Одеси. На підставі даного договору, КП «Домоуправління № 18» передав користувачу у користування житлове приміщення, площею 38, 7 кв.м, яке складалось із двох житлових кімнат квартири№19, будинку№20-б по вул. Терешкової у м. Одесі для проживання ОСОБА_1 та членів його сім*ї.

Згідно п. 1.2. цього договору, термін користування цим житловим приміщенням не встановлений. Оплата комунальних послуг складає 118, 13 грн. на місяць.

Після укладення договору, сім*я ОСОБА_1 вселилася у вказані житлові. Відповідач та члени його родини у складі 4-х осіб, зареєстровані та проживають за вказаною адресою, своєчасно сплачують комунальні послуги та виконують усі умови, передбачені договором. Тобто відповідач користується за призначенням квартирою №19, будинку №20-б по вул. Терешкової у м. Одесі.

Отже за таких обставин, суд вважає, що вселення та користування відповідачем вказаної спірної квартири здійснюється на підставі чинного договору, яке не розірвано, а тому мотиви його виселення є непереконливими. При цьому суд враховує тривале, понад 5 років, визнання позивачем правовідносин з користуванням спірним житлом, не наведення позивачем жодних підстав неналежного використання квартири, а саме не за цільовим призначенням.

Згідно вимог ч.4 ст. 132 ЖК України жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення набути альтернативне місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України передбачено, якщо наймач, члени сім'ї наймача або інші особи, які проживають разом з ним використовують житлове приміщення не за призначенням, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого житла, але в судовому засіданні позивачем не доведений факт неналежного використання житлового приміщення, є тільки припущення.

Так, відповідно до ч.ч.4,5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 64 ЖК України визначає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, таякщо вони перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

У відповідності зі ст.62 ЖК України, до відносин, що випливають з договору наймання житлового приміщення, у відповідних випадках застосовуються правила цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 759 ( ст.256- у редакції 2003г.) ЦК України , за договором майнового наймання, наймодавець зобов'язується дати наймачеві майно в тимчасове користування за плату.

У відповідності зі ст. 762 ( ст.265- у редакції 2003г.) ЦК України , наймач зобов'язаний вчасно вносити плату за користування майном, підтримувати майно в належному стані.

Представник позивача вимог щодо дострокового розірвання договору тимчасового користування жилим приміщенням фонду тимчасового проживання м. Одеси, не заявляв.

Родина відповідача ОСОБА_1, яка складається з чотирьох осіб: ОСОБА_1, його дружини ОСОБА_4 та їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, (Свідоцтво про народження від 01.06.2005року,актовий запис № 778) та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, (Свідоцтво про народження від 14.03.2007року, актовий запис №409) постійно проживає в кімнатах №1,2 квартири №19, в будинку за №20 Б по вул.. В.Терешкової у м. Одеси з 19.11.2004 року по наступний час, виконує всі зобов'язання, що передбачені для наймачів житла, сплачує грошові кошти за користування житлом та за комунальні послуги, підтримує житло у належному стані.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного із них, встановлено ч.4 ст.29 ЦК України.

Стаття 9 ЖК України визначає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання», затверджено порядок формування фондів житла для тимчасового проживання, в якому визначено умови формування фондів житла для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили житло та порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання. Цей порядок поширюється на громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання, у звязку з чим їм надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, якщо таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім ї з неповнолітніми дітьми та ін.

Пунктом 2 Постанови КМ №1551 (1551-2004-п) від 17.11.2004 р) передбачено, що житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам на строк до 1 року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності їх набути альтернативне місце проживання. Таке ж тлумачення містить Глава 4-1 ЖК України.

Як вбачається з вищевикладених обставин, родина ОСОБА_1 своєчасно виконує всі умови, укладеного між ними та Домоуправлінням-18 договору найму і правил користування житловими приміщеннями, іншого житла не мають. Сукупний дохід родини недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення. Дані факти підтверджуються довідкою КП «ОМБТІ та РОН» № 12112-06/266 від 13.12.11, довідкою відділу громадської безпеки ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 24.05.12 за №31/5-18-Т.

Підстав для дострокового припинення права користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового користування на підставі ст..132-2 Житлового кодексу України (5464-10), позивачем не доведено.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають в повному обсязі. Так у судовому засіданні представник позивача не змогла обґрунтувати вимоги, щодо начебто нецільового використання квартири відповідачами. З огляду на те, що відповідачі проживають у спірній квартирі з 2004року, більш ніж 7 років, оплачують комунальні послуги і плату за користування житлом, і увесь цей час позивач не звертався з позовом до суду про виселення, суд вважає, що тим самим позивач визнав право проживання відповідачів у спірній квартирі, згідно договору найма, який на теперішній час, відповідно до ч.2ст.763 ЦК України, є дійсним.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього: ОСОБА_2, в інтересах неповнолітнього: ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: КП « Домоуправління № 18», про виселення- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після отримання копії рішення відповідачем, рішення набирає законної сили. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Буран О.М.