Ухвала суду № 30963408, 24.04.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2558/13-ц

Провадження № 6/500/316/13

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді:ОСОБА_1

при секретарі: Івановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, погодженою з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України, посилаючись на те, що остання ухиляється від виконання вимоги Управління ПФУ у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі про сплату боргу в сумі 2 978 гривень 31 копійка.

У судовому засіданні головний державний виконавець подання підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Вислухавши доводи головного державного виконавця, дослідивши матеріали подання та вивчивши матеріали виконавчого провадження (ЄДРВП №35471486), суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України, п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження, ч.1 ст.377-1 ЦПК України.

Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням.

Частина 1 ст.377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобовязань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обовязково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобовязань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобовязань.

Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

Наявність витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2013 року, повідомлень відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів за вих.№3007 від 25.12.2012 року, Державної податкової служби Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області від 20.12.2012 року, відділу Держкомземагенства у м. Ізмаїл Одеської області від 12.06.2012 року, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 03.01.2013 року та акту державного виконавця від 05.04.2013 року про відсутність рухомого чи нерухомого майна у ОСОБА_2 на праві власності та джерел доходів, не можуть свідчити про те, що головним державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ Про виконавче провадження. Зокрема, в матеріалах справи відсутні відомості з Управління економіки Ізмаїльської міської ради та Управління ПФУ у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі.

Крім того, головним державним виконавцем не було доведено, що ОСОБА_2 відомо про її обовязок сплатити борг на користь Управління ПФУ у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваною вимогою за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобовязання та її намір вибути за межі України з цією метою.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.377-1 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ, -

У Х В А Л И В:

У задоволені подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом пяти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: