Рішення № 30962517, 03.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/647/13 03.04.2013 03.04.2013 03.04.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22ц /784/866/13

Категорія 44 Головуючий у 1 - й інстанції: Маржина Т.В.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання: Левківській Н.С.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду від 15 січня 2013 року за його позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, визначення порядку користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та примусового зняття його з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та встановлення порядку користування цим приміщенням.

Позивач зазначав, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі до 08 листопада 2010 року. Під час шлюбу та після розірвання він проживав і був зареєстрований з дозволу відповідачки в належному їй на праві власності будинку по АДРЕСА_1.

На весні 2012 року ОСОБА_6 змінила замки в будинку і не дозволяє йому проживати в ньому. Він вважає, що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє його права користування будинком.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд вселити його у спірний будинок, визначити порядок користування будинком, виділивши йому у користування кімнату площею 5,7 кв.м, зазначену на технічному плані під літерою 1-4, а підсобні приміщення будинку та надвірні споруди залишити у спільному користуванні.

В листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та про примусове зняття його з реєстраційного обліку.

ОСОБА_6 зазначала, що ОСОБА_3 з 01 січня 2009 року не проживає у вказаному будинку, з цього часу не виконує обов'язки наймача житлового приміщення, не сплачує комунальні послуги.

Посилаючись на наведене та на положення ст. 71 ЖК, ч.2 ст. 405 ЦК просила задовольнити її зустрічний позов.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 26 листопада 2012 року зустрічний позов ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3, а до участі у справі в якості третьої особи залучено Первомайське МВ УДМС України в Миколаївській області.

Рішенням цього ж суду від 15 січня 2013 року в первісному позові ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В задоволенні вимог про полкладення обовязку на Первомайський РВ УМВС в Миколаївській області про примусове зняття ОСОБА_3 з реєстрації у вказаному житловому будинку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 107 грн. 30 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його первісного позову та в частині задоволення вимог ОСОБА_6 за зустрічним позовом скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволення зустрічних позовних вимог про визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим будинком відмовити. ОСОБА_3 посилається на неповне з`ясування судом суттєвих обставин у справі та порушення норм житлового і цивільного права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 про вселення у житловий будинок АДРЕСА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування даним будинком, суд вважав доведеним, що оскільки останній не виконував обов'язки наймача спірного жилого будинку та понад встановлені ст. ст. 71, 72 ЖК та ч.2 ст. 405 ЦК без поважних причин не проживає в цьому будинку, то є підстави для задоволення зустрічного позову і відмови ОСОБА_3 у вселенні в це приміщення.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 з 1986 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано між ними заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду від 08 листопада 2010 року. Сторони мають двох дітей, які є повнолітніми.

Згідно довідки Первомайського міського бюро технічної інвентаризації від 6 листопада 2012 року ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право на спадщину є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Із відомостей будинкової книги видно, що ОСОБА_3 зареєстрований у вказаному будинку з серпня 1990 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 23 лютого 2012 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 проведено поділ майна, придбаного ними в період шлюбу, а у визнанні за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину вказаного будинку у зв'язку із істотним збільшенням його вартості відмовлено.

Матеріали даної справи свідчать, що між сторонами виник спір з приводу користування спірним житловим будинком.

Між тим, відповідно до частини першої ст. 156 ЖК члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно частини другої ст. 405 ЦК член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено законом.

Наполягаючи на задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_6 посилалася на те, що ОСОБА_3 не проживає в спірному будинку з січня 2009 року у зв'язку із розірванням шлюбу, тоді як шлюб між сторонами в судовому порядку розірвано 08 листопада 2010 року.

Інших належних доказів ( ст. 58 ЦПК) на підтвердження того, що ОСОБА_3 в даному жилому приміщенні не проживає без поважних причин понад строки, визначені ч.2 ст. 405 ЦК, ОСОБА_6 не надала. Навпаки, постанова слідчого Первомайського міського відділу УМВС України у Миколаївській області від 26 листопада 2012 року свідчить про те, що ОСОБА_3 в заяві до вказаного відділу міліції вказував, що ОСОБА_6 як власник вказаного будинку чинить йому як колишньому члену її сім'ї перешкоди щодо користування спірним житловим будинком та не повертає його особисті речі.

Що стосується наданої ОСОБА_6 довідки голови квартального комітету №23 від 7 листопада 2012 року та показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 з січня 2009 року не проживає в будинку АДРЕСА_1, то ці докази не можуть бути підтвердженням вимог за зустрічним позовом, оскільки ні в довідці, ні в показах свідків не зазначені причини відсутності ОСОБА_3 у даному жилому будинку.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову щодо вселення у спірний житловий будинок та задовольняючи зустрічний позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням, суд не звернув належної уваги на вказані обставини, не дав належної правової оцінки доказам, які надали сторони, а тому помилково вважав, що є підстави, передбачені ст. ст. 71, 72, 156 ЖК та ч.2 статті 405 ЦК, для визнання ОСОБА_3 як колишнього члена сім'ї ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Тому відповідно до пункту 2 ч.1 ст. 307, пунктів 1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК є підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині і ухвалення в цій частині нового рішення, яким ОСОБА_6 слід відмовити в задоволенні зустрічного позову про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування зазначеним житловим будинком за недоведеністю, а первісний позов ОСОБА_3 про вселення в цей будинок задовольнити.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, як вони мають право займати, визначається його власником.

ОСОБА_3 не надав належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 як власник будинку має можливість надати йому в користування жилу кімнату площею 5,7 кв. м, про те, що вказана кімната є жилою, а також не довів, що визначення порядку користування спірним будинком таким способом не призведе до порушення прав ОСОБА_6 як власника цього майна та житлових прав інших членів її сім'ї, які зареєстровані та постійно проживають в цьому жилому приміщенні.

Тому за наведених обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_3 у задоволенні вимог про визначення порядку користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК його законність та обґрунтованість в іншій частині не перевірялась.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду від 15 січня 2013 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про вселення в житловий будинок та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про вселення в житловий будинок задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 у житловий будинок АДРЕСА_1.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: