Рішення № 30959672, 05.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 справа № 5015/5555/11

за позовом Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі:

позивача Державної екологічної інспекції в Львівській області

до відповідача ДП "Львіввугілля"

про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

ціна позову: 298688,54грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю

Представники:

від прокурора - Брухаль Л.Б.- помічник прокурора;

від позивача - Калітєєвська Є.О. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Дубецька І.Б.- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Львівській області з позовом до ДП "Львіввугілля" про відшкодування 298688,54грн. збитків завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5555/11 від 26.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 45хв. 11.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 11.10.2011р., від 01.11.2011р., від 22.11.2011р. Строк розгляду продовжено за клопотанням представника Відповідача згідно ухвали суду від 22.11.2011р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію дозволу на викиди №46248866601-6 від 11.03.2011р.; копію акту перевірки №164 від 07.09.2010р.; копію розрахунку відшкодування збитків та довідки Відповідача №1-17/1114 від 10.09.2010р.; копію протоколу про адміністративне правопорушення №012570 від 07.09.2010р. та постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.09.2010р. з доказами відправлення.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи представником Відповідача було подано наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; копію листа Сокальської РДА №99/02-25 від 24.07.2011р.; копію публікації в газеті «газета «Голос з-над Бугу»»від 03.12.2010р.; копію рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. у справі №29/215(10); висновки державної санітарно-епідеміологічної експеризи від 12.11.2010р. та від 15.02.2011р.; копію листа Міністерства ОНПС України №1127/11/10-09 від 30.01.2009р.; копію дозволу №460388 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; копію листа Головного державного санітарного лікаря Львівської області №3829/01 від 02.07.2008р.; копію листа Відповідача №1-17/815 від 26.06.2009р.; копії листа Держуправління ОНПС в Львівській області №16-3584 від 14.07.2009р., №16-6184 від 13.12.2005р., №16-267 від 26.01.2009р. та №16-6615 від 29.11.2007р.; копію листа Відповідача №1-17/1370 від 16.11.2009р.; копії листів Держуправління ОНПС в Львівській області №16-1393 від 16.03.2010р. та №16-6420 від 27.11.2009р.; копії листів Відповідача №1-17/204 від 18.02.2010р. та №1-17/547 від 11.05.2010р.; клопотання про продовження строку розгляду справи; клопотання про відкладення розгляду справи від 01.11.2011р.; відзив на позовну заяву з додатками згідно опису;

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною атмосферного повітря.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно довідки Управління статистики у Сокальському районі Головного управління статистики у Львівській області №327, Відокремлений підрозділ «Шахта «Зарічна»Державного підприємства «Львіввугілля»не є юридичною особою, головним підприємством являється Державне підприємство «Львіввугілля».

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України №48 від 28.04.2011р. (далі -Акт перевірки), Позивачем проведено перевірку у Відповідача (ВП шахта «Зарічна»ДП Львіввугілля»), якою встановлено наступне. Так, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видано 11.03.2011р. за №4624886601-6. По джерелу котельня в атмосферу викидаються -діоксин азоту, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, пил неорганічний з вмістом SiO2 20-70% (зола); по джерелу вентилятор головного провітрювання шахти в атмосферу викидаються -пил вугілля, метан. Через відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу з 01.07.2010р. були нараховані збитки за понаднормативні викиди з 12.09.2010р. по 11.03.2011р., - викиди в атмосферу здійснювались також без дозволу, що являється порушенням вимог ст.ст.7, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», за що будуть нараховані збитки за понаднормативні викиди згідно існуючої «Методики …».

До акту додано Додаток №1 (порівняльна таблиця викидів (за даними статзвітності 2-ТП (повітря)) забруднюючих речовин в атмосферу, Додаток №2 (дані про перевищення нормативних (проектних) викидів).

З Актом перевірки ознайомлені представники Відповідача, доказом чого є наявні на Акті перевірки підписи.

В матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази оскарження Відповідачем дій посадових осіб Позивача по проведенню перевірки чи складанню Акта перевірки.

Відповідно до Розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВП «Шахта Зарічна»ДП «Львіввугілля»(далі -Розрахунок), проведеного, в тому числі, на підставі Довідки Відповідача №1-17/672 від 19.05.2011р. про кількість годин роботи джерел стаціонарних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по ВП «Шахта Зарічна»ДП «Львіввугілля»за період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р., представлених Відповідачем протоколів вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №5 від 09.02.2011р. і №23 від 25.10.2010р., та «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства ОНПС України від 10.12.2008р. №639 (далі -Методика), розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 298688,54грн.

Згідно п.п.1.1, 1.2 Методики, ця Методика розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря", постанов Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 N 1520 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію" та від 28.12.2001 N 1780 "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", наказу Мінприроди України від 27.06.2006 N 309 "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.2006 за N 912/12786; ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

В матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не подані докази оскарження Відповідачем дій посадових осіб Позивача по складанню розрахунку.

В матеріалах справи відсутня відповідь на претензію Позивача №03-3067 від 17.06.2011р. про відшкодування збитків в добровільному порядку чи сплати таких, оскільки Відповідач заперечує проти позову повністю.

Відповідно до п.б ч.1, ч.2 ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; при використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Згідно ч.1 ст.153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Винятком з вимог, встановлених вищенаведеним п.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»є виключно норма ст.14 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якої, викиди забруднюючих речовин і вплив на стан атмосферного повітря фізичних та біологічних факторів, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я за умови, що за цей період буде встановлено відповідний норматив та вжито необхідних заходів щодо охорони атмосферного повітря. В матеріалах справи ж відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповідачу такого дозволу.

Згідно ч.1 ст.153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Відповідно до ч.1, п.«Є»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», особи, винні у: перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідач, згідно відзиву, проти позову заперечує з наступних підстав:

- відсутності в його діях вини;

- неправомірного повторного стягнення шкоди за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р.

Щодо доводів Відповідача про відсутність в його діях вини.

Відповідач доводи відзиву в цій частині обґрунтовує тим, що починаючи з 2006 року за зверненням шахти Державним управлінням екоресурсів ВП «Шахті «Зарічна»було продовжено термін дії вищенаведеного дозволу згідно листів: №16-6184 від 13.12.2005 року на період з 31.12.2005р. по 31.12.2007р.; лист №16-6615 від 29.11.2007р. на період з 31.12.2007р. по 01.07.2008р; лист №16-267 від 26.01.2009р. на період з 01.07.2008р. по 01.07.2009р.. Для отримання дозволу нового зразка шахтою було проведено всі необхідні заходи, зокрема: управлінням «Західвуглепромсанекологія»розробила відповідні обґрунтовуючі документи та провело інвентаризацію викидів важких металів. 24.06.2008р. шахтою подані всі необхідні документи в обласну CEC для погодження та видачі висновку на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обласна CEC розглянувши подані «Документи...»відхилила погодження, при умові зміни нормативної санітарно-захисної зони з 500 метрів до 300 метрів, так як на промайданчику шахти не дотримується нормативна санітарно захисна зона, про що свідчить лист №3829/01 від 02.07.2008р. Для корегування розмірів СЗЗ підприємство було подано документи в установу «інститут гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва АМНУ»в м. Київ, договір №96 від 16.01.2009р. 26.06.2009р. з листом №17/815 шахта звернулась в Державне управління ОНПС з проханням про продовження дозволу, оскільки відповідні документи на отримання дозволу нового зразка знаходилась на розгляді в Інституті гігієни та медичної екології. Відповідно до листа №16-3584 від 14.07.2009р. Державним управлінням ОНПС у Львівській області шахті було продовжено вищеназваний дозвіл з 01.07.09р. до 01.11.09.р. Водночас, 16.11.2009р. шахта звернулась в управління ОНПС з проханням продовжити дозвіл з 01.11.2009р. по 31.12.2009р., про що свідчать лист №1-17/1370 від 16.11.2009р. та лист Державного управління на продовження №16-6420 від 27.11.2009р. В зв'язку із закінченням терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємство звернулось в м. Київ, після чого одержали продовження дії дозволу з 31.12.09р. по 01.07.2010р. (лист №16-1393 від 16.03.10р.). В зв'язку з тим, що підприємством було вжито всіх необхідних заходів щодо отримання нового дозволу ми неодноразово звертались в управління ОНПС для продовження дії дозволу №460388 від 11.06.01р. до того часу поки шахтою не буде отримано новий дозвіл (лист №1-17/204 від 18.02.2010р., №1- 17/547 від 12.05.2010р.), проте відповідні на листи та продовження шахтою не отримано. Оплата інституту була проведена в повному обсязі згідно отриманої угоди, однак висновок на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємство отримано 12.11.201 Ороку №06.03.02-07/87487. Після отримання висновку із зменшенням СЗЗ з 500 до ЗООметрів, підприємством були подані документи в обласну CEC на погодження 28.12.2010р., висновок підприємство одержали 15.02.2011р. Одночасно, згідно Постанови КМУ №302 від 13.03.2002р. для отримання дозволу підприємство підготувало інформацію про наміри отримати дозвіл у друкованих засобах масової інформації - газеті «Голос з-над Бугу »3106 (2454) від 03.12.2010р. На протязі місяця, якщо на адресу газети не надходили скарги від громадян проти видачі дозволу, в тому випадку Районна державна адміністрація видала на лист-підтримку №99/02-05 від 24.01.2011р.

Отримавши всі необхідні документи шахтою передано пакет документів на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Державному управлінні ОНПС у Львівській області, який підприємсвом отримано 11.03.2011р. №4624886601-6 з терміном дії на 5 років до 11.03.2016р.

З даного приводу суд зазначає, що, як описано вище, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

З матеріалів справи вбачається, та Відповідачем зазначено у відзиві, що в період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Відповідача відсутній (дозвіл №460388 видано 11.06.2011р. з терміном дії до 31.12.2005р., продовжено до 01.07.2010р., а дозвіл №4624886601-6 видано 11.03.2011р. зі строком дії з 11.03.2011р.). Відповідно, в силу вимог ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Відповідачем викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами протягом 01.07.2010р. по 11.03.2010р. здійснюватись не могли.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу, в тому числі Відповідачем, не наведено доводи та не подано докази оскарження Відповідачем у встановленому законом порядку та підсудності дій чи бездіяльності посадових осіб передбаченого ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області) з питань невидачі чи не продовження дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря чи винесення компетентним судом рішення з даного питання.

При цьому суд звертає увагу, що листами №16-6184 від 13.12.2005р., №16-6615 від 29.11.2007р., №16-267 від 26.01.2009р., №16-3584 від 14.07.2009р., №16-6420 від 27.11.2009р., №16-1393 від 16.03.2010р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Відповідачу неодноразово наголошувалось на необхідність подані повного пакету документів, які потрібні для видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зверталось увагу, що при несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря подальше здійснення господарської діяльності вважатиметься таким, що суперечить чинному природоохоронному законодавству.

Крім цього суд зазначає, що згідно представлених Відповідачем листів за період 2009-2010р.р. (з 26.06.2009р. включно по 11.05.2010р.), при повідомленні Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області про те, що пакет необхідних для видачі дозволу для Відповідача розробляє «ІГМЕ ім..О.М.Марзеєва АМНУ», останнім не додавалось доказів існування відносин із зазначеним інститутом, в тому числі і доказів оплати за розробку повного пакету документів.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає на необхідність отримання Відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та наявності у нього вини в частині неотримання такого дозволу, а також невстановлення в законному порядку вини інших осіб по невидачі чи непродовженню дії Відповідачу дозволу за період з 01.07.2009р. по 11.03.2011р.

Крім того суд бере до уваги, що в силу вимог ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» видача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбувається виключно за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як зазначає ж сам Відповідач у відзиві, територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (Головний державний санітарний лікар Львівської області), розглянувши подану Відповідачем заяву, у листі №3829/01 від 02.07.2008р. зазначив про відхилення погодження дозволу з причин недотримання Відповідачем санітарно-захисної зона II класу небезпеки, у зв'язку з чим Відповідачу необхідно подати відповідне обгрунтування.

Згідно ж п.4 «Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р., для отримання дозволу суб'єкт господарювання обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення.

Позитивний висновок територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я Відповідачем отримано лише 15.02.2011р., при чому, при видачі висновку Органу СЕС були подані документи, останній з яких датовано 14.02.2011р. (протокол дослідження повітря населених місць Львівської обласної санепідстанції від 14.02.2011р. №65-1286/01).

З наведеного вбачається, що станом на 14.02.2011р. територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області) в силу вимог ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не могло бути видано Відповідачу дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності погоджень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (Головний державний санітарний лікар Львівської області); при цьому суд наголошує, що такі погодження надано лише 15.02.2011р., при чому документи, які лягли в основу погодження Органу СЕС, датовані включно по 14.02.2011р.

При чому суд зазначає, що Відповідачем не наведено жодного доводу неправомірності зазначення головним державним санітарним лікарем Львівської області причини відмови у наданні погодження.

Також, сам Відповідач зазначає у відзиві, що публікація в друкованому засобі масової інформації (газета «Голос з-над Бугу») про намір Відповідача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та прийняття у зв'язку з цим зауважень громадських організацій та окремих громадян мала місце 03.12.2010р.

Відповідно, лист на підтвердження відсутності скарг Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області №99/02-25 видано 24.01.2011р.

Згідно п.4 «Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р. (далі -Порядок), для отримання дозволу суб'єкт господарювання готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Крім того, згідно п.5 Порядку, суб'єкт господарювання для отримання дозволу вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

З наведеного також вбачається відсутність всіх необхідних документів у Відповідача для отримання дозволу станом на 23.01.2011р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі неподання Відповідачем вчасно повного пакету документів, необхідних для отримання дозволу, несвоєчасне виготовлення та представлення таких, враховуючи також незаперечену Відповідачем правомірність зазначення головним державним санітарним лікарем Львівської області причини відмови у наданні погодження, беручи до уваги встановлену Законом заборону здійснення Відповідачем діяльності з викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності Дозволу, беручи до уваги також те, що в період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Відповідача був відсутній, суд зазначає, що Відповідачем не доведено відсутність у нього вини, наслідком якої є притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди; при чому вина Відповідача доведена встановленими вище в мотивувальній частині рішення фактами.

Щодо доводів Відповідача про неправомірне повторне стягнення шкоди за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р.

У відзиві Відповідач також зазначає, що за результатами перевірки ВП «Шахті «Зарічна»нараховані збитки заподіяні державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.07.2010р. по 10.03.2011р. в сумі 298688,54 грн. В сумі збитків 298688,54 грн. за період з 01.07.2010р. по 10.03.2011р. вже входять нараховані збитки Державою екологічною інспекцією в Львівській області 22075,09грн. (нараховані згідно акту перевірки №164 від 07.09.2010р.) за той самий період, а саме з 01.07.2010р. по 07.09.2010р. які стягнуті в бюджет Держави на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. (завірена копія рішення додається). В зв'язку з вищевикладеним ВП «Шахта «Зарічна»вважає, що два рази притягнення до відповідальності за одне і те саме правопорушення чинним законодавством не передбачено.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до проведеного Позивачем Розрахунку (а.а.с.12-13), в останньому як вихідні дані використано кількість роботи джерел, зазначених у довідці Відповідача №1-17/672 від 19.05.2011р. (а.с.25) (по джерелу №1 (котельня) -748год., по джерелу №104 (вентилятор головного провітрювання) -5334год.). При цьому, довідка Відповідача №1-17/672 від 19.05.2011р. складена за період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р.

Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. у справі №29/215(10) за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля»(ВП «Шахта Зарічна») про стягнення 22075,09грн., яке набрало законної сили, вирішено позов задоволити повністю, та стягнуто з Відповідача 22075,09грн. збитків. При чому, предметом стягнення у справі №29/215(10) була також шкода (збитки) у зв'язку з відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р. (наведене підтверджується також розрахунком розміру збитків за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р., довідкою Відповідача №1-17/1114 від 10.09.2010р., актом перевірки №164 від 07.09.2010р.).

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, у справі №5015/5555/11 Позивач просить стягнути з Відповідача збитки за період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; згідно ж ч.3 ст.8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р. входить в заявлений до стягнення період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р., суд зазначає про відсутність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 22075,09грн. збитків за одне й те саме правопорушення за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі дані Акту перевірки, Розрахунку, та те, що станом на час розгляду спору Акт перевірки та Розрахунок, чи дії посадових осіб Позивача по проведенню перевірки чи складанню зазначених документів не оскаржені; беручи до уваги те, що в період з 01.07.2010р. по 11.03.2011р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Відповідача був відсутній, встановлену судом необхідність отримання Відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлену Законом заборону здійснення Відповідачем діяльності з викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності Дозволу, та наявності у нього вини в частині неотримання такого дозволу, а також невстановлення в законному порядку вини інших осіб по невидачі чи непродовженню дії Відповідачу дозволу за період з 01.07.2009р. по 11.03.2011р.; враховуючи також неможливість видачі такого дозволу Відповідачу за відсутності погодження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, яке Відповідачем отримано 15.02.2011р.; беручи до уваги також незаперечену Відповідачем правомірність зазначення головним державним санітарним лікарем Львівської області причини відмови у наданні погодження; враховуючи дати виготовлення та подання Відповідачем матеріалів, передбачених п.п.4, 5 «Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи»; відтак, враховуючи, що Відповідачем не доведено відсутність у нього вини, наслідком якої є притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди; при чому вина Відповідача доведена встановленими вище в мотивувальній частині рішення фактами; беручи до уваги факт притягнення рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. у справі №29/215(10) Відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р.) у вигляді стягнення збитків в розмірі 22075,09грн.; враховуючи також зазначені вище положення вимог законодавства та встановлену судом юридичну відповідальність, - склад правопорушення (протиправна поведінка Відповідача, наявність шкоди (збитків), причинний зв'язок, та вину Відповідача), перевіривши правильність проведення розрахунку збитків, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 276613,45грн., в частині стягнення 22075,09грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.12.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 12.12.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.8, 61, 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 42, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.153 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 20, 35, 40, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.7, 10, 11, 14, 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства ОНПС України від 10.12.2008р. №639, «Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(80000, Львівська обл., Сокальський р.-н, м.Сокаль, вул.Богдана Хмельницького, 26, ідентифікаційний код 32323256) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98) збитки всього в сумі 276613,45грн., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

Стягувач -Державна екологічна інспекція в Львівській області (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98).

3. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(80000, Львівська обл., Сокальський р.-н, м.Сокаль, вул.Богдана Хмельницького, 26, ідентифікаційний код 32323256) в дохід Державного бюджету України 2766,13грн. державного мита та 219,48грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.