Ухвала суду № 30955993, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-8519/11/1470Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Голови Казанківської районної адміністрації Миколаївської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Голови Казанківської районної адміністрації Миколаївської області про визнання неправомірними дій Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області та Голови Казанківської районної адміністрації Миколаївської області з розгляду її звернень від 20.06.2010 року, 20.08.2010 року, 26.08.2010 року і від 03.08.2011 року; зобов'язання відповідачів розглянути звернення від 20.06.2010 року, 20.08.2010 року, 26.08.2010 року та від 03.08.2011 року про безоплатну передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року вимоги позивача про визнання неправомірними дій щодо не розгляду звернення та зобов'язання розглянути звернення до Казанківської районної державної адміністрації від 20.06.2010 року, 20.08.2010 року, 26.08.2010 року про безоплатну передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Зазначена ухвала суду першої інстанції позивачем не оскаржена та набрала законної сили.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання апелянт - ОСОБА_2 не прибула, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.50), причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача - Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області та відповідач - Голова Казанківської районної адміністрації Миколаївської області у судове засідання, також, не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.48-49), причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.08.2011 року до голови Казанківської районної державної адміністрації звернувся громадянин ОСОБА_3 із заявою про винесення розпорядження з надання дозволу на розробку проектної документації на передачу безкоштовно у власність земельної ділянки у розмірі 2 га для ведення особистого селянського господарства. У зазначеній заяві заявник, зокрема, посилаючись на положення Закону України «Про звернення громадян» та ст.ст.118, 121 Земельного кодексу України, просив розглянути заяви його та ще 18 громадян за списком, які ними подані 26.08.2010 року та винести відповідне розпорядження.

Листом від 22.09.2011 року голова Казанківської районної державної адміністрації повідомив заявника, що земельні ділянки, про які вказано у зверненні, перебувають у користуванні третіх осіб за договорами емфітевзису та оренди.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про не розгляд її звернення виявились необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що відповідачі допустили порушення законодавства, які виражені в тому, що питання, зазначені в заяві позивача, не були розглянуті. Так, апелянт зазначає, що оскільки у заяві від 03.08.2011 року ставилось питання про розгляд заяви від 26.08.2010 року та винесення розпорядження про надання дозволу на розробку проектної документації, тому відповідь мала бути надана не в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року, а в порядку, передбаченому ст.ст.118, 121 Земельного кодексу України, тобто у вигляді розпорядження про надання дозволу або мотивованої відмови у його наданні.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Оскільки заява від 03.08.2011 року, підписана ОСОБА_3, не є клопотанням громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розумінні ст.118 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає, що відповідач не мав обов'язку розглядати її за приписами ст.ст.118,121 Земельного кодексу України.

До того ж колегія суддів зазначає, що звернення громадян до органів місцевого самоврядування або до органів виконавчої влади щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства є індивідуальною дією, тобто вирішення зазначених питань за колективними зверненнями є неприпустимим.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, заяву від 03.08.2011 року подано саме в порядку Закону України «Про звернення громадян», і відповідач в межах встановленого цим Законом строку направив заявникові відповідь.

Що стосуються вимоги позивача про винесення окремої ухвали відносно Миколаївського окружного адміністративного суду та Миколаївської обласної державної адміністрації для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушення закону колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 208 КАС України, - суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

При цьому, згідно ст. 166 КАС України, - суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Наведені вище приписи ст. 166, 208 КАС України не надають суду апеляційної інстанції повноважень на прийняття окремої ухвали на дії чи бездіяльність суддів першої інстанції, а отже такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідачів при розгляді звернення від 03.08.2011 року, відповідно підстав для прийняття окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушення закону не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Під об'єкти, за подання яких судовий збір не справляється (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»), апеляційна скарга не підпадає. Дані, які б свідчили про те, що апелянт має пільги щодо сплати судового збору (ст. 5 Закону України «Про судовий збір») в апеляційній скарзі не наведені.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що станом на 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1073 грн., апелянтом при поданні апеляційної скарги повинний бути сплачений судовий збір в сумі 16 грн. 10 коп.

В зв'язку з тим, що при поданні апеляційної скарги позивачем не було сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі, доказів зворотного не надано, судовий збір у розмірі 16,10 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету у відповідності до положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Голови Казанківської районної адміністрації Миколаївської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31212206781008, код ЄДРПОУ 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/