Постанова № 30955837, 25.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1401/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Лісниченко Л.О. (за довіреністю);

представника відповідача - Грунь С.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000202230.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ів-Іммобільє» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вікторі-Проджект», за результатами якої відповідачем складено акт №370/22-3/36435543 від 24.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 211978 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: квітень 2010 року на суму 80734 грн., травень 2010 року на суму 131244 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000202230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211978 грн. - за основним платежем та на 52995 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за результатом господарських операцій із його контрагентом ПП «Вікторі-Проджект» у квітні-травні 2010 року, оскільки у судовому порядку, як стверджує позивач, господарський договір недійсним не визнавався, надання послуг за вказаним господарським договором підтверджується первинними документами (податковими накладними, актами надання послуг), оформленими належним чином відповідно до вимог законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач взагалі не мав права виносити будь-яке податкове-повідомлення рішення за результатами проведеної перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі відносно керівника контрагента позивача ПП «Вікторі-Проджект».

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийняте на підставі цього акту перевірки підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем необґрунтовано та безпідставно.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.100-105), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в ході проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» правомірно зроблені висновки про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 211978 грн., у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у розмірі 211978 грн. Таким чином, відповідач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення за порушення вимог податкового законодавства є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2013 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 06.04.2009 року за № 15561020000035219, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 508913 (а.с.73).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському м. Одеси Одеської області ДПС та у період, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований, зокрема, як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100228060 (а.с.66), що підтверджується п.2.4, п.п.2.4.1 акту перевірки та не заперечувалось відповідачем (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 09.01.2013 року №000059/46, від 09.01.2013 року №000060/47, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (а.с.107-108), посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови від 16.01.2012 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМДПА в Одеській області Майстренко Н.С. (а.с.105), та відповідно до наказу №52 від 09.01.2013 року, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (а.с.109), у період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ів-Іммобільє» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вікторі-Проджект».

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт №370/22-3/36435543 від 24.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 211978 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: квітень 2010 року на суму 80734 грн., травень 2010 року на суму 131244 грн. (а.с.12-22).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000202230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211978 грн. - за основним платежем та на 52995 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судовому порядку.

Спірне податкове повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 211978 грн., у тому числі в розрізі періодів податкової звітності: квітень 2010 року на суму 80734 грн., травень 2010 року на суму 131244 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки позивача, доходячи висновку про порушення позивачем вказаних вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем використано надані документи платником податку, як то статутні документи, реєстраційні документи, довідки про відкриття рахунків в установах банку, накази; первинні документи (договори, рахунки, акти надання послуг, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних); регістри бухгалтерського обліку; податкові декларації з ПДВ, додатки №5 до цих накладних; а також, документи, отримані ДПІ - постанова від 16.01.2012 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області майору податкової міліції Майстренко Н.С. (а.с.129) та акт №317/22-3/36794832 від 28.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Виктори-Проджект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.10.2009 року по 01.03.2012 року» (а.с.114-128).

Так, в акті перевірки зазначено, що: «…. в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа №69-100/1, за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України. У жовтні 2009 року в м. Одесі ОСОБА_5 не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, зареєструвала на своє ім'я за грошову винагороду ПП «Виктори-Проджект», та підписала за заздалегідь підготовлені невстановленими особами документ для проведення державної реєстрації підприємства, до діяльності підприємства відношення не мала…. Крім того, в ході проведення досудового слідства встановлено, що ОСОБА_10, зареєструвавши на своє ім'я за грошову винагороду ПП «Виктори-Проджект», відкрила в подальшому в ПАТ КБ «СКБ» поточні рахунки, на які підприємствами - вигодонабувачами перераховувалися грошові кошти за нібито здійснені послуги або придбаний товар. В подальшому вказані грошові кошти перераховувались на адресу інших підприємств...».

Таким чином, відповідач в акті зазначає, що приймаючи до уваги вищевикладене, з метою встановлення виявлення суми незаконно сформованого кредиту по операціях з фіктивним підприємством, та сплати до бюджету держави податкових зобов'язань з боку ТОВ «Ів-Іммобільє», призначено документальну перевірку ТОВ «Ів-Іммобільє» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків та зборів по фінансово-господарським взаємовідносинах з ПП «Виктори-Проджект».

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Виктори-Проджект» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 20.10.2009 року по 01.03.2012 року, встановлено, що з урахуванням заходів, проведених правоохоронними органами, процесуальні документи, надані до перевірки та дані інформаційних баз ДПС свідчать про відсутність умов та факту ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «Виктори-Проджект».

Враховуючи викладене, посилаючись на те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, акти, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності, що під час перевірки встановлено не було, відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 211978 грн.

Суд погоджується з вказаними висновками відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 211978 грн. за спірний період за господарськими операціями із ПП «Вікторі-Проджект» (ПП «Виктори-Проджект»), і як наслідок встановлення заниження позивачем податку на додану вартість на вказану суму, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2009 року між ПП «Вікторі-Проджект» (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» (Замовник) укладено договір про надання послуг б/н (а.с.23-25), згідно якого Виконавець у визначений термін згідно умов цього Договору надає послуги, а Замовник приймає ці послуги та своєчасно сплачує їх (п.1.1 Договору). Виконавець згідно цього Договору надає наступні послуги: чищення (миття) вікон, стін, чищення м'яких меблів, чищення та полірування дерев'яної поверхні офісної меблі, чищення обладнання, що знаходиться в приміщенні установи за адресою: площа Катерининська, 4 (надалі-Послуги) (п.1.2 Договору). В акті наданих Послуг вказується сума, на яку Послуги надані. Ціна Послуг є вільною і може здійснюватись відповідно до сезону, вартості витратних матеріалів тощо (п.1.3 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано до суду копії: актів надання послуг за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2009 року, березень 2010 року, квітень 2010 року із зазначенням найменування послуг «клінінгові послуги» (а.с.26-31); виписки по рахунку позивача за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року на підтвердження оплати за послуги за вищезазначеним договором (а.с.52-53); податкових накладних за грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, отриманих від постачальника послуг - ПП «Вікторі-Проджект» на вид послуг «клінінгові послуги» та «клірингові послуги» (а.с.32-51).

Вказані податкові накладні, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору, та підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.156-159).

При цьому суд зазначає, що договір про надання послуг б/н підписаний з боку ПП «Вікторі-Проджект» директором ОСОБА_11, а податкові накладні надані позивачу з боку ПП «Виктори-Проджект» та підписані директором ОСОБА_10

Вказані документи були досліджені перевіряючими під час перевірки, при цьому, як зазначається в акті перевірки, суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди податкової звітності.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв на момент віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум (далі - Закон про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, як вже зазначено судом, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв, на час формування податкового кредиту) визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період позивачем надані до суду податкові накладні, виписані його контрагентом - ПП «Виктори-Проджект» та підписані ОСОБА_10 та акти надання послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до зазначених документів як до доказів фактичного отримання позивачем послуг та використання цих послуг у власній господарській діяльності та погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 211978 грн. по вказаним господарським операціям, з огляду на наступне.

Так, з наданих позивачем актів надання послуг, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не зазначена дата виконання послуг, не вказані особи, які виконували послуги, не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг та їх зміст, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг за кожним актом, їх об'єм, вартість, неможливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

Тобто, з наданих позивачем актів надання послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання послуг, носять загальний характер «клінігові послуги» та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Тобто, фактично акти надання послуг не містять обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Також, акти наданих послуг не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати особу, що їх підписала (відсутні прізвище ім'я та по батькові), в актах виконаних робіт не зазначено особу, яка діяла від імені ПП «Виктори-Проджект», а отже, вказані документи не відповідають вимогам закону і не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Також, суд враховує те, що в податкових накладних виданих позивачу ПП «Виктори-Проджект», що містяться в матеріалах справи, значаться зовсім різні види послуг за одним і тим же договором від 01.12.2009 року б/н, а саме «клінінгові послуги» та «клірингові послуги». Разом з тим, суд враховує, що договір був укладений та підписаний з боку ПП «Вікторі-Проджект», а податкові накладні та акти наданих послуг складені ПП «Виктори-Проджект», що в свою чергу також викликає сумнів щодо фактичності здійснення позивачем із його контрагентом господарської діяльності.

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з контрагентом ПП «Виктори-Проджект» (ПП «Вікторі-Проджект»), позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

Таким чином, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме послуги (зміст цих послуг), в якому обсязі, були надані контрагентом, яким чином визначено вартість цих робіт, не доведено зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача, а отже суд вважає, що позивачем документально не доведено факту здійснення господарських операцій з ПП «Вікторі- Проджект» (ПП «Виктори-Проджект»).

В свою чергу, щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів подальшого використання цих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги.

Разом з цим, позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеним з контрагентом договором, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, з урахуванням сфери діяльності позивача, а також, стосовно призначення та використання послуг в господарській діяльності позивача.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціни придбаних послуг, судом встановлено, що акти наданих послуг не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ТОВ «Ів-Іммобільє» витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ПП «Виктори- Проджект» не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту.

Отже, наявність вказаних актів, накладних та податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного одержання позивачем послуг згідно укладеного із ПП «Вікторі-Проджект» договору та на недоведеність отримання зазначених послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за спірний період у розмірі 211978 грн., у зв'язку із чим погоджується із висновком відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 211978 грн., а тому, на думку суду донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання і накладення штрафних санкцій відповідає вимогам ст.57, ст.123 Податкового кодексу України на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що відповідач взагалі не мав права виносити будь-яке податкове-повідомлення рішення за результатами проведеної перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі відносно керівника контрагента позивача ПП «Виктори-Проджект», зважаючи на положення п.86.9 ст.86 ПК України, виходячи з наступного.

Згідно листа слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області від 21.03.2013 року (а.с.162), зазначається, що кримінальна справа №201201000039 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (№69-100/1 змінено на №201201000039) 19.11.2012 року направлена до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті, та на даний час знаходиться на розгляді.

Тобто, як вбачається з викладеного кримінальна справа порушена, зокрема, у відношенні керівника контрагента позивача - ПП «Виктори-Проджект» ОСОБА_10, при цьому, як зазначив позивач, та не заперечувалось представником відповідача у відношенні посадових осіб «Ів-Іммобільє» жодної кримінальної справи по вказаним взаємовідносинам не порушувалось.

Як вже встановлено судом, перевірку позивача проведено посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС період у період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року на підставі направлень від 09.01.2013 року №000059/46, від 09.01.2013 року №000060/47, наказу №52 від 09.01.2013 року, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до постанови від 16.01.2012 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМДПА в Одеській області Майстренко Н.С.

Суд зазначає, що згідно п.86.9. ст.86 ПК України, в редакції, що діє з 01.01.2013 року передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Тобто, в даному випадку, оскільки кримінальна справа порушена не відносно позивача, а відносно посадової особи його контрагента, то податковий орган, здійснюючи таку перевірку у період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року мав всі законні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за результатом встановлених позивачем порушень податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 211978 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 52995 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного, зважаючи на положення законодавства, що діяло на момент віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту та на момент прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000202230 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25 квітня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ів-Іммобільє» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 року №0000202230 - відмовити.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2013 року.