Рішення № 30955350, 26.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1821/13 Головуючий у 1 інстанції: Куценко М.О.

2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У позові зазначало, що в 1999 році працівнику МВВС ОСОБА_5 було надано кімнату АДРЕСА_1.

До складу сім'ї ОСОБА_3, які разом з ним вселилися у вказану кімнату, включалися: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - донька.

При неодноразових перевірках проживання фізичних осіб у гуртожитках та використання жилого приміщення за призначенням було встановлено, що члени сім"ї ОСОБА_3,- відповідачі по справі, добровільно залишили кімнату, не проживають за місцем реєстрації з вересня 2011 року, їх особисті речей в кімнаті гуртожитку відсутні, про що складені відповідні акти.

Крім того, згідно з довідками УК від 07.09.2011 року №№ 875,876,878, відповідачі не є працівниками ВП ЗАЕС.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проживаються за місцем реєстрації понад шість місяців та не використовують жиле приміщення за призначенням, просило суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 лютого 2013 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання та користування жилою площею у гуртожитку встановлений Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, при цьому порядок визнання особи такою, що втратила право користування гуртожитком, зазначеним актом не врегульований.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, на підставі якої заявлений позов, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ч.8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст.ст. 71,72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, їх слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалась жила площа(за відсутності підстав для виселення).

Судом встановлено, що у квітні 1999 року працівнику міліції ОСОБА_5 на сім"ю у складі трьох осіб - дружини та двох дітей, було надано у відособлене користування приміщення кімнати АДРЕСА_1(а.с.5,6).

Зазначений гуртожиток знаходиться на балансі ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ВП Запорізька атомна електрична станція(а.с.7).

В трудових відносинах із вказаним підприємством ані ОСОБА_5, ані члени його сім"ї - відповідачі по справі, не перебували, однак питання правомірності вселення їх у кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку предметом заявленого позову не являлось і вимоги про їх виселення не заявлялись.

За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, отже підставу позову визначає позивач.

В обгрунтування позову позивач посилався на виникнення у відповідачів, як у членів сім"ї ОСОБА_5, права користування спірним приміщенням з моменту вселення, яке вони втратили у зв"язку з їх непроживанням у жилому приміщенні кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку понад 6 місяців без поважних причин.

На підтвердження своїх доводів про те, що відповідачі, які є членами сім"ї ОСОБА_5, не проживають в спірному жилому приміщенні без поважнех причин з вересня 2011 року, позивач послався, зокрема, на складений працівниками гуртожитку акт від 19.09.2011 року про те, що оглянуте у присутності ОСОБА_5 спірне приміщення має нежитловий вид, санвузол знаходиться у неробочому стані, у приміщенні знаходиться лише один диван, а показати наявність особистих речі членів своєї сім"ї ОСОБА_5 відмовився, а також на акти від 10.10.2011 року, 07.11.2011 року, 05.12.2011 року, 24.01.2012 року, 20.02.2012 року.

При цьому вимоги про визнання таким, що втратив право користування приміщенням кімнати № НОМЕР_1, до ОСОБА_5, якому ця кімната надавалась, позивачем не заявлялись і до участі у даній справі він не залучався і самістійних вимог щодо предмета спору не заявляв.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, заявлені на підставі ст.ст. 71,72 ЖК України, отже як наймодавцем приміщення кімнати АДРЕСА_1, лише до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є членами сім"ї наймача ОСОБА_5, суд виходив з доведеності того, що вказані особи не проживають у наданому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

При вирішенні зазначених вимог уваги на те, що користувачем спірного приміщення при цьому залишається не залучений до участі у справі ОСОБА_5, при тому, що право користування відповідачів, як членів його сім"ї, зазначеним приміщенням у гуртожитку являється похідним від його права, яке позивачем по даній справі не оспорюється, суд не звернув.

За роз"ясненнями п.10 постанови Пленуму Верховного Верховного Суду України № 2 від 12.04.85 року із подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім"ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з"ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім"ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Отже виходячи з положень ст.ст. 64, 65,71 ЖК України, п.17 Примірного положення про гуртожиток та зазначеного роз"яснення, якщо у приміщенні гуртожитку, наданому у відокремлене користування сім"ї, залишається наймач, то в такому разі незалежно від підстав відсутності інших членів його сім"ї у цьому приміщенні останніх не можна вважати такими, що втратили право на це приміщення за позовом наймодавця без згоди наймача, який залишається і яким у даному випадку являвся ОСОБА_5

Таким чином, колегія вважає, що порушення норм процесуального права щодо залучення ОСОБА_5 до участі у справі про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням членів його сім"ї, призвело до неправильного її вирішення, а тому відповідно до п.4 ч.1, ч.3 ст. 309 ЦПК України ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявленого ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» позову.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського Запорізької області від 12 лютого 2013 року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: