Рішення № 30952978, 12.03.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 березня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого : Власова С.О.,

суддів: Дроботі В.В., Фазикош Г.В.

при секретарі : Чучка М.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1, її представника -ОСОБА_2

відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 3 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Іршавського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання особи такої, що втратила право на користування житловим будинком та зобов»язання змінити місце реєстрації, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 пред'явила до ОСОБА_3 та

Іршавського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області позов, який в порядку ст. 31 ЦПК України у суді збільшила та просила на підставі ст. 71 ЖК України визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1

Позивачка зазначала, що за даною адресою зареєстрований відповідач ОСОБА_3, однак він з 2008 року за вказаною адресою не проживає.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила задовольнити позов про визнання відповідача втративши право на житло та зобов'язати відповідача знятися з реєстраційного обліку вказаного будинку та зареєструватись за фактичним місцем його проживання - у будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Іршавського районного суду від 3 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що суд не з»ясував причини відсутності відповідача понад встановлені строки та неправильно застосував матеріальний закон, зокрема положення ст. 71 ЖК України.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з»явилися, перевіривши матеріали справи та заперечення на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов місцевий суд виходив того, що відповідач більше шести місяців був відсутній про місцю своєї реєстрації без поважних причин, а ому втратив право на житло.

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він зроблений передчасно та без врахування норм, що регулюють дані правовідносини.

За змістом ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Апеляційний суд з»ясовуючи причини відсутності відповідача за вищевказаним місцем реєстрації понад встановлені строки встановив наступне.

3 квітня 2010 року померла ОСОБА_4, до дня смерті якій належав житловий будинок АДРЕСА_1. В даному будинку був зареєстрований (прописаний) її внук -ОСОБА_3 \а.с.9\.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду першої інстанції достатні докази того факту, що саме спочатку через протиправну поведінку померлих ОСОБА_5, ОСОБА_4, а в подальшому позивачки по праві, він не проживав в вказаному будинку та пропустив встановлений строк передбачений ч.1 ст. 71 ЖК У країни з поважних причин.

На підтвердження вищенаведеного, відповідачем було надано до суду письмові докази, а саме акт обстеження, що був складений вуличним депутатом с. Ільниця в присутності двох свідків \а.с.70\, та постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.03.2012 року, в третьому абзаці мотивувальної частини якої зазначено, що виходячи із вищевикладеного видно, що в діях громадянки ОСОБА_1 (позивачки), які виражаються в перешкоджанні користуванням будинком гр. ОСОБА_3 (відповідачу), за адресою АДРЕСА_1, можливо вбачається склад злочину, передбачений ст. 356 КК України \а.с.71\.

Крім цього, дані обставини також були підтверджені показами допитаних судом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по справі № 705\794\12 рішення якої знаходиться в матеріалах справи. Дані особи підтвердили в суді той факт, що саме через протиправну поведінку померлих ОСОБА_5, ОСОБА_4, а в подальшому позивачки по справі, відповідач по справі не проживав в вказаному будинку \а.с. 50-51\.

Що стосується посилань місцевого суду у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на рішення Іршавського районного суду від 21 червня 2012 року, яким за недоведеністю вимог ОСОБА_3 було відмовлено у позові до ОСОБА_1 про визнання поважним пропущеного строку, визнання права користування житловим будинком, зобов»язання усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та вселення, то ця обставина у сукупності з іншими зібраними по справі доказами, які перевірено апеляційним судом не є підставою для визнання відповідача втративши право на користування житловим будинком.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім»ї таким, що втратив право на користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК), де значиться, що суду необхідно з»ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності, а в даному випадку внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, тощо суд може продовжити пропущений строк.

З огляду на наведене колегія вважає, що вирішуючи спір суд припустився порушень процесуального закону - ст.ст.1,10,60 ЦПК України, оскільки не взяв до уваги докази відповідача, не дав їм належну оцінку, а віддав перевагу доводам позивачки, при цьому проігнорував вимоги матеріального закону - ст.ст. 156, 71 ЖК України.

У суді апеляційної інстанції позивачка не заперечувала того факту, що вона перешкоджала і перешкоджатиме відповідачу користуватися вищевказаним житловим будинком, пояснюючи, що даний цілий будинок вона успадкувала.

Крім цього, колегія суддів встановила, матеріалами справи стверджено, що на даний час прокуратурою Іршавського району порушена кримінальна справа № 8201612 по якій провадиться досудове слідство, за фактом підроблення від імені померлих батька та бабки відповідача в інтересах позивачки за ознаками злочинів передбачених ст.ст.190 ч.3, 358 ч.3 КК України, по якій ОСОБА_3 постановою слідчого визнано потерпілим по даній кримінальній справі.

Відповідно до положень пп. 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм процесуального та матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 304, ст. 307 ч.1 п.3, ст. 309 ч.1 пп. 3 і 4 , 316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 3 грудня 2012 року в частині визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :