Рішення № 30952311, 18.04.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/14080/12

2/712/4835/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Микуляк П.П.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.,

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Пацкан І.І.

представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 06.08.2007 р. між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKMOGA00000230, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 52035,00 дол. США, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 11,04% річних, з кінцевим терміном повернення 03.08.2017 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 06.08.2007 р. уклали договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45,40 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної власності.

Взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування ОСОБА_2 належним чином не виконує і станом на 07.10.2011 року заборгованість по кредиту складає 56607,06 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 451311,11 грн., а тому банк з метою погашення даної заборгованості змушений звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Пацкан І.І. позовні вимоги підтримав, просив суд винести рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 45,40 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від імені відповідачів, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки. Виселити всіх осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям їх з реєстраційного обліку в органі УМВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в Закарпатській області. Стягнути з відповідачів солідарно на користь банку сплачений судовий збір.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вважає їх безпідставними, оскільки банк не мав право видавати кредит у іноземній валюті.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, та від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав:

06 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (змінено назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №MKMOGA00000230, згідно якого останній надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії, в розмірі 35000 дол.США на споживчі цілі, а також 1750 дол.США - на сплату страхових платежів, строк по 03.08.2012 року, із сплатою за його користування кредитом: відсотків - 0,92% на місяць на суму заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту 1,5 % від суми виданого кредиту, щомісяця по 0,2% в період сплати.

За умовами додаткової угоди, укладеної 10.03.2009 року між сторонами до кредитного договору № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 року, сторони домовились п.7.1 кредитного договору викласти в наступній редакції, згідно якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06.08.2007 року по 03.08.2017 року, включно, у вигляді непоновлюваваної лінії в розмірі 52035 дол. США, з яких: 47000 дол.США - на споживчі цілі, 5035,0 дол.США - на сплату страхових платежів, із сплатою за його користування кредитом: відсотків - 1,09% на місяць на суму заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту 1 % від суми виданого кредиту, щомісяця по 0,2% в період сплати.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно умов Договору (з урахуванням додаткової угоди) Позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та відсотки за його користування, сплатити винагороду (комісію) в строк та в порядку, встановленому договором, а саме щомісячно починаючи з наступного місяця в період сплати, а саме з 05 по 10 числа кожного місяця, Позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, та становить 690,70 долд.США.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 та 5.4 Договору визначено, що при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що Позичальник ОСОБА_2, взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування та винагороди (комісії) належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 07.10.2011 року становить 56607,06 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 451311,11 грн., з яких: 38183,15 дол. США - заборгованість по кредиту; 9498,69 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1612,34 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 4587,36 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 31,36 дол. США - штраф (фіксована частина), 2694,08 дол. США - штраф (процентна ставка).

У відповідності до п.2. ст.1050 ЦК України у разі прострочення повернення Позичальником чергової частини кредиту та/або сплати відсотків Кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився.

Суд не може погодитись з твердження представника відповідачки щодо безпідставності вимог банку по кредитному договору № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 року, з тих підстав, що банк не мав право на видачу кредиту в іноземній валюті.

Згідно 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Частиною 1 статті цього 47 Закону України визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Дані положення Закону вказують про те, що банк, на власний ризик, на підставі банківської ліцензії, має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що 04.12.2001 року ПриватБанк була отримана банківська ліцензія №22 «на право здійснення банківської операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно дозволу №22-2 від 29.07.2003 року та додатку до нього, який визначає перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк» з валютними операціями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 року в розмірі 56607,06 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 451311,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (змінено назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (майновий поручитель), в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 року, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, відповідно до якого Іпотекодавці передали Іпотекодержателю об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру загальною площею 45,40 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину.

Укладений між сторонами договір іпотеки від 06.08.2007 року відповідає вимогам ст.ст.203, 205, 208, 209 ЦК України щодо його форми, змісту та нотаріального посвідчення.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги з основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, тощо.

За умовами договору іпотеки Іпотекодавцем також надано повноваження Іпотекодержателю на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені Іпотекодавця будь-якій особі у разі порушення основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» від 30.03.2012 року №5 в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у резолютивній частині рішення в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що боржник своїх зобов'язань не виконує, суд приходить до переконання, що слід в рахунок погашення заборгованості Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 року в розмірі 56607,06 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 451311,11 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 45,40 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», за початковою ціною, що встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з укладанням від імені Відповідачів, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 40 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» від 30.03.2012 року №5 при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям їх з реєстраційного обліку в органі УМВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів, як солідарних боржників, на користь банку сплачений судовий збір у розмірі 3326,30 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.11, 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку» , ст. ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 233, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № MKMOGA00000230 від 06.08.2007 р. в розмірі 56607,06 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 451311,11 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 45,40 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», за початковою ціною, що встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з укладанням від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям їх з реєстраційного обліку в органі УМВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 3326,30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Микуляк П.П.