Рішення № 30949586, 17.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 124/2010/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Двірник Н.В.№ провадження: 22-ц/190/2461/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Яковенко Л. Г.

"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Яковенко Л.Г. Суддів:Бондарве Р.В., М ясоєдової Т.М. При секретарі:Галіч Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства житлово - експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя до ОСОБА_5 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території укладеним,

за апеляційною скаргою начальника КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя Пірогова Є.Д. на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території укладеним.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя є виконавцем житлово - комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 є власником квартири НОМЕР_1, яка розташована у вказаному житловому будинку. КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя на адресу відповідача була направлена претензія про спонукання до укладення договору по утриманню будинку та прибудинкової території, на яку ОСОБА_5 протягом встановленого строку не відреагував.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду начальник КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя Пірогов Є.Д. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачу не було запропоновано для підписання саме типовий договір, затверджений постановою КМУ №529 від 20.05.2009 року, а тому позовні вимоги про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території заявлені передчасно.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя є виконавцем житлово - комунальних послуг житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 є власником квартири НОМЕР_1, яка розташована у вказаному житловому будинку.

З претензії, яку позивач надав суду, як доказ на обґрунтування ухилення відповідача від укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що відповідачу було запропоновано укласти договір на утримання будинку та прибудинкової території.

Також відповідачу був наданий проект договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який відповідачем не підписано.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, відповідач посилався на те, що у тексті договору є статті, які порушують його конституційні права, та є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Текст договору не відповідає типовому, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

Про свою незгоду з укладенням договору мешканці житлового будинку АДРЕСА_1, в тому числі ОСОБА_5 заявили у своєму письмовому зверненні до начальника КП ЖЕО, прокурора АР Крим, та на їх звернення були дані відповіді Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 21.06.2012року та від 02.01.2013 року про те, що повноваження щодо встановлення тарифів на послуги з утримання та обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій надані виключно органам місцевого самоврядування до повноважень яких також віднесено здійснення контролю з дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів. Також зазначено про те, що договір повинен відповідати вимогам типового договору та сторони не мають права відступати від змісту типового договору, а лише мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, із зазначених обставин справи вбачається спір між сторонами щодо укладення договору про надання послуг з утримання та обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій.

Суд першої інстанції обставин справи в контексті наведених норм та позовних вимог не дослідив і, відмовивши в задоволенні позову, залишив невирішеними вимоги щодо захисту права КП ЖЕО про визнання договору про надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкової території - укладеним.

Судова колегія вважає, що вимога про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - укладеним, заснована на законі та порушене право позивача підлягає захисту саме у такий спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ст.206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст.642,643 ЦК України.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закріпивши ст.ст.6,627 ЦК України засади свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави вважати, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому в разі відмови споживача послуг від укладення договору виконавець послуг має право на судовий захист в обраний ним спосіб.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постановах №6-110 цс12, №6-107 цс12, яка є обов'язковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Судом першої інстанції не було враховано вищезазначені вимоги закону та обставини справи.

Судовою колегією досліджено договір №85769 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що долучений позивачем до матеріалів справи та який запропоновано позивачем визнати укладеним на предмет його відповідності умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529.

Отже, у типовому договорі повинно бути зазначено: предмет договору; оплата спожитих послуг; права та обов'язки сторін (споживач має право, споживач зобов'язаний, виконавець має право, виконавець зобов'язаний); відповідальність сторін; порядок розв'язання спорів; форс - мажорні обставини; строк дії договору; інші умови; адреси і підписи сторін.

Усі зазначені умови, дотримано та він відповідає типовому договору, зокрема, у ньому, зазначено розмір щомісячної плати за надані послуги -184 грн.67 коп., адреси сторін, строк дії договору (укладається на п'ять років і набирає чинності з моменту його укладення), підписано керівником КП ЖЕО та скріплено печаткою.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідач в порушення зазначених вимог закону не надав суду доказів, щодо невідповідності типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Таким чином, колегію суддів встановлено, що право виконавця послуг вимагати укладення договору та обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг передбачено законом, а тому в разі ухилення чи відмови споживача від укладення договору, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 307 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303,307,309,313,314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу начальника КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя Пірогова Є.Д. задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства житлово - експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя до ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території укладеним.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді