Постанова № 3094958, 24.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-8633/08 р. Головуючий у 1 інстанції Будішевська Л.О.

Суддя-доповідач Романчук О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2008 року. м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Усенка В.Г.

Малиніна В.В.

при секретарі: Ткаченко Т.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 10 жовтня 2007 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелітбуд» до Державної податкової інспекції у м.Житомиріпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрелітбуд» (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 21.06.2006 року № № 0003082301/0 та 0003072301/0, від 27.07.2006 року №№ 0003082301/1 та 0003072301/1.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 10 жовтня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив суд скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 10 жовтня 2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав

Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 15.08.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт перевірки від 30.05.2006 року № 974/23-1/33649541/0110.

За результатами перевірки 21.06.2006 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003072301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 137871 грн. і застосування фінансових санкцій в розмірі 13787 грн та від 21.06.2006 року № 0003082301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 130887 грн. і застосування фінансових санкцій в розмірі 53527грн.

Внаслідок адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2006 року №№ 0003082301/1 та 0003072301/1.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем та Управлінням капітального будівництва Житомирської облдержадміністрації 29.08.2005 року було укладено договір № 3 про фінансування, виконання робіт та спільну відповідальність у будівництві 81-го квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по проспекту Миру, 3 у м. Житомирі (далі Договір № 3). Відповідно до умов даного договору Сторони виступали як інвестор-генпідрядник та замовник, відповідно.

Відповідно до ч.1 ст. 835 ЦК України - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 836 ЦК України - підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною1 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведений договір є договором будівельного підряду.

Статтею 876 ЦК України передбачено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Нормами вищенаведеного договору, а саме п.п 4.4 передбачено передача у власність позивачу певної кількості квартир.

Також, колегія суддів звертає увагу, що за інвестиційними договорами між позивачем та фізичними особами інвесторами відбувався фактичний продаж квартир, які мали передаватись позивачу у власність у відповідності до п. 4.4 Договору № 3.

Таким чином, інвестиційні договори між позивачем та фізичною особою-інвестором передбачають передачу права власності на майно квартири від позивача до інвестора фізичної особи. А тому, висновок суду першої інстанції щодо природи даних правовідносин, а саме віднесення даного договору до договору комісії є не вірним та не грунтується на нормах законодавства.

Даний висновок колегії суддів підтверджується умовами самого договору

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Статтею 11 п.п. 11.3.1 п. 11.3 Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, перераховані кошти фізичними особами-інвесторами для фінансування будівництва мають включатися до валового доходу, а витрати підприємства у цій частині до валових витрат. А тому висновок суду першої інстанції у цій частині є помилковим.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАСУ, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирізадовольнити.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 10 жовтня 2007 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді: