Ухвала суду № 30949384, 22.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 114/103/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Абеляшева О.В.№ провадження: 22-ц/190/2075/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берещанської І.І. Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретарі:Таранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 05.01.2013 року від ОСОБА_8 він отримав листа від 29.12.2012 року, в якому вона звинувачує його у крадіжці питної води, яку він видобуває без передбаченого законом дозволу, називає його крадієм (рос. мов. «вором») та звинувачує у тому, що він вводить суд та інші правоохоронні органи в оману щодо законності своєї підприємницької діяльності. Також вважає, що оскільки у листі є деякі помилки щодо визначення адреси проживання ОСОБА_8 та особливі риси, що притаманні зверненням ОСОБА_7, тому він також повинен відповідати за позовом. Вважає висловлювання на його адресу, які є в зазначеному листі нечемними, образливими та такими, що порушують його права, які передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України, принижують його честь, гідність, ділову репутацію, спричиняють моральну шкоду, яку він оцінює в 13 350 грн. Просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 13350 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням його честі, гідності та ділової репутації в зверненні ОСОБА_8 від 29.12.2012 року, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд не дав належну оцінку наданим доказам, а крім того ним невірно встановлені обставини справи, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення. Посилається на те, що завдана йому моральна шкода полягає в образливих висловлюваннях вказаних в листі, надісланому на його адресу, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

До суду апеляційної інстанції сторони не з?явилися, належним чином повідомлені. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів та не довів протиправність дій відповідачів, якими йому заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що 05.01.2013 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 листа від 29.12.2012 року, в якому вона звинувачує його у крадіжці питної води, яку він видобуває без передбаченого законом дозволу, називає його крадієм (рос. мов. «вором») та звинувачує у тому, що він вводить суд та інші правоохоронні органи в оману щодо законності своєї підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи місцевим судом, відповідачка ОСОБА_8 визнала той факт, що вона дійсно 29.12.2012 року зверталася з листом до ОСОБА_6, та зазначала у листі, що на її думку він є крадієм (рос.мов. «вор»), оскільки без спеціального дозволу видобуває питну воду, незаконно здійснює свою підприємницьку діяльність.

Згідно із ч.1 ст. 61 Цивільним процесуальним кодексом України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

При цьому ст. 68 Конституції України передбачено обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Із листа ОСОБА_8 мова йдеться лише про відображення поглядів на ситуацію, що створилася, та їх оціночні судження без конкретизації фактів. Крім того в своєму листі вона не вказує на конкретні факти, яки можливо було однозначно розцінювати як недостовірну інформацію.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що в діях відповідача ОСОБА_8 наявний склад правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову про захист гідності ОСОБА_6, тому як звернення мало особистий характер і було адресовано саме позивачу та не було розповсюджено, а тому вести річ про порушення його честі чи ділової репутації не можливо, оскільки ці поняття пов'язані з оцінкою особи в очах оточуючих, суспільна оцінка його особистості.

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із ч.1,2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відомості викладені ОСОБА_8 у листі не є фактами, які порочать честь та гідність ОСОБА_6, а також погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_6 не надав доказів та не довів протиправність дій відповідача ОСОБА_7, якими йому заподіяно моральну шкоду.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги які стосуються того, що судом при винесенні рішення порушені норми матеріального та процесуального права не спростовують висновків суду, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового рішення з підстав ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи і відповідно до вимог матеріального і процесуального права ухвалив рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: