про
визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з
позовною заявою, в якій просив визнати недійсним статут ІНФОРМАЦІЯ_1з моменту
його державної реєстрації в Святошинській районній у м. Києві державній
адміністрації (тобто з 22.11.2007), скасувати державну реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_1у
якості юридичної особи, визнати недійсною реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_1у якості
платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість
(тобто з 05.12.2007), скасувати державну реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_1у якості
платника ПДВ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що
створення ІНФОРМАЦІЯ_1було вчинено за відсутності волі засновника та
волевиявлення на затвердження статуту з метою створення юридичної особи та
заняття підприємницькою діяльністю, крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1за визначеною в
установчих документах адресою не знаходиться, документи податкової та
фінансової звітності з моменту державної реєстрації не подає.
В судовому засіданні представник
позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач заперечення на позов не
надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був
повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням відповідача чи його
представників та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався,
ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за
наявною у матеріалах справи адресою.
Відповідно до ст. 128 КАС України
справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС
України в судовому засіданні 24.02.2009 проголошено вступну та резолютивну
частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на
02.03.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та
резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4
ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем
документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і
повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно
оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по
суті, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1зареєстроване
Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.11.2007 (свідоцтво
про державну реєстрацію від 21.11.2007 серії НОМЕР_1), внесено до Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 35557767,
перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у
Святошинському районі м. Києва та зареєстровано платником податку на додану
вартість (свідоцтво від 15.12.2007 НОМЕР_2).
Засновником (учасником) та
керівником ІНФОРМАЦІЯ_1значиться ОСОБА_1.
Як видно з матеріалів справи,
працівниками податкової міліції встановлено, що особа, яка вказана як засновник
підприємства не має відношення до діяльності вищезазначеного підприємства. Так,
в своїй письмовій заяві від 18.01.2008 ОСОБА_1 стверджує, що до діяльності
підприємства відношення не має, повідомив, що в кінці листопада -на початку грудня
2007 року він за обіцянку винагороди за допомогою свого знайомого підписав та
завірив у нотаріуса установчі документи та відкрив розрахунковий рахунок в
банку. Водночас, 04.12.2007 ОСОБА_1 написав та завірив у нотаріуса заяву, в
якій просив вивести його зі складу засновників (учасників) ІНФОРМАЦІЯ_1,
належну йому частку в статутному фонді товариства залишає на користь
товариства, займатись підприємницькою діяльністю не збирався, документів
пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1не укладав та не
підписував, звітність до податкової інспекції не подавав.
Співробітниками УПМ ДПА у м. Києві
встановлено та зафіксовано актом факт не знаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаним у
статуті місцезнаходженням.
Крім того, позивачем надано довідку
ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04.02.2009 №945/8/13-109, з якої
видно, що ІНФОРМАЦІЯ_1з моменту державної реєстрації, тобто більше року, в
порушення вимог чинного законодавства не подає до Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі м. Києва декларації, бухгалтерську звітність
та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до положень статті 19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.13 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної
податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших
нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян,
підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи
державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм
права.
Порядок реєстрації юридичної особи
регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-суб'єктів
підприємницької діяльності" та Положенням "Про реєстрацію платників
повадку на додану вартість".
Відповідно до ст. 58 Господарського
кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як
юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття
суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення
юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені
підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та
включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.
Затвердження установчих документів
та державна реєстрація відповідача у якості юридичної особи та платника податку
на додану вартість розцінені позивачем як вчинення правочинів, які, на його
думку, є фіктивними, оскільки засновник ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1 вчиняв їх не маючи
наміру створення правових наслідків, котрі ними б обумовлювалися.
Відповідно до ст.202 Цивільного
кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 234 Цивільного кодексу
України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення
правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно ст.1 Цивільного кодексу
України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові
та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових
відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні
однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин
цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 4 та 5 ст. 57
Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання
повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності,
розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу
прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про
умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші
відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта
господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші
відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується
власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками,
органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
Статут є правовстановлюючим
документом відповідача як юридичної особи-суб'єкта господарювання, який носить
інформативний характер про суб'єкта господарювання. Розроблення статуту
юридичної особи її засновками не є діями, що спрямовані на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.
У зв'язку з цим визнання статуту
юридичної особи на підставі норм Цивільного кодексу України про правочин є
неможливим, а заявлені на підставі таких норм позовні вимоги не можуть
підлягати задоволенню.
До того ж жодними іншими нормами
чинного в Україні законодавства не передбачено підстав для визнання недійсним
статуту суб'єкта господарювання, зокрема, в зв'язку з тим, що засновник такого
суб'єкта господарювання не мав наміру здійснювати господарської діяльності.
Також суд вважає необхідним
зазначити, що так як органи державної податкової служби є суб'єктами владних
повноважень і мають право звертатися до адміністративного суду з позовами
виключно у випадках, встановлених законом, а Законом України “Про державну
податкову службу в Україні” (зокрема, ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11) не віднесено до
компетенції органів державної податкової служби контроль за законністю
установчих документів та проведенням державної реєстрації суб'єктів
господарювання, останні не мають повноважень на звернення до суду, зокрема,
адміністративного, з позовами про визнання недійсними установчих документів,
свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання.
Суд звертає увагу і на те, що чинне
законодавство не містить правових підстав та випадків для визнання недійсною чи
скасування реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у якості платника податку
на додану вартість..
Поряд з цим, пунктом 9.8 ст.9
Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що реєстрація
платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається
у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява
про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту
2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних
місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних
календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені
зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного
банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням
чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта
господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як
платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем
оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку
на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи
звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких
інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до
цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені
у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник
податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом
дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий
розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок
протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно
порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах,
визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою
платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах
"б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою
відповідного податкового органу або такої особи.
Тобто, за наявності вказаних
підстав податковий орган наділений повноваженнями з анулювання свідоцтва
платника податку.
Таким чином, суд приходить до
висновку, що предметом судового спору не можуть бути вимоги органів державної
податкової служби про визнання недійсною та скасування державної реєстрації
суб'єкта господарювання у якості платника податку на додану вартість, а також
свідоцтва про реєстрацію суб'єкта господарювання платником податку на додану
вартість, оскільки такий спосіб реалізації їх повноважень не передбачено чинним
законодавством.
З огляду на викладене суд приходить
до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним статуту
відповідача, а також визнання недійсною та скасування державної реєстрації
відповідача у якості платника податку на додану вартість є необґрунтованими і,
відтак, задоволенню не підлягають.
Водночас, відповідно до статті 67,
68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку
і розмірах встановлених законом, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної
відповідальності.
Частиною 1 ст. 9 Закону України
“Про систему оподаткування” передбачено обов'язок платників податків і зборів
(обов'язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про
фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до
державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів
декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з
обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати
належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами
терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження
приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням
об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 2 статті 38 Закону України
„Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”
передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є неподання
протягом року органам державної податкової служби
податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
В силу п. 17 ст. 11 Закону України
“Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби
надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою
(позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 59
Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання
здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи
уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта
господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом,
- за рішенням суду.
Статтею 238 Господарського кодексу
України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути
застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого
самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи
організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення
правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських
санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими
законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути
встановлені виключно законами.
Згідно зі ст. 239 Господарського
кодексу України до таких санкцій віднесено, зокрема, скасування державної
реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.
Скасування державної реєстрації
суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для
ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59
Господарського кодексу України.
З урахуванням наведених норм, а
також того, що відповідач не подавав до державної податкової служби податкових
декларацій та документів фінансової звітності більше одного року; вказані дії
порушують встановлені законодавчими актами правила здійснення господарської
діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання шляхом
скасування його державної реєстрації; враховуючи право органів державної
податкової служби звертатися до суду з заявою (позовною заявою) про скасування
державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, вважає позовні вимоги
в частині скасування (припинення) державної реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_1у якості
юридичної особи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь
суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за
відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із
залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий
збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,
158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Державної податкової
адміністрації у м. Києві задовольнити частково.
2. Припинити юридичну особу -Товариство
з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване Святошинською районною
державною адміністрацією міста Києва 22.11.2007, у зв'язку з ліквідацією, не
пов'язаною з банкрутством юридичних осіб.
3. У задоволенні решти позовних вимог
відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст.
254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до
суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному
обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання
через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням
протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана
без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається
у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
П.О. Ковзель
Часті запитання
Який тип судового документу № 3094831 ?
Документ № 3094831 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 3094831 ?
Дата ухвалення - 24.02.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3094831 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3094831 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 3094831, Окружний адміністративний суд міста Києва
Судове рішення № 3094831, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 24.02.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 3094831 відноситься до справи № 10/275
Це рішення відноситься до справи № 10/275. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
