Ухвала суду № 30947706, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5741/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд"до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Євробуд» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому, просило скасувати акт перевірки № 978/15-1/31752439 від 03.07.2012 та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0003991503

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 05.07.2012 № 0003991503; у решті позовних вимог - провадження закрито.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби як платник земельного податку з юридичних осіб.

03 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" з питань своєчасності подання платіжних доручень до установи банку на сплату орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, за результатами якої складено Акт № 978/15-1/31752439 від 03.07.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Євробуд" п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме, допущено затримку погашення узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб по строку 30.06.2012 року на 2 дні в сумі 11384,38 грн.

На підставі акту перевірки № 978/15-1/31752439 від 03.07.2012 ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0003991503, згідно з яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 11384,38 грн. нарахована штрафна санкція в сумі 1138,44 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовна вимога позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем було внесено до установи банку відповідний платіж у відповідні строки, проте, зарахування коштів відбулось на 2-й день затримки, а тому оскільки кошти надійшли до бюджету на 2-й день затримки, який і є днем сплати податкового зобов'язання, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Так, пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі статтею 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Відповідно до вимог пунктів 38.2 - 38.3 статті 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідно до квитанції №621/з44 від 27.06.2012 в 13:49 год. (а.с. 10) було внесено кошти в сумі 11384,38 грн. на рахунок банку для сплати земельного податку з юридичних осіб 27.06.2012, тобто у строк, визначений податковим законодавством.

Однак, датою валютування є 02.07.2012, таким чином, кошти надійшли до бюджету на 2-й день затримки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо погашення податкового боргу 27.06.2012, а тому починаючи саме з цієї дати власником коштів є відповідач.

Таким чином, зобов'язання позивача по сплаті земельного податку було здійснено у строки, визначені Податковим кодексом України, а тому оскаржуване рішення податкового органу було прийнято неправомірно, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов'язків, їх зміни чи припинення.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії та не створює правових наслідків для позивача, що вірно встановлено судом першої інстанції, а тому останнім вірно закрито провадження в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а позивач частково довів обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.