Ухвала суду № 30947576, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14406/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кийон» до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Кийон» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кийон» на його банківський поточний рахунок № 260093010411 в ЗАТ «ПРАЙМ-БАНК», МФО 300669; код ЄДРПОУ 24097174 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у місті Києві у якості бюджетного відшкодування бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 4 122 505,00 грн., за період квітень 2004 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.02.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2008, адміністративний позов задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кийон» бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 4 122 505, 00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 року постанову Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У позивача наявне право на бюджетне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 4 122 505,00 грн., за період квітень 2004 року.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з ТОВ «ПромТехІмпЕкс», тому і вимога про стягнення коштів з бюджету у розмірі 4122505 грн. у якості бюджетного відшкодування за період квітня 2004 року, виходячи із даних податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2004 року є обґрунтованою.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ТОВ «ПромТехІмпЕкс» є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що підтверджується наступним.

Зазначена адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва про стягнення коштів з бюджету у розмірі 4 122 505, 00 грн. у якості бюджетного відшкодування за період квітня 2004 року вже розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 року постанову Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, під час попереднього розгляду справи Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом встановлено, що з декларації по податку на додану вартість за квітень 2004 року товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" вбачається, що за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у квітні 2004 року різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту має від'ємне значення та становить загалом 24 250 032,00 грн., з яких 20 127 527,00 грн. - експортне відшкодування (рядок 23 декларації), 4 122 505,00 грн. - залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (рядок 25 декларації).

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та наявності заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, представниками позивача наведено наступні доводи: рішенням Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2004 року у справі № 33/509, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2004 року, задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, ВДК у Шевченківському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 20 127 527,00 грн. за квітень 2004 року та про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 694/23-4/24097'17А від 22 червня 2004 року (яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування за квітень 2004 року суму ПДВ у розмірі 24 250 032,00 грн.).

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 33/509 від 02 березня 2005 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2004 року у справі № 33/509 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 19 квітня 2005 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено, постанову Вищого господарського суду України у справі № 33/509 від 02 березня 2005 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2004 року, рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2004 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи № 33/509 господарським судом досліджені обставини щодо формування позивачем податкового кредиту у квітні 2004 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року у справі № 28/27 було зупинено апеляційне провадження до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи № 33/509.

Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 33/509-29/273-А від 01 червня 2007 року позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2004 року у сумі 20 127 527,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" 1 903,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 01 червня 2007 року в адміністративній справі № 33/509-29/273-А без змін.

Постановою Господарського суду м. Києва від 01 червня 2007 року у справі № 33/509-29/273-А встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Кийон" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПромТехІмпЕкс" був укладенний договір постачання № 23/04 від 23 квітня 2004 року, у відповідності до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ПромТехІмпЕкс" прийняло на себе обов'язок поставити та передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" біологічно активні добавки "Еректіум форте" у кількості 1 161 400 шт. на загальну суму 145 500 192,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 25 160,00 грн.

Факт отримання позивачем товару підтверджується актом прийому-передачі товару. Оплата позивачем отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "ПромТехІмпЕкс" товару підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 145 500 192,00 грн. в т.ч. ПДВ 24 250 160,00 грн. Продавцем виписані на адресу позивача податкові накладні, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. Витрати позивача по сплаті податку на додану вартість в розмірі 24 250 160,00 грн. підтверджуються належним чином оформленою податковою накладною № 5 від 26 квітня 2004 року. Зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Кийон" бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року на суму 24 250 160,00 грн. податковим повідомленням-рішенням № 694/23-1/24097174 від 22 червня 2004 року, прийнятим ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, є необґрунтованим.

Крім цього, при розгляді господарським судом справи № 33/509-29/273-А встановлено, що факт експорту позивачем товару та правомірність застосування нульової ставки з податку на додану вартість за квітень 2004 року у сумі 20 127 527,00 грн. підтверджуються належним чином оформленими документами.

Факт існування у позивача бюджетної заборгованості за квітень 2004 року у сумі 4 122 505,00 грн. та її непогашення у визначений Законом України «Про податок на додану вартість» строк відповідачами не оспорюється.

До того ж, позивач має бюджетну заборгованість з ПДВ за квітень 2004 року, а статею 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (на яку посилається відповідач-1) передбачено здійснення погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років до бюджетної заборгованості з ПДВ, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не відшкодована на 1 січня 2004 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, керуючись приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, брав до уваги вищезазначені обставини, як такі, що не потребують доказування при розгляді цієї адміністративної справи.

В свою чергу, суд касаційної інстанції, в ухвалі від 24 вересня 2012 року, як підставу скасування постанови Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2005 року, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2008 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що по-перше, судами не належним чином досліджено питання щодо умов поставки товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, належним чином не досліджені усі первині документи у їх сукупності, складені за наслідками здійснення операцій з придбання товару та його оплати; по-друге, залишено поза уваги обставини, що порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ "Кийон" за ознаками злочину, передбаченого статтею 15, частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, а саме, скоєння службового підроблення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2004 року, шляхом внесення неправдивих відомостей, а також замах на заволодіння державними коштами, шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість з бюджету по декларації за квітень 2004 року, яка перебуває на розгляді у суді.

Окружним адміністративним судом міста Києва направлено судовий запит від 26 листопада 2012 року до старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС Зері К.Ф. із проханням надати завірену належним чином копію постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Зері К.Ф. від 25 жовтня 2012 року, винесену в межах кримінальної справи № 80-0088; інформацію щодо кримінальної справи № 80-0088, порушеної відносно директора товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

У відповідь на вищезазначений судовий запит, 12 грудня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) повідомлено суд, що 25 жовтня 2012 року старшим слідчим СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. винесено постанову про закриття кримінальної справи 80-0088, порушеній відносно директора ТОВ "Кийон" (код 24097174) та інших осіб за замахом на заволодіння майном, шляхом зловживання службовим становищем та службове підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ст.15 , ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2 КК України (завірена належним чином копія постанови про закриття кримінальної справи від 25 жовтня 2012 року міститься в матеріалах справи).

За таких обставин, на вимогу Вищого адміністративного суду України, з метою встановлення чи мало місце злочинне діяння директора ТОВ "Кийон" (код 24097174) та інших осіб за замахом на заволодіння майном, шляхом зловживання службовим становищем та службове підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ст.15 , ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2 КК України, Окружним адміністративним судом міста Києва досліджено копію постанови про закриття кримінальної справи від 25 жовтня 2012 року, з огляду на що, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги послання податкового органу на факт порушення кримінальної справи 80-0088 відносно директора ТОВ "Кийон".

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «ПромТехІмпЕкс» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Матеріали справи містять договір постачання № 23/04 від 23.04.2004, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ПромТехІмпЕкс» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кийон» (покупець за договором), за умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар - біологічно активні добавки «Еректіум-форте», ТУУ 15.8-32308619-001-2003 відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Передача товару покупцю здійснюється за видатковою накладною (пункт 4.1. договору постачання № 23/04 від 23.04.2004).

В матеріалах справи містяться копія специфікації товару № 1 від 23.04.2004, акту прийому - передачі товару № 1 від 23.04.2004, акти прийому-передачі товару на відповідальне зберігання №1 згідно договору постачання № 23/04 від 23.04.2004, від 26.04.2004 та від 28.04.2004, копія накладної № 4 від 26.04.2004, які підписані уповноваженими представниками позивача та його контрагента ТОВ «ПромТехІмпЕкс», а саме: директором ТОВ «Кийон» Яцюком О.В., та директором ТОВ «ПромТехІмпЕкс» Булигіним В.П., із закріпленням печатками підприємств.

При цьому, на підтвердження оплати отриманого позивачем товару надано суду копії платіжних доручень, завірених банком, з доданням банківських виписок.

На підтвердження подальшої реалізації отриманого товару, позивачем надано копію договору комісії № 26/04 від 26.04.2004, за умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Кийон» (комітент за договором) доручає товариству з обмеженою відповідальністю «Ураїнська промислова експортна компанія» (комісіонер за договором) за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоду з продажу біологічно активні добавки «Еректіум-форте», ТУУ 15.8-32308619-001-2003.

Матеріали справи містять копії специфікації № 1 від 26/04/2004, акту прийому - передач від 26.04.2004, звіту комісіонера за договором комісії № 26/04 від 26.04.2004 за квітень 2004 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно контракту № В-04 від 27.04.2004, специфікації № 1 від 27.04.2004, розрахунку -фактури № 04 від 28.04.2004, товар - біологічно активні добавки «Еректіум-форте», ТУУ 15.8-32308619-001-2003 передані на умовах продажу компанії « KORAL ENTERPRISES INC.».

Згідно з пунктом 1.8. статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз змісту зазначених вище норм права свідчить про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 Закону №168/97-ВР передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно п. 7.7.4 Закону №168/97-ВР із змінами і доповненнями, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Пунктами 7.7.5 та 7.7.6 вказаного Закону передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту, що в свою чергу, дає йому право на бюджетне відшкодування.

Доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів спростовуються наступним.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процессуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності не відшкодування бюджетної заборгованості позивачу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.