Рішення № 30947363, 26.03.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/11984/13- ц

Провадження по справі 2/122/446/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2013 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.

при секретарі - Рассомакіні А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення частини земельної ділянки та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення частин земельної ділянки площею 0,0356 га, розташованої по АДРЕСА_1, яка перебуває в сумісній власності померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - рівними, про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0356 га, розташованої по АДРЕСА_1, в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 вересня 2010 року вона звернулась до Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 09 березня 2011 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на її ім'я на 40/100 частин будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на земельну ділянку, яка перебуває у загальній сумісній власності відмовлено. В постанові про відмову у вчиненні нотаріально дії вказано, що в державному акті на земельну ділянку не вказано та не зрозуміло, яка частина земельної ділянки є спадщиною. Згідно державного акту серії ЯД № 626523, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради від 05 лютого 2008 року, земельна ділянка площею 0,0356 га розташована по АДРЕСА_1, була передана в загальну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель. Вважає, що частини земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є рівними, у зв'язку із чим просить задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з мотивів викладених в позовній заяві.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що частини земельної ділянки не можуть бути рівними, тобто ОСОБА_4 не може належати 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0356 га розташована по АДРЕСА_1, адже ОСОБА_4 належало 40/100 частин будинку, а отже частина земельної ділянки має відповідати частині будинку.

Представник Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

На час смерті ОСОБА_4 належало 40/100 часток житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, та частина земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1.

09 березня 2011 року державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 40/100 частин будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

В частині спадкування частини земельної ділянки 09 березня 2011 року державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори, винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_4, на земельну ділянку, площею 0,0356 га розташована по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з тих підстав, що вказана земельна ділянка знаходиться у сумісній власності з ОСОБА_2, без визначення часток співвласників, у зв'язку із чим не можливо встановити яка саме частина підлягає спадкуванню.

Позивач в своїй позовній заяві просить визнати частини земельної ділянки рівними.

Згідно до ст. 78 Земельного Кодексу право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

У відповідності до ч. 4 ст. 89 ЗК України, учасник спільної сумісної власності на земельну ділянку має право на її поділ або на і виділення з неї окремої частки.

Згідно ч. 5 ст. 89 ЗК України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Оскільки спірна земельна ділянка була передана у власність двом співвласникам будинку без визначення частки кожного з них, вважається, що вона є спільною сумісною власністю.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на земельну ділянку на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 27 квітня 2007 року № 256, 19-ї сесії V скликання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вже після набуття ними права власності на будинок.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 вказує на те, що визначаючи частину спільної земельної ділянки, право на користування якою має позивач з урахуванням розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель і споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої, застосовуються при вирішенні судом спорів між співвласниками земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що частки співвласників земельної ділянки не можуть бути рівними, а повинні відповідати розмірам частки у вартості будинку.

В своїй позовній заяві позивач просить встановити що частки співвласників (ОСОБА_4 та ОСОБА_2) є рівними, тобто позивач по своїй суті просить визначити частини земельної ділянки, а отже перевести земельну ділянку яка перебуває в загальній сумісній власності (без визначення часток) в сумісну часткову власність (з визначеними частками).

Проте спадкодавець ОСОБА_4 помер, а отже втратив цивільну правоздатність, таким чином перевести земельну ділянку яка належить ОСОБА_4 та перебуває в загальній сумісній власності (без визначення часток), в сумісну часткову власність (з визначеними частками) є неможливим.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Крім того, зважаючи на те, що судом відмовлено в задоволенні вимоги про визначення частини земельної ділянки, не підлягають і задоволенню позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки в порядку спадкування, оскільки позивачем не надано доказів тим обставинам, що саме 1/2 частина земельної ділянки належить спадкодавцю.

На підставі викладеного, ст.ст. 355, 368, 372, 377 ЦК України, ст. 78, 89 ЗК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визначення частини земельної ділянки та визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: