Рішення № 30946153, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/1000/13

За позовом Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3», м. Вишгород, Київська область;

про стягнення 11697,63 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Онопрієнко О.П. (довіреність № 1 від 16.01.2013 р.);

Григоренко А.О. (довіреність б/н від 02.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3» (надалі - відповідач) про стягнення 11697,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 13/10 від 20.04.2010 року, в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 10 789,54 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 908,09 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, а всього загальна сума позову складає 11697,63 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2013 року суд порушив провадження у справі № 911/1000/13 та призначив її розгляд на 09.04.2013 року.

Присутній у судовому засіданні 18.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 27.03.2013 року не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 09.04.2013 року суд відклав розгляд справи на 25.04.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутніми у судовому засіданні 25.04.2013 року представниками позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 27.03.2013 року та ухвали від 09.04.2013 року не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 27.03.2013 року та від 09.04.2013 року надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 року між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 13/10, предметом якого згідно п. 1.1. є надання послуг по демонтажу, перебазуванню та монтажу баштоваго крану марки КБ-100 з будівельного об'єкту: Будівництво корпусу № 17 житлового комплексу по вул. Маршала Тимошенко, 21, в м. Києві (об'єкт № 1) на будівельний об'єкт: Будівництво корпусу № 16 житлового комплексу по вул. Маршала Тимошенко, 21, в м. Києві (об'єкт № 2), власником крану та колій є замовник. Згідно п. 2.4. договору замовник після закінчення надання виконавцем послуг на об'єктах, на протязі двох днів оформляє належним чином та повертає виконавцю довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3. Пунктом 3.3. договору встановлено, що період надання послуг виконавцем - квітень-травень 2010 року. Згідно п. 4.1. договору оплату наданих виконавцем послуг замовник проводить по наступним договірним цінам в гривнях без урахування ПДВ: вартість демонтажу, перебазування та монтажу крану - для КБ - 100 становить 32381,35 грн. Відповідно до п. 4.2. до початку надання виконавцем послуг замовник проводить попередню оплату в розмірі 100 % вартості демонтажу. Пунктом 4.3. договору передбачено, що додаткові послуги не передбачені цим договором оплачуються окремо на підставі довідок форми № КБ-3. Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору сторони встановили, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. та діє до повного виконання сторонами умов та обов'язків по даному договору. Цей договір може бути розірваний тільки за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Судом встановлено, що позивач на виконання договірних зобов'язань надав відповідачу послуги на загальну суму 38857,62 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією (оригінал, якої оглянуто в судовому засіданні) довідки про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ за травень 2010 року, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за надані послуги розрахувався лише частково в сумі 28068,08 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 10789,54 грн.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за надані послуги склав 10789,54 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

З огляду на норму ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову було додано претензію № 64 від 08.02.2013 року з вимогою про сплату 10789,54 грн. заборгованості за надані послуги. Проте, зазначена претензія судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не подано доказів в підтвердження надсилання або вручення її відповідачу.

Крім того, в ході судового розгляду спору по суті позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 174 від 11.04.2013 року з вимогою про сплату 10789,54 грн. заборгованості за надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 6056 від 12.04.2013 року.

З урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виконати обов'язок по оплаті за надані послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги тобто до 19.04.2013 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

На день розгляду справи заборгованість в сумі 10789,54 грн. за надані послуги відповідачем не погашена.

Враховуючи відсутність доказів оплати наданих послуг в сумі 10789,54 грн., судом позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних у сумі 908,09 грн., які нараховані за період з 01.06.2010 року по 21.03.2013 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач повинен був виконати обов'язок по оплаті за надані послуги з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до 19.04.2013 року, річні нараховані в розмірі 3% у сумі 908,09 грн. в межах зазначеного позивачем періоду, стягненню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське будівельне підприємство № 3» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 7/8; код ЄДРПОУ 32156847) на користь Дочірнього підприємства «Управління баштових кранів» відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 2, код ЄДРПОУ 04012856) 10789 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 54 коп. - боргу, 1586 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість) грн. 94 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.04.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.