Ухвала суду № 30945606, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15220/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Козак В.А., представника позивача - Семененка Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 26.09.2012 року № 0001262202 та від 12.09.2012 року № 0001232204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 26.09.2012 року № 0001262202 та від 12.09.2012 року № 0001232204

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Експлуатаційна компанія» є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.04.2003 року.

Згідно п. 3.2 Статуту ТОВ «Експлуатаційна компанія», предметом діяльності товариства є, зокрема, роботи та послуги щодо виконання функції житлово-експлуатаційної організації по комплексному обслуговуванню житлового та нежитлового фонду, надання комунальних та інших послуг.

Відповідно до довідки АБ № 187601 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Експлуатаційна компанія» є: управління нерухомим майном; інші монтажні роботи; здавання в оренду власного нерухомого майна; ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устатковання; будівництво будівель; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

Згідно свідоцтва № 36790996 серії НБ № 231933 від 03.11.2006 року, ТОВ «Експлуатаційна компанія» є платником податку на додану вартість.

В період з 06.08.2012 року по 03.09.2012 року, службовими особами ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 243.2 ст. 243, п. 246.4, п. 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249, п. 250.1, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України та п.п. 2.8. п. 2, п.п. 3.5 п. 3, п.п. 7.24 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було складено акт № 680/22-2/32380022 від 10.09.2012 року, на підставі якого ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232204 від 12.09.2012 року про застосування до ТОВ «Експлуатаційна компанія» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 123 746,86 грн. та № 0001262202 від 26.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання на 118 901,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001232204 від 12.09.2012 року та № 0001262202 від 26.09.2012 року, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок оподаткування з екологічного податку визначений розділом VІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 9.1.6 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, екологічний податок є загальнодержавним податком.

Згідно пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР), є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 187/98-ВР, спеціально відведені місця чи об'єкти -місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до листа Мінприроди України від 06.12.2011 року № 23982/07/10-11 основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення. Згідно із статтею 21 Закону № 187/98-ВР, рішення про відвід (відведення) земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами приймають органи місцевого самоврядування, оскільки саме розміщення відходів є найбільш небезпечним фактором впливу на стан навколишнього природного середовища оточуючих земельних ділянок, зокрема ґрунтів.

Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070 встановлено, що житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів; власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, тобто місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Отже, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Тобто, ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які здійснюють лише збирання та/або перевезення побутових відходів, не здійснюють їх розміщення.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до умов договору № 26/01-09/3 від 26.01.2009 року про виконання робіт по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів та великих габаритних відходів укладеного між ТОВ «Експлуатаційна компанія» (Замовник) та ТОВ «Селік» (Виконавець), Виконавець надавав послуги по вивезенню твердих побутових відходів з місць накопичення у замовника.

При цьому, доказів здійснення позивачем розміщення відходів саме у спеціально відведених місцях та наявності у позивача дозволу на використання вказаних місць апелянтом суду надано не було.

Таким чином, зважаючи на те, що ТОВ «Експлуатаційна компанія» не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є платником екологічного податку, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001262202 від 26.09.2012 року підлягає скасуванню.

Щодо застосування до ТОВ «Експлуатаційна компанія» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 123 746,86 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно п. 2.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 3.5 Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В свою чергу, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п. 3.7 Положення).

Тобто, зі змісту наведених положень у їх системному зв'язку вбачається, що при оцінці питання дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання та оформлення відповідних звітних документів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів ТОВ «Експлуатаційна компанія» надходження до каси за 08.04.2011 року складають 338 644,05 грн., за 08.06.2011 року - 169 616,00 грн., за 11.07.2011 року - 175 000,00 грн., за 08.09.2011 року - 142 000,58 грн., за 09.09.2011 року - 35 860,00 грн., за 10.10.2011 року - 146 080,00 грн., за 10.11.2011 року - 24 780,00 грн., за 08.12.2011 року - 139 000,41 грн., за 13.03.2012 року - 32 260,00 грн., за 10.05.2012 року - 125 505,00 грн., наведені записи в графі «Прибутковий документ» підписані головним бухгалтером ОСОБА_7.

В свою чергу, в графі «Видатковий документ» в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів ТОВ «Експлуатаційна компанія» містяться підписи осіб, які отримували готівки із каси, зокрема: 08.04.2011 року видано ОСОБА_8 кошти у розмірі 501,88 грн. та 20 187,85 грн., ОСОБА_9 - 318 456,20 грн.; 08.06.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 168 115,88 грн., ОСОБА_10 - 1505,64 грн.; 11.07.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 159 999,86 грн., ОСОБА_10 - 1 505,64 грн., ОСОБА_11 - 1 400,00 грн., ОСОБА_10 - 1 601,00 грн., ОСОБА_12 - 862,50 грн.; 08.09.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 140 833,94 грн., ОСОБА_12 - 1 166, 00 грн.; 09.09.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 30 603, 26 грн., ОСОБА_10 - 1 003,76 грн.; 10.10.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 199 999,31 грн., ОСОБА_10 - 1 505,64 грн., ОСОБА_11 682,42 грн., ОСОБА_10 - 2 585,46 грн., ОСОБА_12 - 3 759,29 грн.; 10.11.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 28 078,05 грн. та 17 238,45 грн., ОСОБА_10 - 5 923,35 грн., ОСОБА_12 - 2 118,42 грн.; 08.12.2011 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 135 961,19 грн., ОСОБА_10 - 1 505,64 грн., ОСОБА_12 - 445,87 грн., ОСОБА_10 - 1 087,70 грн.; 13.03.2012 року видано ОСОБА_7 кошти у розмірі 25 884,76 грн. та 2685,33 грн., ОСОБА_13 - 1 505,64 грн., ОСОБА_12 - 1 669,00 грн., ОСОБА_10 - 514,35 грн.; 10.05.2012 року видано ОСОБА_7, кошти у розмірі 121 027,08 грн. та 119,00 грн., ОСОБА_13 - 1 003,76 грн., ОСОБА_12 - 2 845,36 грн.

Крім цього, фактичне виведення готівки з каси ТОВ «Експлуатаційна компанія» підтверджується журналом реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів ТОВ «Експлуатаційна компанія» в якому, зокрема, зазначені номера видаткових касових ордерів, інформацію щодо видачі та отримання коштів, розмір сум виданих/отриманих грошових коштів, номера кореспондуючих рахунків/субрахунків.

Таким чином, враховуючи наявність факту видачі готівки із каси підприємства у повному розмірі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність та відсутність обставин для застосування до ТОВ «Експлуатаційна компанія» штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001232204 12.09.2012 року також підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.04.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.