Постанова № 30945572, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/31/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києва Державної адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень №0015132203, №0015142203 від 25.12.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Частково не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить судове рішення скасувати в частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову частково. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, недоведеності тих обставин, що мають значення для справи і які суд першої інстанції вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачем до суду були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з мотивів її законності та обґрунтованості.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 22 жовтня 2012 року № 1733/22-3, № 1732/22-3, № 393/17-05, № 392/17-05, від 22 жовтня 2012 року № 1711/22-6, виданих Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на жовтень 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301.

На підставі висновків акту перевірки від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301 податковим повідомленням - рішенням від 25 грудня 2012 року № 0015132203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.9 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.268. пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.1.3. пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 446 602, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 2 013 625, 00 грн., за штрафними санкціями - 432 997, 00 грн.

Крім цього, податковим повідомленням - рішенням від 25 грудня 2012 року № 0015142203, складеним за результатами згаданої перевірки, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14, статті 185, статті 188, статті 189, пункту 198.2, пункту 198.3., пункту 198.6. Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 184 511, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - на 171 754, 00 грн., за штрафними санкціями - на 12 757, 00 грн.

Обговоривши правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0015132203 судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств стало в тому числі виявлення податковим органом під час перевірки позивача порушення підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у відображенні отриманих відсотків по вкладам, вартості реалізованої валюти, відображення втрат від пошкодження ТМЦ та інше.

В свою чергу, за висновком податкового органу, згідно даних податкового обліку (з урахуванням уточнюючих розрахунків): рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року складає 2 878 070 грн.; рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали року складає 3 746 017 грн.; рядок 01.6 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік складає 5 166 162 грн.

Таким чином, інші доходи підприємства (рядок 01.6) за 2 півріччя 2010 року складають 2 288 092 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року задекларовано доходи в сумі 867 947 грн., 4 квартал 2010 року задекларовано доходи в сумі 1 420 145 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку інші доходи складають: 3 квартал 2010 року - Рахунок 732 «Відсотки одержані» - 896 062 грн., 4 квартал 2010 року - Рахунок 732 «Відсотки одержані» - 1 646 050 грн.

Таким чином, у висновку перевірки встановлено, що розбіжність відповідно становить 254 020 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 28115 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 225 905 грн.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» при заповненні рядка 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства слід керуватись підпунктами 4.1.2 - 4.1.6, крім 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Пунктом 28 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" визначено, що у статті "Інші доходи" показується доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи показник рядка 01.6 «інші доходи» у декларації за 2010 рік у розмірі 5166162,27 грн. сформований позивачем із одержаних відсотків 3703593,40 грн.: в т. ч. І квартал - 68300,69 грн.; 2 квартал - 1093180,48 грн.; 3 квартал - 896062,49 грн., 4 квартал - 1646049,74 грн.; доходу від реалізації іноземної валюти 1182630,00 грн. (2 квартал); доходу від неопераційної курсової різниці - 4328,00 грн. (3 квартал); інших доходів від звичайної діяльності - 8158,78 грн. (1 квартал); доходів від переоцінки заборгованості за довгостроковими кредитами банків в іноземній валюті - 267451,99 грн. Таке значення рядка 01.6 «інші доходи» декларації за 2010 рік встановлено і відповідачем в акті перевірки.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Подібна норма міститься у пункті 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, в якій зазначається, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача щодо того, що уточнені показники зазначені платником податків у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, є виправленням платником податків самостійно виявлених помилок у складі податкової декларації за попередній податковий період. Таким чином необґрунтованими є висновки відповідача та суду першої інстанції зроблені за результатами оцінки значення рядка 01.6 «інші доходи» декларацій за 3 та 4 квартал 2010 року без співставлення показника рядка 01.6 «інші доходи» декларації за 2010 рік із даними бухгалтерського обліку. Відтак помилковими та необґрунтованими є доводи відповідача про заниження позивачем інших доходів на суму 254020 грн.

Суд також звертає увагу на те, що з огляду на не встановлення відповідачем в ході перевірки заниження позивачем податкового зобов'язання за результатами 3 та 4 кварталу 2010 року за наслідками завищення значення рядка 01.6 «інші доходи» у 3 та 4 кварталі 2010 року у позивача відповідно відсутній був обов'язок із сплати недоплати та штрафу чи відображення недоплати, як це передбачено пунктом 17.2. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В даному аспекті помилковими вбачаються висновки суду першої інстанції про те, що вклади, вартість реалізованої продукції, відображення втрат від пошкодження ТМЦ не є товарами (роботами, послугами), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що є порушенням пункту 5.1., підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Як вбачається із висновків відповідача в акті перевірки, відповідачем встановлено саме порушення позивачем у виді заниження доходів, а не визначення валових витрат, як про це помилково вказує суд першої інстанції.

Стосовно порушення позивачем підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР слід виходити з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2010 року між позивачем та ДП «Провід «Provid» було укладено договір № 01-03/2010 предметом якого є надання позивачу послуг з реклами та просування продуктів позивача на території, проведення рекламних кампаній й представлення перед громадськістю й окремими групами населення.

22 березня 2010 року позивачем та ДП «Провід «Provid» укладено додаток № 6 до договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року, в якому визначено, що ДП «Провід «Provid» зобов'язується надати послуги з організації і проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Mark & Spencer». Акція проводиться відносно товарів позивача, що випускаються під знаком для товарів та послуг Mark & Spencer.

19 квітня 2010 року позивачем та ДП «Провід «Provid» укладено додаток № 11 до договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року, в якому визначено, що ДП «Провід «Provid» зобов'язується надати послуги з організації і проведення заходу, присвяченого відкриттю нового магазину позивача у м. Києві, вул. Хрещатик 29/1.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Марка України» включено до складу валових витрат в 3 кварталі 2010 року витрати у сумі 157723 грн. на проведення рекламних акцій, отриманих від ДП «Провід «Provid» згідно наступних актів виконаних робіт:

- акт № ОУ-0000183 від 29 червня 2010 року, згідно якого ДП «Провід «Provid» було надано послуги з організації та проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Mark & Spencer» згідно Договору № 6 від 22 березня 2010 року до Договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року. Вартість послуг складає 20900 грн., ПДВ 4180 грн., податок на рекламу 104,50 грн., всього на загальну суму 25 184 грн.;

- акт № ОУ-0000186 від 31 травня 2010 року, згідно якого ДП «Провід «Provid» було надано послуги з організації проведення заходу присвяченого відкриттю нового магазину згідно Договору № 11 від 19 квітня 2010 року до Договору № 01-03/2010 від 01 березня 2010 року. Вартість послуг складає 136821,94 грн., ПДВ 27364,39 грн., всього на загальну суму 164186,33 грн.

Згідно з підпунктом 5.3.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім витрат, зокрема, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 5.4.4 цієї статті). Підпунктом 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 цього ж закону передбачено що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Натомість абзацом 2 підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено обмеження на віднесення до складу валових витрат витрат на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями. Проте обмеження даного абзацу 2 згаданого пункту відноситься до інших витрат, котрі не стосуються товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) платником податку.

Як вбачається із предмету договору від 01.03.2010 року та додаткових угод до нього, позивачем придбано у ДП «Провід «Provid» послуги з організації і проведення рекламних заходів (рекламної акції стосовно товарів позивача та відкриття магазину з продажу товарів позивача).

Надання послуг за додатком № 6 від 22 березня 2010 року про надання послуг з організації і проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Marks & Spencer!», котра проводилась стовно товарів позивача під торговою маркою Marks & Spencer, підтверджується додатково наданими позивачем офіційними умовами проведення рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Marks & Spencer!», протоколом визначення отримувачів призів рекламної акції «Відпочивай в Анталії разом з Marks & Spencer!».

Надання послуг за додатком № 11 від 19 квітня 2010 року про надання послуг з організації і проведення заходу, присвяченого відкриттю нового магазину позивача у м. Києві, вул. Хрещатик 29/1 у якому реалізуються товари під торговою маркою Marks & Spencer, підтверджується: договором оренди від 10 грудня 2009 р. (цільове призначення приміщення - розміщення магазину з продажу товарів під торговельною маркою Marks & Spencer), макетами інформаційних листівок, прапорів, подіумних конструкцій, промо-форм.

Тобто матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, які продаються позивачем в рамках його основної діяльності, що згідно підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для віднесення позивачем витрат у розмірі 157723,00 грн. до складу валових витрат.

Необґрунтованими вбачаються висновки суду першої інстанції про не підтвердження достатніми доказами фактичності надання послуг по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції, так як така обставина не є спірною у даній справі та спростовується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення позивачем підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів вказує на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході перевірки підприємством в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік було задекларовано значення рядку 05.2 Декларацій «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» у сумі 6 203 815 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що головним бухгалтером ТОВ «Марка Україна» було надано усне пояснення, що до даного рядку декларації були включені від'ємні курсові різниці за 2008, 2009 та 1 півріччя 2010 року, що не були включені раніше.

В оскаржуваній постанові також зазначається, що ТОВ «Марка України» включено до рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік курсові різниці, балансову вартість та відсотки за користування кредитними коштами, та комісію з РКК, що практично відповідає даним бухгалтерському обліку за відповідний період, окрім порушень, що викладені в. пункті 5).а розділу 3.1.2 акту перевірки. Інші витрати за 2 півріччя 2010 року, окрім задекларованих відсутні.

Згідно акту попередньої перевірки від 04 вересня 2009 року № 537/23-11/34532301 за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року не встановлено заниження валових витрат. Згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року також не встановлено заниження валових витрат, окрім тих, що зазначені підприємством в запереченні, що було подано до акту перевірки.

За таких обставин суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу в частині того, що період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року не підлягає перевірці, оскільки перевіряємий період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, що має наслідком висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3., підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення витрат за 4 квартал 2010 року на суму 6 203 815 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.7. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Пунктом 5.1. цієї ж статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Підпунктом б) пункту 2.3. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, передбачено, що у разі виявлення помилок, у тому числі не врахованих у минулих звітних періодах при обчисленні валових доходів та валових витрат, такі доходи та витрати враховуються в рядках 02.2 та 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств.

Позивачем задекларовано самостійно виявлену помилку у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, виявлену за період 2008, 2009 та 1 півріччя 2010 року, тобто з дотриманням пункту 5.1. статті 5 та статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності). Суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи в цій частині та дійшов неправильних висновків про неможливість врахування виявлених у звітному податковому періоді допущених помилок у розрахунку податкового зобов'язання у зв'язку із проведенням перевірок таких періодів податковим органом.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України (що діяв на момент проведення перевірки), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

При цьому суд звертає увагу на те, що в акті перевірки від 07.12.2012 року не було встановлено порушень позивача щодо складу витрат, які у 2010 році були задекларовані позивачем як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів.

Оцінюючи порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що позивачем не надано належних в розумінні статті 44 Податкового кодексу України доказів на підтвердження правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 04.8 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивач безпідставно включив 80% збитків, що утворились станом на 01 січня 2010 року в сумі 1 203 913 грн.

При цьому судом було встановлено, що згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, яким встановлено розбіжності між даними перевірки та задекларованими підприємством показниками за 2009 рік в розмірі 1 067 862 грн. ТОВ «Марка України», порушення, які зафіксовані в акті попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за 2009 рік не оскаржувало, заперечення по даному питанню до органів ДПС не подавало.

Колегія суддів з даного приводу зазначає наступне.

Із висновків акту перевірки від 07.12.2012 року слідує, що завищення позивачем витрат за 1 квартал 2011 року на суму 1067862 грн. обґрунтовуються тим, що сума рядка 04.9 Декларації у розмірі 1067862,00 грн. із 1203913,00 грн. уже була предметом перевірки згідно акту попередньої перевірки від 10.12.2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01.04.2009 року до 30.06.2010 року.

Однак як вбачається із матеріалів справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року, висновки акту перевірки від 10.12.2010 року № 1059/23-5/34532301 в частині визнані не чинними: а саме в частині заниження позивачем валового доходу у розмірі 230048,00 грн. (оподаткування нестач) та завищення валових витрат (сплата державного мита) у розмірі 357683,00 грн. в частині 331289,00 грн., всього у сумі 561367,00 грн.

Відповідачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено та не спростовано доводів позивача що до рядка 04.9. декларації за 1 квартал 2011 року було в тому числі включено суму у розмірі 561367,00 грн.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що відповідачем в ході перевірки не встановлено та не обґрунтовано, що позивачем порушено пункт 22.4. статті. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині обсягів врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось станом на 01 січня 2010 року. Висновки суду першої інстанції в цій частині не підтверджуються фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами.

Відтак висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції про завищення позивачем витрат за 1 квартал 2011 року на суму 1067862,00 грн. є необґрунтованим в частині 561367,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0015132203 колегія суддів вказує на наступне.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволені вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.12.2012 року № 0015142203 про визначення грошового зобов'язання із сплати ТОВ «Марка Україна» податку на додану вартість у розмірі 171754,0 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12757 грн.

Згідно вимог апеляційної скарги позивач оскаржує постанову від 12.02.2013 р. стосовно податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість лише в частині 55570,32 грн. зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4127 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 КАС України, у мотивувальній частині постанови зазначаються: встановлені судом обставин із посиланням на докази,а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Суд першої інстанції на зазначені положення процесуального закону уваги не звернув та в оскаржуваній постанові не обґрунтував мотивів відхилення доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0015142203 в частині завищення позивачем податкового кредиту при наданні благодійної допомоги всього на суму 55570,32 грн.

Із обставин справи вбачається, що благодійна допомога надавалась позивачем Благодійному фонду «Віра твій шлях» відповідно до укладеного договору № 1 про благодійну допомогу від 01.02.2011 року. Статус благодійної організації Благодійного фонду «Віра твій шлях» підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію благодійної організації від 09.09.2003 року № 0974-2003. Оплата за переданий по договору товар не передбачалась.

Відповідно до підпункту 197.1.15 пункту 197.1. статті 197 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійництво та благодійні організації.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5. статті 198 ПКУ передбачено, якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.

Таким чином помилковим є висновок відповідача про наявність у позивача обов'язку зменшення податкового кредиту на суму 55570,32 грн. за фактом постачання товарів благодійній організації.

В ході перевірки позивача відповідачем не встановлено заниження або завищення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, а тому помилковим є твердження про завищення позивачем податкового кредиту на суму 55570,32 грн. Тому в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Щодо скасування згаданого податкового повідомлення-рішення в іншій частині колегія суддів таких підстав для скасування не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ, призвели до неправильних висновків суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Україна" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 р.- скасувати та винести нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Україна" - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012р №0015132203 в частині збільшення суми грошового зобовязання із сплати податку на прибуток на 1.794.231 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 385802 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 року №0015142203 в частині збільшення суми грошового зобовязання із сплати податку на додану вартість на 55570 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 4.127 грн.

В іншій частині позову вімовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.