Рішення № 30944960, 15.04.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/20949/12 провадження № 22-ц/773/411/13 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б. Категорія: 48 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А. А.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

31 липня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що в шлюбі із ОСОБА_4 у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Оскільки відповідач, проживаючи окремо, будучи працездатним та матеріально спроможним, ухиляється від належної участі в утриманні дитини, ОСОБА_3 просила стягувати з нього на її користь аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 700 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, покликаючись на ту обставину, що дитина хворіє церебральним паралічем і потребує оперативного втручання, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_4 3500 грн. на проведення в майбутньому повторної операції.

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно починаючи з 31 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Частково не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив його скасувати в частині стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 30% від його заробітної плати.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав, тоді як представник позивача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача відхилити з огляду на її безпідставність.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що заробіток відповідача хоча і є регулярним, однак має мінливий характер з огляду на значну амплітуду коливань його розміру.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на дійсних обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що з 20 листопада 2005 року по 20 травня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.3, 4) і, згідно свідоцтва про народження (а.с.5), вони обоє являються батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено також, що після розірвання шлюбу дитина постійно проживає разом з позивачем, тоді як відповідач, проживаючи окремо, не надає належної допомоги на її утримання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання його малолітньої дочки.

Разом з тим, суд припустився помилки, визначивши на підставі ч.1 ст.184 СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.181 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто, за змістом наведених вище норм закону, за загальним правилом кошти на утримання дитини присуджуються в частці від заробітку (доходу) батьків дитини, яка визначається судом, і лише у виключних, передбачених ч.1 ст.184 СК України випадках, розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки відповідача (а.с.77-79) та довідок про його доходи (а.с.33, 34) вбачається, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, розмір якої складав: в травні - червні 2012 року по 550 грн., в липні 2012 року - 600 грн., в серпні 2012 року - 2610 грн., у вересні 2012 року - 1120 грн., в жовтні 2012 року - 1400 грн.

Наведені вище обставини якраз і вказують на регулярний характер доходу відповідача у вигляді заробітної плати, яка до того ж має явну тенденцію до зростання, а тому, відповідно до ч.1 ст.183 СК України, розмір стягуваних з відповідача аліментів повинен бути визначений в частці від його заробітку (доходу), а не в твердій грошовій сумі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та дійсних обставинах справи, а тому оскаржуване рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в частці від доходу відповідача.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Враховуючи стан здоров'я дитини, яка є інвалідом дитинства і хворіє на дитячий церебральний параліч, розмір отримуваної відповідачем заробітної плати, відсутність на утриманні у відповідача інших дітей чи непрацездатних осіб та його згоду сплачувати аліменти в розмірі 30 % заробітку, колегія суддів стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2012 року (від дня пред'явлення позову) і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення суду у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

В решті рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.3 цієї ж статті, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про стягнення аліментів в частці від доходу відповідача, колегія суддів у відповідності з вимогами ч.ч.3, 5 ст.88 ЦПК України стягує з відповідача ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у передбаченому п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмірі - 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2013 року в даній справі в частині стягнення аліментів та судових витрат скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору на рахунок №31212206780002, одержувач коштів УДКСУ у м.Луцьку, 22030001, код одержувача 38009628, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014.

В решті повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді

,