Ухвала суду № 30944695, 24.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 135457/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі за позовом Приватного підприємства "Бізнес Група" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.07.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова №0000212304/8123 від 02.03.2011 року і №0001552302/19046 від 02.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, товар ним дійсно було ввезено з-за кордону та у подальшому продано контрагентам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. позов задоволено.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права, неповного з»ясування обставин справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Бізнес група» з питань залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за жовтень 2010 року, про що складено акт від 14.02.2011 р. №192/23-4/33711462.

В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 63850 грн., в т.ч.: за вересень 2010 року в сумі 45250 грн., за жовтень 2010 року в сумі 18600 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на суму 45250 грн., і до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 18600 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2011 р. №0000212304/8123, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 63 850 грн.

Як свідчать обставини справи, згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП "Бізнес група" задекларовано суму податкових зобов'язань по ПДВ, щодо проведення взаєморозрахунків з покупцями, стан платника по яких відмінний від "0", тобто "місцезнаходження не встановлено".

Крім того, за результатами проведеної податковим органом перевірки контрагента позивача встановлено, що у ТзОВ "Віктор Ко" відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг) (акт перевірки від 30.12.2010р. за період 01.01.2009-04.11.2010р.).

Таким чином, ТзОВ «Віктор Ко», відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. ТзОВ «Віктор Ко» підтверджень про укладення договорів за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р. у будь-якій формі для перевірки не надавалися. Для перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, довіреності, картки складського обліку, накази на прийняття та звільнення працівників, договора цивільно-правових відносин, оренди складських приміщень та автотранспорту та інші документи, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ТзОВ "Віктор Ко" .

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ПП "Бізнес група" подано лист б/н від 01.02.2011р., в якому зазначено, що у підприємства відсутні офісні та складські приміщення, документи для перевірки надано в ДПІ у Залізничному районі м.Львова. Таким чином, провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП "Бізнес група" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Виходячи з вищенаведеного, при проведенні перевірки ПП "Бізнес група", по даних операціях з реалізації посуду столового, на ТОВ "Віктор Ко" встановлено наступне: єдиними документами, що підтверджують здійснення, господарських операцій між ПП "Бізнес група" і ТОВ "Віктор Ко" є видаткові накладні на реалізацію та податкові накладні. У представлених до перевірки документах відсутні відомості щодо місця приймання - передачі товару; довіреності на одержання товару не виписувались. УПП "Бізнес група" відсутній технічний персонал для проведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні засоби, транспорті засоби; відсутні документи, що підтверджують факт відвантаження товару.

Так, перевіркою встановлено, що згідно даних журналу-ордеру і відомостей по рахунку 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», ПП "Бізнес група" протягом перевіряємого періоду реалізовано товару ТОВ "Віктор Ко" на загальну суму 383100,48 грн. (з урахуванням ПДВ), Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу до перевірки не представлені. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, списання, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Враховуючи вищенаведене, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), ПП "Бізнес група" внаслідок використання ТМЦ (посуд столовий) не в господарській діяльності завищено податковий кредит в загальній сумі - 63850 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. - 45250 грн., за жовтень 2010р. - 18600 грн., що призвело до завищення від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010р. на суму 45250 грн., і до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010р. на суму 18600 грн., тобто виходячи з вищенаведеного, залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступної о податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) завищено в сумі 63 850 грн.

Також, ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Бізнес група» з питань дотримання податкового законодавства за період: з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. при проведенні взаємовідносин з ПП "Міоком'', про що складено акт від 19.05.2011 р. №1135/23-2/33711462.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011р. №0001552302/19046, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмір 11653,5грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 836,62 грн.

Під час проведення перевірки використано акт ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.02.2011р. №285/15-2/37129404 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП «Міоком» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість».

При винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не взято до уваги той факт, фахівцями відділення БНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя в приміщенні відділу податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя відібрано пояснення від громадянина ОСОБА_1 (значився директором ПП «Міоком» з моменту заснування підприємства) про не можливість подання документів фінансово - господарської діяльності в зв'язку з їх відсутністю. Згідно з поясненнями директора, зареєстрував на себе підприємство за грошову винагороду у розмірі 400 грн., в податкові органи для оформлення ПП «Міоком» не звертався, рахунки у банках для здійснення розрахунків по підприємству, печатки та первинні документи з фінансово-господарської діяльності ПП «Міоком» у нього ніколи не знаходились, будь-які документи фінансово-господарської діяльності підприємства ПП «Міоком» він не підписував, декларації за його підписом у будь-які органи не подавав, ніколи не постачав та не придбав товар від імені ПП «Міоком». Матеріали зареєстровано в ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя (КОЗП №121 від 17.11.2010р.) за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України - фіктивне підприємництво.

Також, відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_2 (засновник ПП «Міоком») відповідно до яких: «...зареєструвала на себе підприємство за грошову винагороду, своє майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (юридична адреса ПП «Міоком») ніколи і ні кому в оренду не здавала та не укладала договори оренди...»

Посадовими особами до перевірки не надані регістри бухгалтерського обліку, первинні документи що підтверджують здійснення ПП «Міоком» фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р.

Таким чином, в ході перевірки не встановлено фактів передачі/отримання товарів, руху ТМЦ від продавця до покупця у з в'язку з відсутністю/не представленням актів приймання передачі, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування та зберігання товару.

Відповідно до п.1, п.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" №996-Х1У від 16.07.99 (із змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Одними з обов'язкових реквізитів первинних документів повинні бути посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Згідно п.2 ст.3 цього Закону - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2 ст.3 цього Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.1 ст., п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст7 цього ж Закону - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.2 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.203 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямованні на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

П.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Бізнес Група» з питань залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за жовтень 2010р. ПП «Бізнес Група», про що складено акт №192/23-4/33711462 від 14.02.2011 року.

За результатами перевірки, відповідачем 02.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212304/8123 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 63850 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, підставою для виставлення вищевказаного податкового повідомлення-рішення є встановлення завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 63850 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 45250 грн., за жовтень 2010р. -18600 грн., що призвело до завищення від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року на суму - 45250 грн., і до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 на суму - 18600., чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок використання ТМЦ (посуд столовий) не в господарській діяльності.

Вказане порушення полягає у тому, що подані позивачем до перевірки документи не свідчать про факт реалізації товару ТОВ «Віктор Ко», відтак позивачем списано товари зі складу без фактичної реалізації їх покупцеві ТОВ «Віктор Ко».

У період з 05.05.2011 року по 12.05.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Бізнес Група» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010 р. при проведенні взаємовідносин з ПП «Міоком», про що 19.05.2011 року складено акт перевірки №1135/23-2/33711462.

За результатами перевірки відповідачем 02.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001552302/19046 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 11653.5 грн. та штрафні санкції 1836,62 грн.

Згідно з висновком даного акта перевірки, позивачем допущено порушення ведення податкового обліку, а саме: п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Бізнес група» занижено податок на додану вартість всього на 11653,5 грн.. в тому числі за жовтень 2010 р. на 11653,5 грн.

Порушення полягає у тому, що позивач завищив податковий кредит по придбанню посуду, який у подальшому був реалізований ПП «Міоком» за жовтень 2010 року на 11653,5 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 11653,5 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач згідно облікової карти №20900/17/08/100616, перебуває на обліку у відділі ВМО №5 Львівської митниці, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до інвойсів та вантажно-митних декларацій, позивачем на територію України ввезено посуд столовий в асортименті, та сплачено мито 10% та ПДВ 20%.

Згідно пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на час ввезення товарів), об'єктом оподаткування є операції платників податків із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29-30 Митного кодексу України.

Відповідно до пп.7.2.7 п.7.2. пп.7.3.6 та 7.3.8 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація,оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Позивачем при ввезенні на митну територію України товару було сплачено податок на додану вартість, тому колегія суддів вважає, що у нього виникло право на включення даної суми до податкового кредиту у вказаний податковий період на підставі вантажно-митної декларації, декларації з ПДВ.

Згідно видаткової накладної №РН-000014 від 17.09.2010 року, позивач передав посуд в асортименті на суму 271500,48 грн. і видаткової накладної №РН-0000015 від 05.10.2010 року посуд в асортименті на суму 111600 грн. - Товариству з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», та виписав податкові накладні, а згідно накладної №РН 0000014 від 28.10 2010 року передано в асортименті посуд ПП «Міоком» на суму 71660 грн. Оплату за реалізований посуд позивач отримав на розрахунковий рахунок, що відображено в актах перевірок та підтверджується виписками по рахунку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача й тому, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт ввезення позивачем товару на територію України та використання його у власній господарській діяльності шляхом продажу та отримання від нього економічної вигоди підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Дане стверджується судовою практикою та постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. у справі №К/9991/50772/12.

Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент вчинення згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у томі числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення податкового кредиту, згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплачено у зв»язку з таким придбанням(виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Платники податку, визначені у пп.„а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 згаданого Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. по справі № 2а-7404/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

О.І.Мікула