Постанова № 30944226, 23.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 5011-26/17936-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Вислоух А. В.

Сухомудренко І. О. - представник за довіреністю від 21.06.2012

від відповідача: Некряч А. В. - представник за довіреністю № 44-1-4/15-10 від 20.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013

у справі № 5011-26/17936-2012 (суддя Пінчук В. І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»

про стягнення 26 105,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 26 105,98 грн., яке Акціонерним страховим товариством «Вексель» як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Мазда 3», державний номерний знак АА 8787 НХ, який належить Горішньому Олександру Івановичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Суховського Сергія Олександровича - водія автомобіля «Хонда Сівік», державний номерний знак АА АА 7082 ІС, що належить ТОВ «Хонда Україна», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача. Право вимоги зазначеної суми позивач набув на підставі укладеного з АСТ «Вексель» договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013, повний текст якого підписаний 07.03.2013, у справі № 5011-26/17936-2012 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивач для звернення до суду з позовом пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, і на застосуванні якого наполягає відповідач у клопотанні про застосування строків позовної давності від 07.02.2013 (ч.4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, суд врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Вислоух Анна Володимирівна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі №5011-26/17936-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм процесуального права оскільки суд першої інстанції дійшов невірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

02.07.2008 АСТ «Вексель» як Страховик та Горішній Олександр Іванович як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-5629/08 КЦСП (далі Договір 1) (а.с. 62 т. 1), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Мазда 3», державний номерний знак АА 6265 НІ, № свідоцтва про реєстрацію ААС343621, № кузова (шасі) JМ1ВК32F651271619 (далі Автомобіль).

З матеріалів справи слідує, що 27.11.2008 Автомобілю видано нове свідоцтво про реєстрацію - ААС596438, згідно з яким номерним знаком Автомобіля є АА 8787 НХ.

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 3.13 Договору 1 та становить з 00-00 год. доби, наступної за днем надходження страхової премії (першої її частини) на поточний рахунок Страховика, але не раніше 02.07.2008, і до 24-00 год. 01.07.2009.

17.04.2009 о 19 годині 00 хвилин на перехресті вул. Волоська та вул. Верхній Вал сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Горішнього О. І. та автомобіля «Хонда Сівік», державний номерний знак АА 7028 ІС (далі Автомобіль 1), який належить ТОВ «Хонда Україна», під керуванням Суховського Сергія Олександровича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований АСТ «Вексель» Автомобіль.

За замовленням АСТ «Вексель», Суб'єктом підприємницької діяльності Яременко Л. Г. (оцінювач Цурпаленко Є. В., свідоцтво Фонду державного майна України МВ №5915, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6467 від 07.05.2008) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 24.04.2009 СПД Яременко Л. Г. складено Звіт про оцінку Автомобіля № 495 (далі Звіт) (а.с.69-78 т. 1), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26 671,48 грн.

Згідно зі складеним АСТ «Вексель» Страховим актом № 0566/09 КАСТо від 2009 (а.с. 79 т. 1), з урахуванням того, що франшиза за Договором 1 у випадку часткового пошкодження Автомобіля внаслідок ДТП становить 0,5% від страхової суми (113 100 грн.), тобто 565,50 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 26 105,98 грн. (26 671,48-565,5).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору 1 слідує, що Горішній О. І. призначив в якості вигодонабувача за Договором 1 ВАТ КБ «Надра».

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2009 Горішній О. І. звернувся до АСТ «Вексель» з заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування страхових коштів ВАТ КБ «Надра» (а.с. 65 т. 1).

Платіжним дорученням № 1 від 24.07.2009 (а.с. 80 т. 1) АСТ «Вексель» згідно з заявою Горішнього О. І. перерахувала страхове відшкодування в сумі 26 105,98 грн. ТОВ ВАТ КБ «Надра», - вигодонабувачу за Договором 1.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що платіж банком проведений, а отже, страхове відшкодування АСТ «Вексель» виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Суховський С. О., що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2009 у справі №2-3465/2009 (а.с. 68 т. 1) та довідкою Державної автомобільної інспекції (а.с. 67 т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 83 т. 1), станом на 17.04.2009 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність ТОВ «Хонда Україна» як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно полісу № ВВ/4269791. Зазначений факт також підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного полісу № ВВ/4269791 (а.с. 14 т. 2) та відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом № ВВ/4269791, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 125 500 грн., франшиза - 0 грн.

Таким чином, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ТОВ «Хонда України» є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону та у межах, передбачених полісом № ВВ/4269791.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з вищезгаданого Звіту № 495, вартість відновлювального ремонту Автомобіля з урахуванням зносу дорівнює 26 671,48 грн.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З урахуванням того, що визначена Звітом № 495 сума при виплаті її Страховиком АСТ «Вексель» була зменшена на суму франшизи за Договором 1, а франшиза згідно полісу № ВВ/4269791 становить 0 грн., у відповідності до вимог законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки в межах ліміту відповідальності у розмірі 26 105,98 грн.

Як слідує з матеріалів справи, 28.05.2012 АСТ «Вексель», якого визнаного банкрутом і який перебуває у стані ліквідації, та позивач на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу майна АСТ «Вексель» (протокол № 3 від 28.05.2012) уклали договір купівлі-продажу № 3 (а.с. 87-89), відповідно до умов якого АСТ «Вексель» продав а позивач купив лот № 4, а саме, належні АСТ «Вексель» права вимоги до 300 осіб на загальну суму 3 455 479,83 грн., серед яких є і право вимоги до Суховського Сергія Олександровича в розмірі 26 105,98 грн. (п. 170).

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012 встановлено, що ціна права вимоги становить 20 900 грн.

Платіжними дорученням № 7 від 15.05.2012 та № 9 від 28.05.2012 (а.с. 90 т. 1) позивач перерахував АСТ «Вексель» 20 900 грн.

Актом приймання-передачі прав вимоги від 28.05.2012 (а.с. 91-93 т. 1) до договору купівлі-продажу № 3 від 28.05.2012 АСТ «Вексель» передав, а позивач прийняв, серед іншого, і право вимоги до Суховського Сергія Олександровича в розмірі 26 105,98 грн. (п. 170).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Отже, як слідує з матеріалів справи, право вимоги до відповідача виплаченого АСТ «Вексель» за Договором 1 страхового відшкодування в сумі 26 105,98 грн. перейшло до позивача.

У позові позивач послався на те, що 28.05.2012 ним було направлено вимогу відповідачу про відшкодування збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 13.06.2012, і що станом на 17.07.2012 відповідач вимогу не задовольнив.

Проте, зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки із вказаною вимогою (а.с. 81-85 т. 1) до відповідача звернувся не позивач, а АСТ «Вексель», вимогу якого підписано Вислоух А. В. як представником АСТ «Вексель» за довіреністю.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Позивач на законних підставах отримав право вимоги потерпілої особи до відповідача після виплати АСТ «Вексель» страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а отже, відповідно закону, він може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012, в той час як частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 26 105,98 грн. визнаються колегією суддів законними і обґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом № 14560/01 від 24.12.2012 ТОВ «ЄвроАсистанс» як повірений відповідача згідно договору доручення № 277/14/2300 від 01.11.2011 за наслідками розгляду заяви позивача визнав наявність зобов'язання з виплати спірного страхового відшкодування в сумі 26 105,98 грн. та зазначив, що вказана сума буде перерахована на зазначений позивачем рахунок (а.с. 7 т. 2).

Для з'ясування обставин щодо виплати позивачу спірного страхового відшкодування ТОВ «ЄвроАсистанс» як повіреним відповідача, колегією суддів направлено відповідний запит до ТОВ «ЄвроАсистанс», у відповіді на який (№18582/01 від 19.04.2013) останній повідомив суду, що виплата спірного страхового відшкодування станом на 17.14.2013 позивачу не проводилась.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач для звернення до суду з позовом пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, і на застосуванні якого наполягає відповідач у клопотанні про застосування строків позовної давності від 07.02.2013 (ч.4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що:

- згідно платіжного доручення №1 страхове відшкодування було виплачене 24.07.2009, після чого у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, а тому, строк позовної давності закінчився 24.07.2012;

- згідно печатки канцелярії господарського суду міста Києва на титульному листі позовної заяви, позивач подав вказану позовну заяву до суду 23.07.2012;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973 позовна заява Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни була повернута без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 № 05-5-3/3973 зазначена ухвала господарського суду міста Києва скасована та матеріали справи передані на розгляд до господарського суду міста Києва;

- відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки строк позовної давності, як вірно зазначено судом першої інстанції, закінчився 24.07.2012, в той час як позивач, як вбачається з відмітки канцелярії господарського суду міста Києва, до суду з даним позовом звернувся 23.07.2012, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.

Водночас колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оспореного рішення помилково застосовані приписи ч. 1 ст. 265 ЦК України, якою встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Вказана норма закону, на думку колегії суддів, підлягає застосуванню щодо позовів, за якими порушене провадження у судовій справі, в той час як в даному випадку порушення позовного провадження не відбулось, адже ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973 позовну заяву ФОП Вислоух А. В. повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, згідно з якою суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку ст. 63 ГПК України не є тотожним залишенню позову без розгляду в порядку ст. 81 ГПК України.

Тим більше, що ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973 постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 № 05-5-3/3973 скасовано виходячи з того, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви з посиланням на норму п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України і що подану ФОП Вислоух А. В. позовну заяву суд першої інстанції повернув неправомірно.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оспореному рішенні, не відповідають обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-26/17936-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти в сумі 26 105,98 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги на рішення суду та на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973, якою позивачу повернуто без розгляду дану позовну заяву, покладаються на відповідача.

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 26 105,98 грн.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за звернення до суду з даним позовом позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 1 653 грн. (платіжне доручення № 10 від 19.07.2012), що на 43,50 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973, якою позивачу повернуто без розгляду дану позовну заяву та яка була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 № 05-5-3/3973, позивач мав сплатити судовий збір в сумі 536,50 грн.

Позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2012 № 05-5-3/3973 сплачено судовий збір у розмірі 551 грн. (квитанція № ПН2713 від 17.08.2012), що на 14,50 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 43,50 грн. (1 653-1 609,5) та судовий збір в сумі 14,50 грн. (551-536,50) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-26/17936-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-26/17936-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни (03138, м. Київ, вул. Червона, 46, ідентифікаційний номер 3099220884) грошові кошти в сумі 26 105 (двадцять шість тисяч сто п'ять) грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

5. Повернути Фізичній особі-підприємцю Вислоух Анні Володимирівні (03138, м. Київ, вул. Червона, 46, ідентифікаційний номер 3099220884) судовий збір в сумі 43 (сорок три) грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням № 10 від 19.07.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Повернути Фізичній особі-підприємцю Вислоух Анні Володимирівні (03138, м. Київ, вул. Червона, 46, ідентифікаційний номер 3099220884) судовий збір в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 50 коп., внесений квитанцією № ПН2713 від 17.08.2012, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Фізичної особи-підприємця Вислоух Анни Володимирівни (03138, м. Київ, вул. Червона, 46, ідентифікаційний номер 3099220884) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

10. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-26/17936-2012.

Повний текст постанови складено: 29.04.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.