Постанова № 30943974, 22.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року № 813/1035/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Шнира О.Б., представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гора» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2012р. №0003032320 та №0003042320, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гора» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012р. №0003032320 та №0003042320. Позов обґрунтовує тим, що висновок ДПІ про відображення Товариством в бухгалтерському та податковому обліку операцій з ПП «Егеста», які не мають реального характеру з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не ґрунтується на фактичних обставинах, спростовується первинними документами по факту реалізації скетч-карт та стартових пакетів ПП «Егеста» та документами по факту надання останнім Товариству послуг щодо популяризації Торговельних марок та просуванню Товару, які були укладенні на виконання Договорів з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов'язку продавця сплачувати податок на прибуток та податок на додану вартість (далі-ПДВ) до бюджету у разі ухилення від його сплати покупцем з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару та сплаті податку від отримання сум за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства з його контрагентом ПП «Егеста» мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного підприємств встановлено, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Окрім того зазначив, що по факту реалізації скетч-карт та стартових пакетів ПП «Егеста» не подано довіреності на уповноважену від Товариства особу щодо здійснення передачі товару. По факту отримання від ПП «Егеста» послуг надано акти, які не містять інформацію про обсяг наданих послуг. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гора» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.06.2002р. за №17756. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.06.2002р. за №00506406. На момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правових взаємовідносин з ПП «Егеста» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за I квартал 2011 року на суму 215 793,00грн.; п.п.14.1.13, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ за березень 2011 року на суму 160 869,77грн., що викладено в Акті перевірки від 21.11.2012р. №1930/22-10/31978878.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012р. №0003042320, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 215 793,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012р. №0003032320, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 160 869,77грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1,00грн., які за наслідком апеляційного оскарження залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що Товариством відображено в бухгалтерському обліку операції щодо отримання послуг у ПП «Егеста», які фактично не відбувались. Оскільки перевіркою встановлено заниження доходів від операційної діяльності за рахунок не включення до бази оподаткування податком на прибуток операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам, відповідно встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Підставою для висновків ДПІ слугував акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Егеста» від 10.02.2012р. №327/236-37156841, яким прописано нікчемність господарських операцій, в тому числі, за березень 2011 року з підстав, що таке не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Перевіркою встановлено, що Товариство списувало товар зі складу без фактичної їх реалізації покупцеві ПП «Егеста», отже списані ТМЦ використовувались Товариством не в господарській діяльності.

В акті перевірки від 21.11.2012р. №1930/22-10/31978878 (ар. акта 19) зазначено, що сам факт надання в ході перевірки Товариством податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори не є підставою для одержання податкової вигоди, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірними.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариство занижено скоригований валовий дохід на суму 843 137,00грн. та встановлено завищення валових витрат на загальну суму 20 035,00грн. в період проведення фінансово-господарських відносин з ПП «Егеста» у І кварталі 2011 року в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 215 793,00грн. Окрім того, занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 156 862,77грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 4 007,00грн. у березні 2011 року по безтоварних операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Пунктом 187.1 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору поставки №671/2008 від 06.11.2008р., укладеного Товариством та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» з додатками та Додатковими угодами (ар.с. 134-151), ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» зобов'язується здійснити поставку товару Товариству, а останнє зобов'язується прийняти та оплатити товар (стартові пакети та скетч карти різного номіналу), згідно умов викладених в даному договорі.

На виконання умов Договору Товариство прийняло від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» товар за період з 02.03.2011р. по 31.03.2011р. згідно накладних (ар.с. 152-162) та одержало податкові накладні за поставлений товар (ар.с.163-173). Згідно номенклатури товару, як у видаткових так і у податкових накладних зазначено, в тому числі, «скетч карта номіналом 30 та 100» та «стартові пакети DJUICE Limited 25, DJUICE DVD 25, Prepaid/Kyivstar 25».

Окрім того, 01.02.2009р. між Товариством та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» укладено Договір про надання послуг №42/2009 з додатком №1 (зразки актів приймання-передачі послуг) та Додаткових угод до цього Договору (ар.с.174-186), згідно яких у порядку та на умовах, визначених цим договором, Товариство зобов'язується надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару (надалі послуги) в порядку, визначеному цим договором. ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», в свою чергу, згідно п.4.1. вказаного договору зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Товариство згідно Договору поставки №671/2008 від 06.11.2008р. є дистрибютором ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» і з метою регулярної реалізації товару власним партнерам та просування телекомунікаційних послуг укладає договори поставки.

Так 17.03.2011р. між Товариством (Продавець) тв. ПП «Егеста» (Покупець) укладено Договір поставки №84/2011-Т з додатками №1 та 2, згідно якого Товариство зобов'язується здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець (ПП «Егеста») зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно умов, викладених в цьому договорі (ар.с.85-90).

На виконання умов Договору поставки №84/2011-Т від 17.03.2011р. ПП «Егеста» прийняло від Товариства товар «скетч карта номіналом 30 та 100» та «стартові пакети DJUICE Limited 25, DJUICE DVD 25, Prepaid/Kyivstar 25», згідно видаткової накладної №180321 від 18.03.2011р. на загальну суму 650 000,00грн. в тому числі ПДВ 101 960,80грн. та видаткової накладної від 22.03.2011р. №220321 загальну суму 350 000,00грн. в тому числі ПДВ 54 901,96грн., та відповідно виписано Товариством податкову накладну від 18.03.2011р. на загальну суму поставок 1 000 000,00грн. з яких ПДВ 156 862,77грн.

Дана операція проведена Товариством по бухгалтерському обліку згідно картки рахунку 362 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», картки рахунку 28 «Товари». Як це встановлено ДПІ під час перевірки, розрахунок проводився у безготівковій формі згідно платіжного доручення №25 від 18.03.2011р., яке долучено до матеріалів справи.

Окрім того, між Товариством та ПП «Егеста» 17.03.2011р. укладено Договір про надання послуг №84/2011-П з додатком №1 та 2, згідно якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, ПП «Егеста» зобов'язується надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару (надалі послуги) в порядку, визначеному цим Договором. Товариство в свою чергу згідно п.4.1. вказаного договору зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку, визначеному цим Договором.

На виконання Договору про надання послуг №84/2011-П від 17.03.2011р. між ПП «Егеста» та Товариством складено Акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним Договором від 18.03.2011р. та від 22.03.2011р. та в підтвердження факту наданих таких послуг ПП «Егеста» виписано Товариству податкові накладні №39 від 18.03.2011р. та №41 від 22.03.2011р., в яких є посилання на номенклатуру «популяризація торгівельних марок та просування товару» на загальну суму ПДВ 4 007,00грн.

Даючи оцінку Актам приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання послуг №84/2011-П від 17.03.2011р. суд зазначає, що такі як первинно облікові документи належним чином оформлені, в яких чітко вказуються якого саме виду надаються послуги, розкритий зміст наданих послуг та покликання, що ці послуги надаються на виконання умов Договору, укладеного між Товариством та його контрагентом ПП «Егеста», і є достатньою підставою для твердження про відповідність цих документів вимогам Закону №996, та є підставою формування податкового кредиту по наданих послугах, підтверджених такими актами.

Оплата за надані ПП «Егеста» послуги була проведена Товариством, про що долучено платіжні доручення №259 від 21.03.2011р. та №267 від 23.03.2011р., які були предметом перевірки ДПІ.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в тому числі, одержані від ПП «Егеста» послуги по популяризації торгівельних марок та просування вищезгаданого товару на виконання умов Договору про надання послуг від 01.02.2009р. №42/2009 між Товариством та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» були передані ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», про що складено Акти приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 21.03.2011р., від 28.03.2011р., від 31.03.2011р. 2 шт.; проведено оплату таких послуг, що підтверджується долученими картками рахунку 31.1.1 за березень 2011р. та які доводять реальне виконання вказаних договорів.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Егеста» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар (послуги), які були предметом Договорів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 4 007,00грн. до складу податкового кредиту березня 2011 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до неї та сформувати валові витрати у сумі 20 035,00грн. у I кварталі 2011 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ПП «Егеста», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд погоджується з представником позивача щодо повноважень працівника Товариства ОСОБА_5, який підписував накладні на отримання товару від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та видаткові накладні на передачу товару від Товариства ПП «Егеста», оскільки згідно долученого до матеріалів справи наказу №12 від 02.12.2002р. такий прийнятий на посаду менеджера по продажу та в коло обов'язків якого з моменту прийняття його на посаду входить прийняття товару від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та передача його покупцям Товариства. Повноваження дій працівника Товариства ОСОБА_5 схвалюється керівництвом Товариства, що підтверджується поданими суду первинними документами.

Довіреність на передачу цінностей є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства ТМЦ та не є первинним обліковим документом, обов'язковість складення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку згідно ст.11 Закону №334. На підтвердження повноважень працівника Товариства ОСОБА_5 представником позивача долучено ряд первинних бухгалтерських документів, які підписані останнім як уповноваженою на їх підписання особою: видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення.

Слід зауважити, що під час перевірки інспекторами ревізорами не ставилось під сумнів відповідність форми первинних облікових документів, чи їх відсутність. Не ставилось під сумнів і наявність у Товариства вищезгаданого товару на момент його реалізації ПП «Егеста». А долученими до матеріалів справи первинними обліковими документами підтверджується наявність у Товариства на момент реалізації ПП «Егеста» належної кількості товару.

Окрім того, як це зазначено в акті перевірки (ар. акта 11), згідно поданої декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року в таблиці «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додаток К1/1 Товариством задекларовано залишки запасів на початок звітного періоду 01.01.2011р. - 787 119,00грн. Залишки балансової вартості запасів на кінець звітного періоду 31.03.2011р. в додатку до декларації К1/1 відображено в сумі 1 201 305,00грн.

В судовому засідання представник позивача пояснив, що реалізація товару контрагентам Товариства, в тому числі, і ПП «Егеста» відбувалась за цінами узгодженими з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» по номінальній вартості скетч карток і стартових пакетів, що підтверджено в судовому засіданні видатковими накладними. Окрім того зазначив, що реалізація ПП «Егеста» товару відбувалась у м.Львові, а відтак умови договору щодо території його реалізації були Товариством дотримані. Жодних обмежень щодо території реалізації товару Договір не містив.

З дослідженої в судовому засіданні графи 17 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року вбачається, що Товариство в обревізований період, відобразивши валові доходи, визначило суму податку до сплати - 16 677,00грн.

Слід зауважити, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки є непослідовні, оскільки на аркуші акта перевірки 11 зазначено, що Товариством відображено у складі валових доходів за І квартал отримані від ПП «Егеста» кошти в сумі 843 137,00грн., що підтверджено в судовому засіданні як поясненнями представника позивача так і долученими до матеріалів справи первинними документами, проте на аркуші акта перевірки 5 ДПІ вказує, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу встановлено його заниження на сумі 843 137,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Егеста».

Суд вважає, що нарахування ДПІ зобов'язань з ПДВ на суму 156 862,77грн. та зобов'язань по податку на прибуток сумі 210 784,25грн. по поставці товару ПП «Егеста» є ніщо іншим, як намагання повторного оподаткування.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2002 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ПП «Егеста» досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток за 2010-2011 роки, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення» та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

До матеріалів справи представником позивача долучено Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р., яка в частині визнання протиправними дій щодо порядку проведення перевірки та визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання нікчемними всіх укладених ПП «Егеста» правочинів за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. залишена без змін Постановою від 29.03.2012р. Донецького апеляційного адміністративного суду.

На підставі вище викладеного суд вважає, що Товариством правомірно віднесено до валового доходу суму 843 137,00грн. по факту поставки ПП «Егеста» скетч карт номіналом 30 та 100 та стартових пакетів DJUICE Limited 25, DJUICE DVD 25, Prepaid/Kyivstar 25 та відповідно правомірно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 156 862,77грн., а по факту одержаних від ПП «Егеста» послуг щодо популяризації торгівельних марок та просування вищезгаданого товару правомірно відображено валові витрати на загальну суму 20 035,00грн. та податковий кредит на загальну суму 4 007,00грн. у березні 2011 року.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Егеста» вищевказаних послуг та реалізація останньому товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гора» 2294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012р. №0003032320 та від 04.12.2012р. №0003042320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гора» 2294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 27.04.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.