Рішення № 30943668, 29.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р.Справа № 922/900/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 17 357 359,72 грн. та зустрічний позов КП"Теплоенерго" м.Лозова до ПАТ"Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" м.Київ ,КП"Теплові мережі", третя особа- Лозівська міська рада м.Лозова про визнання договору недійснимза участю сторін:

позивач- Гусак Б.М.

відповідач- Баєв О.Ю, Радигін Є.С.

третя особа- Гайдар І.О.

ліквідатор- Шапка І.С.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - відповідач, КП "Теплоленерго", Комунальне підприємство "Теплоенерго"), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 4091 864,77 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 83 156.68 грн., три відсотки річних у розмірі 390 351,37 грн., пеню у розмірі 1 282 812,01 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1 581 174,90 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на невиконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором № 14/2398/11 від 30.09.2011 року купівлі-продажу природного газу, які відповідач узяв на себе у відповідності до укладеного договору №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд у позові позивачеві відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції по справі надав суду до початку судового слухання по суті зустрічну позовну заяву у відповідності до якої просив визнати договір №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу недійсним.

Зустрічна позовна заява була прийнята судом до розгляду, як така що відповідає нормам процесуального законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги за первісним позовом, а проти зустрічної позовної заяви заперечував та просив суд залишити її без задоволення. Правова позиція позивача по справі полягає у наступному. Так, за первісним позовом він вважає, що відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості з основного боргу та інших нарахувань на суму боргу (інфляційні збитки. 3 % річних, пеня, штраф), які відповідач у відповідності до договору №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу прийняв на себе від колишнього боржника позивача, а саме Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області. Даний борг за КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області з'явився у зв'язку не виконанням договору купівлі-продажу № 14/2398/11 від 30.09.2011 р. колишнім боржником. Тобто керуючись пунктами 6.1., 7.2. договору купівлі-продажу №14/2398/11 від 30.09.2011 р., ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу та інші нарахування на суму боргу (інфляційні збитки, 3 % річних, пеня, штраф).

Стосовно зустрічного позову представник позивача вказував на той факт, що на момент укладення договору №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу він був обізнаний про повноваження керівника Комунального підприємства «Теплоенерго», вважає, що укладений договір про переведення боргу не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. До того ж вказує на той факт, що керівник Комунального підприємства «Теплоенерго» не був обмежений в повноваженнях по укладенню договору №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу. Вважає посилання у зустрічному позові на рішення Вищого господарського суду України по господарській справі №12/92/09-16/115/09 безпідставним.

У судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом підтримали свою правову позицію по справі та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви з тих підстав, що договір №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу є недійсним, у свою чергу зустрічну позовну заяву просили задовольнити. Правова позиція відповідача за первісним позовом полягає у наступному. Так відповідач вважає, що договір №14/6437/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу є недійсним з наступних підстав.

Договір про переведення боргу Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - КП «Теплові мережі», Комунальне підприємство "Теплові мережі", другий відповідач за зустрічним позовом, банкрут) був підписаний ліквідатором без згоди комітету кредиторів, до того ж договір був укладений на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка до цього часу не є кредитором "Відповідача 2" та її борг на момент підписання договору про переведення боргу за договором купівлі-продажу природного газу №14/2398/11 від 30.09.2011 р. не був включений до реєстру кредиторів Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, тому як Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до цього часу не зверталась ні до ліквідатора, ні до суду з заявою, як того вимагає пункт 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому, вважає відповідач, ліквідатору для укладення договору про переведення боргу потрібно отримати рішення (згоду) комітету кредиторів, в доказ чого наводить постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 14-10-08/2102 від 1.06.2011 р., постанову Вищого господарського суду України по справі № 12/92/09-16/115/09 від 29.03.2010 р., постанову Одеського апеляційного суду по справі № 6/77-09-2166 від 29.09.2009 р. Де, як він зазначає, суди також приходять до висновку, що ліквідатору для здійснення повноважень відносно відчуження майна банкрута потрібно рішення (згода) комітету кредиторів, а у разі не виконання цієї вимоги закону правочин зроблений ліквідатором може бути визнаний судом недійсним.

Вказує, що договір про переведення боргу суперечить ст. ст. 16, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 65,75,78,136 ГК України, підпункту 3.2.2 п. 3.2., підпункту 3.4.1. п. 3.4. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, п. 6.3., п. 6.4. статуту комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, п. 2.2., п. 2.4, п. 2.5. контракту з керівником комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

Заперечуючи на відзив на зустрічну позовну заяву відповідач за первісним позовом вказував, що позивач до моменту укладення договору про переведення боргу був обізнаний зі статутом комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, тому як останній йому надавався разом з пакетом документів для укладення договорів купівлі-продажу газу № 14/6436/12 та 14/6442/12 від 26.10.2012 р. Вказував на той факт, що у відповідності до п. 6.3. статуту КП "Теплоенерго" права директора підприємства обмеженні в частині необхідності отримання дозволу від Лозівської міської ради Харківської області на будь-яке розпорядження майном товариства. У свою чергу посилання позивача за первісним позовом у своїх запереченнях на той факт, що ні яких обмежень у статуті відносно розпорядження майном КП "Теплоенерго" не передбачено, тому як у статуті їде річ про надання дозволу, а ні про надання погодження, - є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з того, що саме обов'язок погодження будь-яких правочинів з боку власника не впливає на укладання керівником товариства будь-яких правочинів, а впливає на відносини між керівником та власником, навпаки отримання дозволу від власника обмежує повноваження керівника товариства на укладення правочинів, які обмеженні дозволом з боку власника. Також, обґрунтовував посилання на постанову Вищого господарського суду України по справі № 12/92/09-16/115/09 від 29.03.2010 р. тим, що суд у цієї постанові приходять до висновку, що ліквідатору для здійснення повноважень відносно відчуження майна банкрута потрібне рішення (згода) комітету кредиторів, а у разі не виконання цієї вимоги закону правочин зроблений ліквідатором може бути визнаний судом недійсним.

Представник Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - другий відповідач за зустрічним позовом) підтримав правову позицію позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) та в додаток зазначив, що 26.10.2012 року між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області та ліквідатором комунального підприємства «Теплові мережі» Лозівської міської ради Харківської області, що знаходилось у процедурі ліквідації, за погодження з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір №14/6437/12 про переведення боргу. Відповідно до ст.ст. 1, 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Однак, як вказував представник Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області до теперішнього часу, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не заявлені кредиторські вимоги до КП «Теплові мережі». Таким чином, підписуючи договір про переведення боргу ліквідатор зобов'язувався передати зобов'язання з оплати заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу якої фактично, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в нього не існувало.

Вказував на той факт, що у разі, якщо би ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ще у 2012 році заявив свої кредиторські зобов'язання у процедурі ліквідації КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, то воно згідно постанови КМ України «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» від 11.06.2012, № 517 зміг би отримати розподілені кошти в сумі 17 735 707,00 грн., тому як за КП "Теплові мережі" станом на 1 квітня 2012 року підтверджена різниця в тарифах на теплову енергію в сумі 17 735 707,00 грн. На цей час у відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 167 від 20.03.2013 року "Про затвердження порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» КП «Теплові мережі» має право у 2013 році на отримання з державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію в сумі 17735707,00 грн., яку може звернути на погашення заборгованості КП «Теплові мережі» перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", але тільки у разі, якщо ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернеться до КП «Теплові мережі» про включення до реєстру кредиторів.

Представник Лозівської міської ради Харківської області (надалі третя сторона на боці позивача за зустрічним позовом) підтримав зустрічний позов КП "Теплоенерго". Окремо зазначив на той факт, що його ніхто із сторін по договору №14/6437/12 про переведення боргу не повідомив про його укладення. Крім того звернув увагу, що укладений договір про переведення боргу фактично дарує усе передане майно КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без якоїсь там компенсації з боку колишнього боржника.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.04.2013 року до 29.04.2013 року до 9 год.30 хв.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовом, представника третьої особи на боці позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне, що 26.10.2012 року між Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області та Комунальним підприємством "Теплоенерго" був укладений договір № 14/6437/12 про переведення боргу. Цей договір у відповідності до його змісту був погоджений кредитором за зобов'язанням по якому відбулось передання боргу, а саме ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Згідно до предмету договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. за згодою Кредитора, Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника, перед Кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2398/11 від 30.09.2011 р., укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює Первісного боржника у зобов'язанні. Крім цього у пунктах 2.1., 3.1. та 3.2. договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. вказано:

- сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника станом на момент укладання Даного Договору дорівнює 14 019 864,77 грн.;

- за цим Договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника, щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договоров купівлі-продажу природного газу № 14/2398/11 від 30.09.2011 р.;

- новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених договором № 14/2398/11 від 30.09.2011 р.

У відповідності до пункту 6.1. договору купівлі-продажу природного газу №14/2398/11 від 30.09.2011 р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, покладені на нього зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2398/11 від 30.09.2011 р. виконав перед Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Між тим, Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, в порушення умов Договору, покладені на нього зобов'язання з оплати за поставлений природний газ не виконало. Його зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2398/11 від 30.09.2011 р. у відповідності до договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. прийняло на себе Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

Так як позивачу на цей час гроші від нового боржника за договором № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. не надійшли, це стало підставою для звернення позивача до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Також судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області на момент укладення договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. згідно постанови Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 31.07.2012 року знаходилось у процедурі ліквідації.

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 5.12.2011 року був затверджений комітет кредиторів, який до цього часу не змінився та у якому відсутній позивач по справі. До суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач заявив будь-які кредиторські вимоги до КП «Теплові мережі» в процедурі його банкрутства, як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (абзац п'ятнадцятий статті1). Наслідки визнання боржника банкрутом визначені у статті 23 цього Закону, якою, зокрема, передбачено, що:

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом Ш "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури суд призначає ліквідатора - фізичну особу, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом України порядку (абзац шістнадцятий статті 1 та частина перша статті 24).

Таким чином, ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовані законодавцем на задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника та вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" окремо не визначене поняття "майно". Тому у визначенні цього поняття потрібно керуватися ст. 190 ЦК України - де під майном потрібно розуміти: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Положення частини шостої статті 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" зобов'язують арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

У відповідності до п. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення: про право надання згоди на укладення арбітражним керуючим (ліквідатором) значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; на підготовку та укладення мирової угоди.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під значними угодами - є угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди. Сума боргу, яка була передана Комунальним підприємством "Теплові мережі" до Комунального підприємства "Теплоенерго" значно більше одного відсотку балансової вартості активів банкрута, розмір яких вказаний у ухвалі Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 2.08.2011 р.

Отже, суд приходить до висновку, що ліквідатору для укладення договору про переведення боргу потрібно отримати рішення (згоду) комітету кредиторів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Однак, як встановлено судом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не заявлені кредиторські вимоги до КП «Теплові мережі». Таким чином, підписуючи договір про переведення боргу ліквідатор зобов'язувався передати зобов'язання з оплати заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу якої фактично, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в нього не існувало.

Також судом встановлено, що 23.03.2012 року у відповідності до рішення № 597 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області було створено Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області зі статутним фондом 7 727 805,35 грн. У відповідності до рішення № 598 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області від 23.03.2012 р. було вирішено передати з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на баланс в господарське відання комунальному підприємству "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Лозова.

24.04.2012 року було зареєстроване Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджує статут та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

30.04.2012 року у відповідності до договору за актом приймання-передачі з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області було передане майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Лозова Харківської області, на баланс у господарське відання Комунальному підприємству "Теплоенерго" залишковою вартістю 7733338,32 грн.

Підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області передбачено, що представник власника майна зобов'язаний здійснювати контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна на праві господарського відання шляхом підготовки до прийняття рішень у разі передачі майна або майнових прав, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладання договорів про переведення боргу, відступання права вимоги.

Згідно підпункту 3.4.1. пункту 3.4. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області вказано, що користувач (КП "Теплоенерго") зобов'язаний використовувати комунальне майно, майнові права та обов'язки відповідно до мети визначеної у преамбулі договору та з урахуванням обмежень, передбачених пп. 3.2.2. п. 3.2. цього Договору.

Пунктом 6.3. статуту Комунального підприємства "Теплоенерго" передбачено, що до компетенції вищого органу управління Підприємства у особі Лозівської міської ради віднесене надання рішення - дозволу на продаж або інше розпорядження будь, яким майном підприємства.

Пунктом 6.4. статуту передбачено, що керівництво поточною господарською діяльністю Підприємства здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється розпорядженням Лозівського міського голови. Директор самостійно вирішує всі питання господарської діяльності Підприємства, за винятком тих, що належать до компетенції Лозівської міської ради. З директором Підприємства укладається контракт. В контракте з директором Підприємства визначаються строк найму, права, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством України, інші умови найму за погодженням сторін.

Пунктом 2.2. контракту з керівником комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради від 9 квітня 2012 року передбачено, що керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на підприємство, передбачені законодавством та іншими нормативними актами, а також статутом підприємства та цим контрактом.

У пункті 2.4. контракту зазначається, що керівнику без рішення власника заборонено (не має право) передавати майно або майнові права, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладати договори про переведення боргу на підприємство, відступлення права вимоги. З метою отримання рішення Власника, Керівник повинен письмово звернутися до нього та обґрунтувати необхідність укладення правочину. Тільки після отримання рішення Власника Керівник має право укласти правочин, право на укладання якого у відповідності до цього пункту контракту обмежено (заборонено). Крім того пунктом 2.5. контракту на керівника покладені зобов'язання в забезпеченні ефективного використання майна, переданого в господарське відання та прибутку, який отримано підприємством, також керівник зобов'язаний забезпечувати збереження основних фондів та обігових коштів на рівні переданих в господарське відання згідно з договором на передачу майна та його використання, актом приймання-передачі.

Статтею 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

У частині 5 ст. 75 ГК України вказано, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

У статті 136 ГК України вказано, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

У статті 65 ГК України вказано, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

З урахуванням вище наведених норм нормативних актів виходить, що діяльність керівника Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області повинна бути направлення на збереження майна (матеріальні та не матеріальні активи, у тому числі оборотні засоби), у тому числі переданого власником в господарське відання, а також при реалізації своїх прав та обов'язків повинен суворо додержуватися вимог нормативних актів, у тому числі локальних актів, до яких законодавство відносить: статут підприємства, контракт з керівником, колективний договір, положення у відповідності до статуту, рішення власника та т.п.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що укладений договір №14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з перевищенням повноважень.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак до суду не надано доказів того, що правочин укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" був якимось чином у подальшому схвалений Лозівською міською радою Харківської області, навпаки представник Лозівської міської ради Харківської області у суді заперечувала надання будь-якої згоди на укладення договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. На звернення КП "Теплоенерго" про погодження договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. Лозівська міська рада Харківської області листом № 314/02-13-09 від 13.03.2013 року вказала на те, що цей договір був укладений без її відома, без отримання якогось рішення-дозволу на його укладення, та не може бути погоджений Лозівською міською радою Харківської області. Крім цього вона вимагала у листі від КП "Теплоенерго" звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р.

Так, згідно п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд приходить до висновку, що укладений договір № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений в супереч нормам ст.ст. 65,75,78,136 ГК України, тому як правочин направлений на безоплатну передачу майна Комунального підприємства "Теплоенерго" без попередньої згоди (дозволу, рішення) органу, до сфери управління якого воно належить.

Судом також встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області зверталося з листом № 297 від 2.10.2012 року до НАК "Нафтогаз України" де просило, як можна швидше розглянути питання про укладення договорів на постачання природного газу, тому як потрібно забезпечити теплопостачання м. Лозова в період опалювального сезону з 2012 р. по 2013 рік. Однак ні якої письмової відповіді не було отримано. 23.10.2012 року листом № 375 знову звернулися до НАК "Нафтогаз України" та вказували на той факт, що їх пропозиція про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання природного газу не правомірна, знову просили укласти договори на постачання природного газу на підставі звернення від 7.08.2012 року. Ні якої письмової відповіді отримано не було. Позиція НАК "Нафтогаз України" про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання (купівлі-продажу) природного газу базується на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729.

Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради № 777 від 16.10.2012 г. був розпочатий опалювальний сезон з 16.10.2012 року.

Договори про переведення боргу з КП "Теплові мережі" на КП "Теплоенерго" були підписані керівником керівником КП "Теплонерго" одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу № 14/6436/12 та 14/6442/12, а саме 26.10.2012 р.

Статтею 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Разом з тим, суд дослідивши акт приймання-передачі основних засобів до договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області прийшов до висновку, що виплата боргів іншого підприємства призведе до неминучого банкрутства КП "Теплоенерго", що є недопустимим для потреб міста. Судом також встановлено, що спірна угода про переведення боргу була укладена фактично після опалювального періоду та одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу.

Посилання на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, суперечать Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" де гарантований постачальник - це визначене у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладені договору на постачання природного газу. Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 р. № 705, гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" відсутні такі підстави для відмові від укладення договору, або припинення в газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення договору про переведення боргу. Крім того у відповідності до ст. 10 ЗУ "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій, до яких відноситься ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (дивися ст. 5 ЗУ "Про природні монополії") зобов'язані забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.

Тому суд приходить до висновку, що керівник комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області підписуючи спірний договір про переведення боргу виходив саме з інтересів громади м. Лозова, тому як будь-які інші засоби захисту, могли позначитися на якості опалення або зовсім залишити мешканців м. Лозова без опалення, гарячої води та втрати майна, яке бере участь у виготовлені теплоносія та постачанні його до осель.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У ч.1 ст. 207 ГК України вказано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У первісному позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в розмірі 14091864,77 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 83 156.68 грн., у сумі три відсотки річних у розмірі 390 351,37 грн., у сумі пені у розмірі 1 282 812,01 грн. та у сумі 7 % штрафу у розмірі 1 581 174,90 грн. - відмовити.

Зустрічний позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області задовольнити, визнати недійсним договір № 14/6437/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26000100664001 у ПАТ "Альфа-банк", м.Київ, МФО 300346) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДПРОУ 38076191) судовий збір в розмірі 1 147,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.