Рішення № 30943621, 21.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р.Справа № 922/395/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Кегичівського району Харківської області, с. Кегичівка в інтересах держави в особі Кегичівської районної державної адміністрації, смт. Кегичівка 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області до ПОСП "Рояківка", с. Рояківка про звільнення самовільно зайнятої земельної та стягнення 15677,63 грн. за участю преставників сторін:

прокурора - Хряк О.О., посв. № 013774 від 06.12.2012 р.

позивача - не з'явився

3-ї особи - Ремінний В.І., дов. № 9462 від 18.12.2012 р.

відповідача - Гримайло Н.Р., дов. від 04.03.2013 р.; Івер С.І. - директор

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Кегичівської районної державної адміністрації до ПОСП "Рояківка", в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 16,3 га із земель державної власності, яка розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району за межами населених пунктів та повернути державі; зобов'язати відповідача повернути до державної власності земельну ділянку, площею 16,3 га, розташовану за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області; стягнути з відповідача кошти за самовільне зайняття земельної ділянки площею 16,3 га із земель державної власності, яка розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району за межами населених пунктів в сумі 15677,63 га на користь Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області. Судовий збір просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/395/13-г та розгляд справи призначено на 13.02.2013р. об 11:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2013 року розгляд справи № 922/395/13-г було відкладено на 11:00 год. 05 березня 2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2013 року розгляд справи № 922/395/13-г за клопотанням прокурора було відкладено на 11:30 год. 20 березня 2013 р.

У судовому засіданні 20.03.2013 року прокурор та представник 3-ї особи зазнали про відсутність акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПОСП "Рояківка" та про відсутність будь-яких інших документів крім долечених до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.2013 року було оголошено перерву до 21.03.2013 року.

Представником 3-ї особи були надані письмові пояснення та акт обстеження земельної ділянки від 09.11.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні 21.03.2013р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому до суду листі (вх. 6211), вказував, що позивач визнає позов прокурора частково, зокрема пункти 1, 2, 3, 4, 6, 7 позову підтримує і не заперечує проти їх задоволення та не визнає пункт 5 позову, оскільки відповідно до вимог пп. 2 п. 3 статті 9 та пп. 4 п. 2 статті 69 Бюджетного кодексу України кошти за самовільне зайняття земельної ділянки можуть бути перераховані виключно на рахунок органу місцевого самоврядування - Рояківської сільської ради, як надходження спеціального фонду місцевого бюджету, в зв'язку з чим, районна державна адміністрація, витрати на утримання якої фінансуються з Державного бюджету України, не може бути отримувачем вищезазначених коштів. Крім того, у зазначеному листі позивач просив суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник 3-ї особи підтримував вимоги прокурора у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог прокурора заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Присутній у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 червня 2009 року між Кегичівською районною державною адміністрацією (позивач) та ПОСП "Рояківка" (відповідач) було укладено договір емфітевзісу (арк.спр. 14-17), відповідно до умов якого Кегичівська районна державна адміністрація надала, а ПОСП "Рояківка" отримало право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області загальною площею 16,3 га із земель державної власності для сільськогосподарських потреб.

Пунктом 6 Договору емфітевзісу від 23.06.2009 р. встановлено, що Договір укладено на один рік.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що перевіркою проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області встановлено, що відповідачем в порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно, без набуття права власності чи права користування використовується земельна ділянка загальною площею 16,3 га із земель державної власності, яка розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населеного пункту.

Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 16,3 га, що знаходиться на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району використовується ПОСП "Рояківка", земельна ділянка засіяна багаторічними травами (еспарцет). За результатами перевірки була складена довідка спеціаліста.

Підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду є порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, а саме те, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності або право користування землею, чим відповідач, на думку прокурора, завдав збитків державі у розмірі 15677,63 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Спірна земельна ділянка є державною власністю і відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Кегичівської районної державної адміністрації.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними). Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (ст. 212 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Статтею 188 Земельною кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідач визнає, що земельна ділянка площею 16,3 га, що знаходиться на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району використовується ПОСП "Рояківка", без набуття права власності чи права користування, суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора щодо звільнення спірної земельної ділянки є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача шкоди, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення. Але матеріали даної господарської справи не містять належних доказів притягнення відповідача (його посадових осіб) до адміністративної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що в п. 4.2.3. Рекомендацій ВГСУ № 04-06/15 від 02.02.2010 року "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" зазначається про те, що згідно з пунктом 3.1. наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Прокурором до матеріалів справи не надано акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколу про адміністративне правопорушення; припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), та не заперечується сторонами що такі документи відсутні, у зв*язку з чим господарський суд приходить до висновку, що підстави для здійснення відповідачу розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на якій посилається прокурор, відсутні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача шкоди у розмірі 15677,63 грн. є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір у розмірі 1147,00 грн. за немайнову вимогу покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. за вимогу майнового характеру, враховуючи приписи п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", покладається на позивача по справі.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 124, 125,126,188, 212 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Рояківка" (64030, Харківська область, Кегичівський район, с. Рояківка; ідент. код 31440805) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 16,3 га із земель державної власності, яка розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району за межами населених пунктів та повернути державі.

Зобов`язати Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Рояківка" (64030, Харківська область, Кегичівський район, с. Рояківка; ідент. код 31440805) повернути до державної власності земельну ділянку площею 16,3 га, розташовану за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Рояківка" (64030, Харківська область, Кегичівський район, с. Рояківка; ідент. код 31440805) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

Стягнути з Кегичівської районної державної адміністрації (Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 50; ідент. код 04059585) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог прокурора про стягнення шкоди у розмірі 15677,63 грн. в позові відмовити.

Повне рішення складено 26.03.2013 року.

Суддя Шатерніков М.І.