Рішення № 30943620, 17.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.Справа № 922/734/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Валківського міжрайонного прокурора, м. Валки треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Головне управління Держкомзему у Харківській області; 2) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області до 1. Коломацької районної державної адміністрації, смт. Коломак 2. СТОВ "Відродження", с. Шелестове про визнання недійсними договорів за участю представників сторін::

прокурора - Хряк О.О. (посв. № 013774 від 06.12.2012 року)

3-ї особи (Головне управління Держкомзему у Х/обл) - не з'явився

3-ї особи (Державна інспекція сільського господарства в Х/обл) - Курчакова А.В. (дов. № 10-26/1301 від 11.03.2013 року)

першого відповідача - Троян А.О. (дов. № 01-40/666 від 11.03.2013 року)

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Коломацької районної державної адміністрації та СТОВ "Відродження", в якому просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.11.2008 року, площею 16,2829 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.11.2008 року, площею 0,4456 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області; скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію договорів оренди укладених 21.11.2008 року між Коломацькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Відродження" на земельні ділянки площею 16,2829 га та 0,4456 га, які розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області. Крім того, прокурор просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме заборонити СТОВ "Відродження" використовувати земельні ділянки площею 16,2829 га та 0,4456 га, які розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/734/13 та розгляд справи призначено на 12.03.2013р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2013 р. розгляд справи № 922/734/13 було відкладено на 26.03.2013р. об 11:30 год. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Головне управління Держкомзему у Харківській області; Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2013 р. розгляд справи № 922/734/13 було відкладено на 17.04.2013р. об 11:00 год.

Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання про забезпечення позову, заявлене разом з позовною заявою та просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони СТОВ Відродження" використовувати земельні ділянки площею 16,2829 га та 0,4456 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Суд, розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, не знаходить правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Прокурором не надано жодного доказу та не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа (Головне управління Держкомзему у Харківській області) у судове засідання свого повноважного представника не направила, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник 3-ї особи (Державна інспекція сільського господарства в Х/обл) залишив вирішення питання щодо задоволення позовних вимог на розсуд суду.

Представник першого відповідач проти позовних вимог прокурора не заперечував.

Представники другого відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому до суду відзиві на позов (вх. 13660 від 11.04.2013 р.) проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що відповідач не здійснює жодного з видів використання ставка як водного об'єкта та не здійснює водокористування, а прокурор у позовній заяві підміняє поняття користування землями водного фонду та користування водними об'єктами.

Присутні у судовому засідання 17 квітня 2013 року прокурор та представники 3-ї особи і першого відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника другого відповідача та пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника першого відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням Голови Коломацької районної державної адміністрації № 294 від 21.11.2008 року "Про надання в оренду земельних ділянок СТОВ "Відродження" для рибогосподарських потреб на території Різуненківської сільської ради" вирішено надати в оренду СТОВ "Відродження" земельні ділянки загальною площею 16,7285 га, в тому числі під водою 8,8114 га для рибогосподарських потреб терміном на 49 років.

21 листопада 2008 року між Коломацькою районною державною адміністрацією (першим відповідачем у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (другим відповідачем у справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Коломацькому районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040869700341. Відповідно до умов спірного договору, перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради, загальною площею 16,2829 га, у тому числі 8,8114 га під ставками, 3,8601 га пасовища, 1,1079 га болота, 0,3337 га інших захисних насаджень, 1,3905 га чагарники, 0,5303 га полезахисні лісосмуги, 0,2490 га під господарськими шляхами та прогонами.

Пунктом 5 договору визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2008 року яка складає 98928,55 грн.

Відповідно до п. 15, 16 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб; цільове призначення земельної ділянки землі водного фонду.

Відповідно до п. 8 спірного договору, договір укладено на 49 років.

Розмір орендної плати було визначено у п. 9 спірного договору оренди землі.

Земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради, загальною площею 16,2829 га було передано в оренду СТОВ "Відродження" на підставі акту приймання-передачі від 17.12.2008 року.

Також, 21 листопада 2008 року між Коломацькою районною державною адміністрацією (першим відповідачем у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (другим відповідачем у справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Коломацькому районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040869700340. Відповідно до умов спірного договору, перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради, загальною площею 0,4456 га, у тому числі 0,1413 га під гідротехнічними спорудами, 0,1471 га пасовища, 0,1572 га болота.

Пунктом 5 договору визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2008 року яка складає 1944,17 грн.

Відповідно до п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до п. 8 спірного договору, договір укладено на 49 років.

Розмір орендної плати було визначено у п. 9 спірного договору оренди землі.

Земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради, загальною площею 0,4456 га було передано в оренду СТОВ "Відродження" на підставі акту приймання-передачі від 17.12.2008 року.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, прокуратурою проведено перевірку, якою встановлено, що спірні договори оренди землі від 21.11.2008 року укладено в порушення вимог водного законодавства, зокрема Водного кодексу України, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та ЗУ "Про аквакультуру", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно приписів частини 1 статті 14 Конституції України, частини статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельним кодексом України встановлюється порядок володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній та державній власності.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушених економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. визначено, що під органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. інтереси держави можуть повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Тобто, зазначений пункт рішення Конституційного Суду України визначив, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.

Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор визначає Держсільгоспінспекція України, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Проте, ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України не передбачено повноважень державних інспекторів щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею та ін. У зв'язку з чим, прокурор, в порядку ст. 29 ГПК України, набув статусу позивача.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч.2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" до розмежування, відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту "а" статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених у абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що СТОВ "Відродження" (другому відповідачеві у справі) в оренду передано земельні ділянки, загальною площею 16,7285 га, з земель водного фонду.

З наявної в матеріалах справи земельної документації, зокрема, з кадастрового плану ставка на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком, технічного завдання виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком, акту погодження меж земельної ділянки, технічного звіту по встановленню меж земельної ділянки та оформлення договору оренди на землю під ставком, водогосподарського паспорту ставка біля с. Гришкове на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області, вбачається, що на умовах оренди СТОВ "Відродження" (другому відповідачу у справі) передано земельну ділянку водного фонду під ставком в межах водоохоронної смуги на території Різуненківської сільської ради.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України, до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти, 2) підземні води та джерела, 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Правовий режим земель водного фонду визначається в комплексі з правовим режимом водних відносин, які є водно - земельними відносинами і виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання та регулюються як Земельним кодексом України так і Водним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Статтею 5 Водного кодексу України встановлено, що до водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення. Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, ставок - це штучно створена водойма, місткістю не більше 1 млн. куб. метрів. З наведеного вбачається, що до об'єктів загальнодержавного значення не відносяться ставки.

Згідно зі ст. 8-1 Водного кодексу України, до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) розпорядження водними об'єктами місцевого значення; 3) погодження державних цільових, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь у їх виконанні; 4) розроблення, затвердження та виконання регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 5) видача дозволів на спеціальне водокористування з водних об'єктів місцевого значення; 6) погодження розміщення підприємств та інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з використанням водних ресурсів і може негативно впливати на їх стан; 7) координація діяльності районних і міських рад з використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 8) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів; 9) прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення до об'єктів природно-заповідного фонду чи відповідних категорій особливої охорони; 10) встановлення правил користування маломірними суднами на водних об'єктах; 11) встановлення у разі потреби більш суворих, ніж у цілому на території України, нормативів якості води у водних об'єктах місцевого значення; 12) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними вимог водного законодавства; 13) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, із залученням підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавством; 14) прийняття за погодженням з державними органами охорони здоров'я та охорони навколишнього природного середовища під час виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування; 15) організація інформування населення про стан водних об'єктів, його зміну та здійснення водоохоронних заходів; 16) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 17) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом.

Частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Визначено, що ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національного-культурного розвитку, 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів, 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм, 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування, 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Здійснивши аналіз чинного водного та земельного законодавства господарський суд зазначає, що надання земельної ділянки у користування для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських та рекреаційних потреб не належить до повноважень районних державних адміністрацій. Надання земельних ділянок із земель державної власності для таких потреб належить виключно до повноважень обласних державних адміністрацій.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору), у користування на умовах оренди надаються водні об'єкти місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, а орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. 81 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору), до комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить: 1) створення прибережних захисних смуг; 2) створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані; 3) впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору; 4) здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; 5) впровадження водозберігаючих технологій, а також здійснення передбачених цим Кодексом водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні річки; 6) створення гідрологічних пам'яток природи.

Зі змісту спірних договорів оренди вбачається, що першим відповідачем в строкове платне користування другому відповідачеві було передано земельні ділянки водного фонду з прибережною захисною смугою.

За приписами ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Згідно ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Отже, способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави, щодо регулювання земельних відносин є прийняття головою відповідної адміністрації розпорядження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами під час розгляду справи, земельну ділянку водного фонду першим відповідачем (Коловацькою районною державною адміністрацією) було передано в користування другому відповідачеві (СТОВ "Відродження"), всупереч Водного та Земельного кодексів України, з перевищенням повноваження у сфері земельних відносин.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди землі від 29.12.2004 р. недійсним є встановлення обставин, визначених ст. 215 ЦК України.

У відповідності ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи свідчать про те, що орендодавець - Коломацька районна державна адміністрація Харківської області (перший відповідач) передав, а орендар - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (другий відповідач) прийняв в строкове платне користування, згідно договору оренди землі від 21.11.2008 р. зареєстрованого в Державному реєстрі земель за № 040869700341, земельну ділянку загально площею 16,2829 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області; згідно договору оренди землі від 21.11.2008 р. зареєстрованого в Державному реєстрі земель за № 040869700340, земельну ділянку загально площею 0,4456 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області, для рибогосподарських потреб.

У п. 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. зазначено, у спорах про визнання недійсними договорів оренди землі, судам належить з'ясувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписуються договір.

Таким чином, враховуючи доведеність матеріалами справи, що Коломацькою районною державною адміністрацією, надаючи в оренду другому відповідачеві земельну ділянку разом з водоймою, що має статус місцевого значення, діяла за межами своїх повноважень, з урахуванням названих норм права, приводять суд до висновку про те, що в даному разі, має місце обґрунтованість доводів прокурора про невідповідність спірних договорів оренди землі від 21.11.2008р. вимогам ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору).

При цьому суд зауважує про те, що основні права та обов'язки водокористувачів викладені у ст. ст. 43, 44 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору).

Ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору) регулюють вимоги щодо здійснення спеціального водокористування юридичними та фізичними особами для господарсько-побутових, лікувальних оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних та громадських потреб.

Право на здійснення спеціального водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласним, Київською та севастопольською місцевими радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Натомість, в порушення зазначених правових норм, дозвіл на здійснення спеціального водовикористання другим відповідачем отримано не було.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачі доказів на спростування викладених обставин не надали.

У п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи відсутність у Коломацької районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями водного фонду, а також відсутність повноважень у першого відповідача щодо надання земельної ділянки для визначених в договорі потреб (необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладанні оспорюваного договору), з огляду на положення ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на момент укладення договору), ст. 122 Земельного кодексу України, господарський суд вважає позовні вимоги Валківського міжрайонного прокурора в частині визнання недійсними спірних договорів оренди землі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наслідком визнання недійсними спірних договорів оренди землі від 21.11.2008р. у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України та 210 Земельного кодексу України є обов'язок другого відповідача повернути земельні ділянки із приведеннях їх у придатний до використання стан до власності держави.

При цьому суд зауважує, що задоволення усіх вказаних вище позовних вимог прокурора не перешкоджає другому відповідачу в майбутньому після усунення названих вище недоліків укласти договори оренди цих же земельних ділянок на законних підставах.

В частині заявлених позовних вимог прокурора про скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію договорів оренди, укладених 21.11.2008 р. між відповідачами, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.

01.01.2013р. набули чинності ЗУ "Про державний земельний кадастр", Постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" № 1051 від 17.10.2012 р. та ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в новій редакції станом на 01.01.2013 р.). Постанова КМУ "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22.06.2011 р. (в новій редакції станом на 01.01.2013 р.).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закони України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації Прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Відповідно до частини 2 етапі 6 цього ж Закону держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України.

Згідно до вищезазначених нормативно-правових актів державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень на даний час проводить Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В той же час Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права та обтяження, суб'єкти прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Територіальним органом Мін'юсту, що забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру у Коломацькому районі Харківської області, є Реєстраційна служба Коломацького районного управління юстиції.

З урахуванням вищевикладеного, на даний час Коломацькій районний відділ реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України немає повноважень з ведення Державного реєстру прав, а також проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що фактично породжує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно на відміну від Укрдержреєстр та структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Крім того, враховуючи, що договір оренди землі № 040869700341 та № 040869700340 від 21.11.08р. визнано недійсними даним рішенням господарського суду Харківської області, суд приходить до висновку про передчасність звернення прокурора до суду з вимогою про скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію спірних договорів, у зв'язку з відсутність на даний момент порушення прав та охоронюваних інтересів держави внаслідок не внесення запису про скасування державної реєстрації спірних договорів оренди землі.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора в частині прокурора про скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію договорів оренди, укладених 21.11.2008 р. між відповідачами є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на першого та другого відповідачів в рівних частках. Тобто, з відповідачів стягненню на користь бюджету підлягає по 1147,00 грн. (дві вимоги немайнового характеру) судового збору, котрий підлягає сплаті за вимоги немайнового характеру у відношенні яких позов задоволено за ставками судового збору на дату звернення прокурора із позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 118, 121, 129 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 3, 12,17, 58, 59, 79, 93, 116, 122, 124-126 Земельного Кодексу України; ст.ст. 16, 21, 177, 181, 203, 215, 324, 373, 393 Цивільного кодексу України; ст.ст. 148, 207 Господарського кодексу України; ст. ст.1, 3, 4, 5, 8-1, 43, 44, 48, 49, 51, 58, 59, 81, 85 Водного кодексу України; ст. ст. 4, 13, 15 Закону України "Про оренду землі"; ст. ст. 1, 2, 6, 41, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»; ст. 56 Закону України «Про землеустрій»; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 27, 29, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Визнати договір оренди землі від 21 листопада 2008р., площею 16,2829 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області, укладений між Коломацькою районною державною адміністрацією Харківської області (63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Свободи, 8, ідент. код 22685777) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (61131, Харківська область, Коломацький район, с. Шелестове, вул. Борисенка, 13-а, ідент. код 30957005) недійсним.

Визнати договір оренди землі від 21 листопада 2008р., площею 0,4456 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Різуненківської сільської ради Коломацького району Харківської області, укладений між Коломацькою районною державною адміністрацією Харківської області (63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Свободи, 8, ідент. код 22685777) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (61131, Харківська область, Коломацький район, с. Шелестове, вул. Борисенка, 13-а, ідент. код 30957005) недійсним.

Стягнути з Коломацької районної державної адміністрації Харківської області (63100, Харківська область, смт. Коломак, вул. Свободи, 8, ідент. код 22685777) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (61131, Харківська область, Коломацький район, с. Шелестове, вул. Борисенка, 13-а, ідент. код 30957005) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію договорів оренди, укладених 21.11.2008 р. між Коломацькою районною державною адміністрацією Харківської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 22.04.13 р.

Суддя Шатерніков М.І.