Рішення № 30943613, 23.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.Справа № 922/937/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ТОВ "Курганський бройлер" с. П'ятигірське про стягнення 280 285,14грн. за участю сторін:

позивач-Станішевський І.С.

відповідач- не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ"Курганський Бройлер" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 246 300,56 грн, пеню - 12 833,29 грн., 7 % штрафу в розмірі 17 241,04 грн., 3 % річних - 2 661,98 грн., а також інфляційні втрати - 1 248,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 11-287/КБ-Ю від 29.09.2011 року на купівлю-продаж природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.03.2013 року о 09:45 год.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.03.2013 року до 23.04.2013 року до 10:15 год.

Відповідач в судове засідання не з*явився, через канцелярію суду надав клопотання про витребування у позивача оригіналів актів приймання -передачі природного газу з жовтня 2011 року по вересень 2012 року в зв*язку з тим, що останній не погоджується з обсягами спожитого газу.

Позивачем в судовому засіданні 23.04.2013 року були надані для огляду оригінали вищевказаних документів, сумнівів у їх підробці судом не виявлено. Належним чином засвічені копії актів знаходяться в матеріалах справи ( а.с.30-42).

У судовому засіданні 23.04.2013 року представник позивача підтвердив факт часткової не оплати відповідачем суми основної заборгованості та просив суд прийняти рішення про задоволення решти заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Так, 29.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Курганський бройлер" (покупець) був укладений договір № 11-287/КБ-Ю купівлі-продажу природного газу та додаткові угоди до договору (а.с.15-25).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати покупцеві у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ для власних потреб, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 50 відсоткової оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 50 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2011 року, та з січня по вересень 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15 210 682,07 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу (а.с. 30-42).

Оплата відповідачем проведена частково в сумі 14 964 381,51 грн. у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 246 300,56 грн.

Відповідно до умов Договору позивачем було нараховано: втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 1 248,27 грн., пеню у розмірі 12 833,29 грн., три відсотки річних у розмірі 2 661,98 грн. та 7% штрафу у розмірі 17 241,04 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 12 833,29 грн. пені та 7% штрафу в сумі 17 241,04 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 12 833,29 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 17 241,04грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Відповдач не скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 12 833,29 грн. та 7 % штрафу в сумі 17 241,04. грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 661,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 248,27 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с.П*ятигірське, вул.Першотравнева, буд.1 код 30773272) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) суму основного боргу 246 300,56 грн.,пеню в розмірі 12 833,29 грн., 7 % штрафу в сумі 17 241,04 грн., 3 % річних - 2 661,98 грн., а також інфляційні втрати - 1 248,27 грн., судовий збір 5 605,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.