Рішення № 30943513, 24.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/20/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.13 Справа № 908/748/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача - Білуха Р.М., довіреність від 08.02.2013 р.; від відповідача - не з'явився,

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/748/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТІСІ ПРИВАТХОЗТОРГ» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Харківська, буд. 38, скорочено ТОВ «ЮТІСІ ПРИВАТХОЗТОРГ»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 38, скорочено ТОВ «РИЖКОФФ»)

про стягнення суми

Сутність спору:

ТОВ «ЮТІСІ ПРИВАТХОЗТОРГ» заявлено позовні вимоги до ТОВ «РИЖКОФФ» про стягнення 40814,70 грн. заборгованості, 9363,89 грн. пені, 1838,33 грн. 3% річних за договором поставки № 450227-ДР від 01.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/748/13-г, якій присвоєно номер провадження 34/20/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 03.04.2013 р.

Ухвалою суду від 03.04.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.04.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором поставки № 450227-ДР від 01.10.2010 р. щодо оплати вартості переданого товару, чим порушив умови договору. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.02.2013 р. склала 40814,70 грн. Згідно п. 8.9 договору поставки, у випадку прострочки оплати позивач стягує з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого у строк товару, за кожний день прострочення платежу. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 9363,89 грн. пені. Крім того, до стягнення, відповідно до ст. 625 ЦК України, заявлено 1838,33 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 193, 202, 216, 218, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. представник позивача звернувся до суду із заявою від 24.04.2013 р. про зменшення та збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 40814,70 грн. основного боргу, 3119,80 грн. пені, 2049,68 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказаною заявою позивач зменшив період нарахування, суму пені та збільшив період нарахування, суму 3% річних. Зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 24.04.2013 р. розглядаються позовні вимоги про стягнення 40814,70 грн. основного боргу, 3119,80 грн. пені, 2049,68 грн. 3% річних за договором поставки № 450227-ДР від 01.10.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити, з урахуванням заяви від 24.04.2013 р. про зменшення та збільшення позовних вимог.

ТОВ «РИЖКОФФ», відповідач по справі, відзиву на позов не надало, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалося, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду були направлені на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 38, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. ТОВ «ЮТІСІ ПРИВАТХОЗТОРГ» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «РЕЙНФОРД» (відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.02.2013 р. № 15843334 в подальшому змінено назву на ТОВ «РИЖКОФФ», покупець) укладено договір поставки № 450227-ДР (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені даним договором, відповідно замовленню покупця, яке є невід'ємною частиною договору (додаток № 3 «Замовлення товару), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити на умовах, обумовлених у додатку № 4 до даного договору «Додаткові умови», який є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 2.1 договору, асортимент та ціна товару узгоджуються в специфікації до договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі та є невід'ємною частиною даного договору.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31 грудня 2010 р. Строк дії договору автоматично продовжується на один рік, у разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або зупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору (п. п. 12.1, 12.2 договору).

Доказів припинення дії договору поставки № 450227-ДР від 01.10.2010 р. сторонами не надано.

Сторонами до договору узгоджені специфікації: № 1 від 01.10.2010 р. та № 2 від 14.03.2011 р., в яких сторони обумовили асортимент та ціну товару.

На виконання умов договору, позивачем за період: з 04.11.2010 р. по 17.06.2011 р. поставлений відповідачу товар на загальну суму: 141900,90 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 7047 від 04.11.2010 р. на суму 13372,14 грн., № 7061 від 04.11.2010 р. на суму 7069,26 грн., № 7068 від 04.11.2010 р. на суму 18047,76 грн., № 7115 від 08.11.2010 р. на суму 6781,80 грн., № 7116 від 08.11.2010 р. на суму 2242,68 грн., № 7123 від 08.11.2010 р. на суму 2670,60 грн., № 7834 від 22.12.2010 р. на суму 5218,44 грн., № 8007 від 24.12.2010 р. на суму 6367,14 грн., № 8021 від 27.12.2010 р. на суму 6980,46 грн., № 8022 від 28.12.2010 р. на суму 7235,70 грн., № 1775 від 05.04.2011 р. на суму 1906,50 грн., № 1779 від 05.04.2011 р. на суму 2321,10 грн., № 1785 від 05.04.2011 р. на суму 72,06 грн., № 1798 від 06.04.2011 р. на суму 2126,82 грн., № 1831 від 06.04.2011 р. на суму 7062,54 грн., № 2456 від 10.05.2011 р. на суму 8521,62 грн., № 2001 від 11.05.2011 р. на суму 13018,92 грн., № 2458 від 11.05.2011 р. на суму 9564,24 грн., № 2459 від 13.05.2011 р. на суму 6478,62 грн., № 2695 від 23.05.2011 р. на суму 2393,34 грн., № 2694 від 24.05.2011 р. на суму 4836,60 грн., № 2763 від 27.05.2011 р. на суму 2905,74 грн., № 2849 від 30.05.2011 р. на суму 1315,02 грн., № 2850 від 30.05.2011 р. на суму 1126,62 грн., № 3158 від 17.06.2011 р. на суму 2265,18 грн.

Відповідачем повернутий товар на загальну суму 28978,92 грн., що підтверджується накладними на повернення: № 34651 від 05.04.2011 р. на суму 1560,48 грн., № 34652 від 05.04.2011 р. на суму 346,02 грн., № 71766 від 05.04.2011 р. на суму 1785,90 грн., № 71767 від 05.04.2011 р. на суму 447,60 грн., № 96558 від 05.04.2011 р. на суму 72,06 грн., № 45435 від 06.04.2011 р. на суму 1087,56 грн., № 45436 від 06.04.2011 р. на суму 1039,26 грн., № 45216 від 06.04.2011 р. на суму 5415,48 грн., № 45217 від 06.04.2011 р. на суму 1647,06 грн., № 80746 від 15.10.2011 р. на суму 1387,68 грн., № 80745 від 15.10.2011 р. на суму 710,16 грн., № 43089 від 17.10.2011 р. на суму 5,76 грн., № 43090 від 17.10.2011 р. на суму 70,92 грн., № 43091 від 17.10.2011 р. на суму 135,36 грн., № 43092 від 17.10.2011 р. на суму 143,64 грн., № 43088 від 17.10.2011 р. на суму 373,80 грн., № 43087 від 17.10.2011 р. на суму 593,22 грн., № 43085 від 17.10.2011 р. на суму 1609,50 грн., № 43086 від 17.10.2011 р. на суму 2202,72 грн., № 43331 від 17.10.2011 р. на суму 107,88 грн., № 43332 від 17.10.2011 р. на суму 9,72 грн., № 80747 від 17.10.2011 р. на суму 42,36 грн., № 80744 від 17.10.2011 р. на суму 1183,80 грн., № 52455 від 19.10.2011 р. на суму 967,26 грн., № 52454 від 19.10.2011 р. на суму 559,50 грн., № 102980 від 19.10.2011 р. на суму 58,44 грн., № 54688 від 20.10.2011 р. на суму 2482,38 грн., № 54689 від 20.10.2011 р. на суму 814,38 грн., № 54690 від 20.10.2011 р. на суму 647,88 грн., № 54691 від 20.10.2011 р. на суму 362,28 грн., № 276 від 10.11.2011 р. на суму 28,08 грн., № 277 від 10.11.2011 р. на суму 116,76 грн., № 278 від 10.11.2011 р. на суму 31,80 грн., № 279 від 10.11.2011 р. на суму 10,98 грн., № 280 від 10.11.2011 р. на суму 189,78 грн., № 281 від 10.11.2011 р. на суму 41,52 грн., № 282 від 10.11.2011 р. на суму 205,26 грн., № 283 від 10.11.2011 р. на суму 59,16 грн., № 284 від 10.11.2011 р. на суму 233,40 грн., № 290 від 10.11.2011 р. на суму 192,12 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши 72107,26 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 13.12.2010 р. на суму 10000 грн., від 03.02.2011 р. на суму 10000 грн., від 09.02.2011 р. на суму 5000 грн., від 11.02.2011 р. на суму 5000 грн., від 14.02.2011 р. на суму 21857 грн., від 29.04.2011 р. на суму 5000 грн., від 06.05.2011 р. на суму 5711,24 грн., від 14.06.2011 р. на суму 5489,02 грн., від 09.09.2011 р. на суму 4050 грн.

Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 40814,72 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк, встановлений сторонами в п. 6 додатку № 4 до даного договору «Додаткові умови».

В пункті 6 додатку № 4 «Додаткові умови», сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за реалізований відповідачем товар кожні 30 календарних днів.

Додатковою угодою від 31.12.2010 р. сторони узгодили розділ 6 додатку № 4 викласти в наступній редакції: «Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 60 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди визначено, що ця додаткова угода вступає в силу з дня її підписання та є невід'ємною частиною договору поставки № 450227-ДР від 01.10.2010 р.

Таким чином, відповідач за поставлений товар до 31.12.2010 р. повинен був розраховуватись на умовах оплати, первинно обумовлених, тобто шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за реалізований відповідачем товар кожні 30 календарних днів, а за поставлений товар з 31.12.2010 р. шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 60 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

На підставі викладеного, з 17.08.2011 р. (17.06.2011 р. підписана остання із спірних видаткових накладних) у відповідача виникла заборгованість у розмірі 40814,72 грн.

Враховуючи, що доказів оплати наявної заборгованості відповідачем не надано, та, оскільки позивачем заявлено до стягнення 40814,70 грн., а суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає 40814,70 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3119,80 грн. пені за період: з 17.08.2011 р. по 17.02.2012 р. (185 днів).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.9. договору, який передбачає, що у разі прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочки платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нараховано пеню більше ніж на шість місяців, отже суд обмежує строк нарахування пені шестимісячним строком. За розрахунком суду стягненню підлягає 3152,34 грн. пені за період: з 17.08.2011 р. по 14.02.2012 р. (182 дні). Однак, враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено 3119,80 грн. пені, а суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає 3119,80 грн. пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2049,68 грн. 3% річних за період: з 17.08.2011 р. по 22.04.2013 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що за вказаний період стягненню підлягає більша сума 3% річних (2059,74 грн.), але враховуючи заявлену суму 3% річних у розмірі 2049,68 грн., що не перевищує правильний розмір, вимоги в цій частині задовольняються повністю.

Отже, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи: 33972597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТІСІ ПРИВАТХОЗТОРГ» (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Харківська, буд. 38, ідентифікаційний код юридичної особи: 31585570) 40814 (сорок тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 70 коп. основного боргу, 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 80 коп. пені, 2049 (дві тисячі сорок дев'ять) грн. 68 коп. 3% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2013 р.

Суддя А.О. Науменко