Постанова № 30942667, 29.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 3/0902/124/2011

Провадження № 33/779/104/13

Категорія ст.163-1 ч.2 КУпАП

Головуюча у І інстанції Головенко О.С.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Шкрібляк Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за її апеляційною скаргою, на постанову Болехівського міського суду від 06 травня 2011 року, -

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, працює головним бухгалтером ВАТ «Шкіряник», громадянка України, ?

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) грн.

З постанови судді вбачається, що ОСОБА_2, працюючи головним бухгалтером ВАТ «Шкіряник», порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме завищила заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2010 року на 1 087 255,00 грн., занизила залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 103 137,00 грн.,та занизила суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню до оплати в бюджет на 60 184,00 грн., чим порушила вимоги п.п7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.2 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, оспорюючи свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, покликається на незаконність та необґрунтованість постанови щодо неї, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а сама постанова прийнята з порушенням матеріального і процесуального права.

Просить поновити їй строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, а постанову суду скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду апелянта не з'явилась, хоча про час і місце розгляду її апеляційної скарги була повідомлена завчасно, і це видно із поданих нею доповнень до апеляції та довіреності про участь в апеляційній інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як представників її інтересів.

Вказані вище особи, відповідно до положень ст.270 КУпАП, не можуть бути представниками у даній справі, оскільки ОСОБА_2 не являється неповнолітньою чи особою, яка через свої фізичні чи психічні вади не може самостійно здійснювати свої права.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи і мотиви апеляційної скарги, вважаю, що ОСОБА_2 слід поновити строк на апеляційне оскарження, однак її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Стосовно клопотання апелянтки поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови, слід зазначити наступне.

Згідно із вимогами ст.294 КУпАП, апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано апелянтом протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Покликання апелянтки на те, що їй не було надіслано копію постанови суду від 06 травня 2011 року, є слушним.

Як вбачається з відтиску штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу 10 квітня 2013 року, тобто з часу винесення постанови і до подання нею апеляції минуло більше 10 днів.

Як видно з листа Болехівського міського суду від 23 квітня 2013 року, ОСОБА_2 не надсилалась копія оскаржуваної постанови від 06 травня 2011 року, як того вимагають положення ст.285 КУпАП, тому є підстави вважати, що строк на оскарження постанови вона пропустила з поважних причин.

За таких обставин, скаржниці слід поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

Стосовно апеляційних вимог скаржниці, слід зазначити наступне.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.ст.280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.

Оскаржена постанова цим вимогам відповідає в повній мірі.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП, ґрунтується на належно зібраних і досліджених в судовому засіданні достовірних доказах. Так, винуватість ОСОБА_2 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №12 від 21 квітня 2011 року (а.с. 1), витягом з Акту про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Шкіряник» від 18 лютого 2011 року № 401/234/22173327 (а.с.2-3), копіями корінців податкових повідомлень-рішень (а.с.4, 5) та копією постанови слідчого про відмову в порушенні щодо неї кримінальної справи від 18 квітня 2011 року (а.с. 7).

Окрім цього, апелянтка під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, свою вину у вчиненні інкримінованого їй адмінправопорушення визнала і щиро розкаялась у вчиненому, а тому покликання ОСОБА_2 в апеляції на те, що вона під час судового розгляду заперечувала свою причетність до згаданого адміністративного правопорушення, є необґрунтованим і спростовується вищенаведеними доказами.

В матеріалах справи міститься копія постанови Болехівського міського суду від 14 червня 2010 року, із якої вбачається, що ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Оскільки з часу накладення на ОСОБА_2 за вказаною постановою адміністративного стягнення і до винесення оскаржуваної апелянткою постанови від 06 травня 2011 року пройшло менше року, суддя правильно кваліфікував її неправомірні дії як повторні та наклав на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст.163-1 КУпАП.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 червня 2011 року, з якої видно, що виконавче провадження щодо ОСОБА_2 про стягнення з неї за оскаржуваною постановою штрафу в розмірі 170 грн. завершене, так як вказане рішення вже виконане і борг стягнуто (а.с. 16).

Стосовно покликань апелянтки на необхідність закриття провадження у справі, слід зазначити наступне.

Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог закону.

Відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП, у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

В матеріалах справи є копія постанови від 18 квітня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.191 Кримінального кодексу України (далі КК) (а.с.7). Оскаржувана постанова суду винесена 06 травня 2011 року, тобто в межах передбаченого ч.4 ст.38 КУпАП місячного строку накладення адміністративного стягнення. З урахуванням цього, покликання ОСОБА_2 на те, що суддя в порушення вимог ч.2 ст.38 КУпАП поза межами трьохмісячного строку незаконно наклав на неї адміністративне стягнення, є необґрунтованими. Тому, апеляційні вимоги ОСОБА_2 про закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку із закінченням трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 цього ж Кодексу, є безпідставними і не підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного, постанова суду прийнята з врахуванням всіх фактичних обставин справи, і відсутні будь-які підстави для її скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Болехівського міського суду від 06 травня 2011 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Болехівського міського суду від 06 травня 2011 року відносно неї - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області Ю.Д. Шкрібляк