Рішення № 30941696, 25.04.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/26118/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді ЛАСТОВКИ Н.Д.

при секретарі Колокольниковій Х.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-тя особа Головне управління юстиції в м. Києві про перерозподіл спадщини та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить визнати за ним як спадкоємцем першої черги право на 1/2 частину грошових вкладів на ім»я ОСОБА_5, що знаходились: в ВАТ АБ "Укргазбанк"; в Іванківському відділенні №3043 ВАТ "Державний ощадний України" Київської області; в Вишгородському відділенні №8151 Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України" в порядку спадкування за законом та стягнути з відповідача на його користь частину грошових вкладів, які отримав відповідач в зазначених вище банківських установах на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_5. В момент її смерті бабусі він проходив службу в Армії з квітня 2004 року по жовтень 2005 року, тому про факт смерті бабусі йому стало відомо після повернення Армії, оскільки останні роки свого життя вона проживала не в Києві, а у свого другого чоловіка, відповідача по справі ОСОБА_4 в АДРЕСА_3. Після смерті ОСОБА_5 йому стало відомо, що у 2003 році вона склала на його користь заповіт на все майно, яке належало їй на праві власності, однак за декілька днів до смерті вона його відкликала завдяки наполяганням свої чоловіка, ОСОБА_4 На момент його звернення до Десятої Київської державної нотаріальної контори наприкінці грудня 2005 року з заявою про прийняття спадщини за правом представлення йому було відомо, що до складу спадщини входить лише однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належала його бабусі ОСОБА_5 Однак в зв"язку з тим, що на той час ним було пропущено 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, він звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про заборону видачі свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцеві, а також до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом про продовження строку для прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частині вказаної квартири було видано на ім"я відповідача ОСОБА_4- 14.09.2006 року; а на його ім.»я - 13.05.2007 року. Протягом наступних трьох років ОСОБА_4 в судових установах різного рівня намагався оскаржити його право на 1/2 частину спадкової квартири, однак станом на 2010 рік судові спори між ними були закінчені. У 2012 році при випадкових обставинах від рідних померлої ОСОБА_5 йому стало відомо, що при житті вона мала значні грошові вклади в різних банківських установах в м.Києві та Київській області, які заповідала йому разом з квартирою у складеному нею заповіті на його користь ще 2003 році, однак даний заповіт, було нею скасовано. З метою встановлення дійсності отриманої інформації щодо грошових вкладів, на початку вересня 2012 року він звернувся з письмовим запитом до Десятої Київської державної нотаріальної контори, на який отримав лист №3960/02-14 від 04.09.2012 року, з якого вбачається, що до складу спадщини померлої ОСОБА_5 входить наступне майно: квартира АДРЕСА_1 та грошові вклади, що знаходяться в ДКФ ВАТ АБ "Укргазбанк", в Іванківському відділенні №3043 ВАТ "Державний ощадний банк України" Київської області, в Вишгородському відділенні №8151 Головного управління і м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України". Також в даному листі було вказано, що свідоцтво про право на спадщину законом на вищезазначені грошові вклади у відповідних банківських установах було видано 29.11.2005 року на ім"я ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, звернулися до суду з клопотанням про продовження строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушене право з моменту набрання чинності рішення Дніпровського районного суду м. Києва 25 січня 2010 року та з моменту отримання офіційного доказу листа з 10-ї Київської держнотконтори від 04.09.2012 року про наявність грошових коштів.

Представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позову просить відмовити та застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що у 2007-2008 роках, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа № 2-347/1 2008 р. за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про перерозподіл спадщини. У даному позові ОСОБА_7 просив суд перерозподілити спадщину, а саме грошові кошти на банківських рахунках, перелік та реквізити яких прямо відповідають рахункам, які він заявив у своєму теперішньому позові (у 2012 році). Однак, ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 05.06 2008 року позовну заяву ОСОБА_7. залишено без розгляду на підставі його заяви.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві до суду не з»явився, причини неявки суд не повідомив.

Суд, враховуючи думку сторін, вважає можливим справу розглянути без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника відповідача, показання свідка, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_2 та грошові вклади, що знаходяться в ДКФ ВАТ АБ "Укргазбанк", в Іванківському відділенні №3043 ВАТ "Державний ощадний банк України" Київської області, в Вишгородському відділенні №8151 Головного управління і м. Києву та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України".

Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи, яка приєднана до матеріалів справи. ( ас. 65 -120).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2007 року було визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 терміном в два місяці ( ас. 9-10)

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2009 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2010 року ( ас. 11-17) ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконною нотаріальної дії та скасування свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 16.09.2006 року.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

А відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

До початку судового розгляду позивач його представник заявили клопотання про продовження строків позовної давності з підстав зазначених у ньому.

Однак суд, вважає, що клопотання сторони позивача про продовження строків позовної давності не може бути задоволено з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2007-2008 роках, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа № 2-347/1 2008 р. за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про перерозподіл спадщини, яка була оглянута судом в судовому засіданні 25.04.2013 року за участю сторін.

З матеріалів даної справи № 2-347/1 2008 р. встановлено, що позивач ОСОБА_7 просив суд перерозподілити спадщину, в тому числі і грошові кошти на банківських рахунках, перелік та реквізити яких прямо відповідають рахункам, які він заявив у своєму теперішньому позові (у 2012 році). Ухвалою від 05.06 2008 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі його заяви.

Таким чином, суд вважає, що твердження ОСОБА_7 про те, що про наявність спірних банківських рахунків він дізнався лише у 2012 році не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами цивільної справи № 2-347/1 2008, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, ОСОБА_7 отримуючи свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину квартири спадкодавця був стороною нотаріального провадження (спадкової справи) і мав безперешкодну можливість отримати від нотаріуса усю наявну у спадковій справі інформацію щодо відомого майна спадкодавця.

Твердження позивача ОСОБА_7 та його представника про те, що позивач мав труднощі в отриманні інформації від нотаріуса спростовуються копією спадкової справи, яка долучена до матеріалів даної цивільної справи.

Зокрема, у матеріалах спадкової справи № 1459, початої 18.10.2005р., закінченої 31.05.2007р. міститься заява ОСОБА_7, яка датована кінцем 2012 року у якій він просить Державну нотаріальну контору надати йому інформацію про наявність банківських рахунків спадкодавця. Дана заява нотаріусам задоволена, а запитувану інформацію ОСОБА_7 надано. Інших аналогічних звернень ОСОБА_7 до нотаріальної контори у матеріалах спадкової справи немає.

Отже, ОСОБА_7 не мав труднощів в отриманні інформації зі спадкової справи, і на перше ж його звернення нотаріальна контора надала йому запитувану інформацію.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок з боку позивача ОСОБА_9 мати позивача, суду показала, що їй та її сину ОСОБА_1 було достовірно відомо про грошові вклади ОСОБА_5 ще до її смерті.

Даних обставин не заперечував і сам позивач по справі.

Таким чином, суд вважає, що відсутні поважні причини з яких позивач пропустив строки позовної давності.

Крім того, клопотання позивача та його представника про продовження строків позовної давності не може бути задоволене з тих підстав, що Цивільний кодекс України не передбачає можливості продовження таких строків.

Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 259 цього кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тобто такої дії, як продовження строків позовної давності закон взагалі не передбачає. А збільшення строків відбувається лише за письмовою домовленістю (договором) зацікавлених сторін. Натомість, такої згоди між позивачем та відповідачем не досягнуто, навпаки відповідач заявляє про необхідність застосувати строки позовної давності та заперечує проти їх продовження.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Можливість продовження строків врегульована лише Цивільним процесуальним кодексом у тій частині, що суд може продовжити строки для вчинення певної процесуальної дії, але за умови, що ці строки встановлені самим судом. Строки позовної давності у межах даної справи судом не встановлювались, а тому навіть і з цих позицій продовженими бути не можуть.

Строк позовної давності є строком матеріального, а не процесуального права.

Таким чином, заявлене стороною позивача прохання продовжити строк позовної давності не відповідає вимогам матеріального і процесуального права і задоволеним бути не може.

Суд, також звертає увагу, на те, що у своєму клопотанні представник позивача звертає увагу на те, що у зв'язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право на спадщину, останній не мав можливості продовжити розгляд порушеної за його позовом справи про перерозподіл спадщини, однак таке твердження є помилковим та не може бути прийнято судом до уваги.

Як зазначено вище і підтверджується матеріалами даної справи, ОСОБА_1А у 2008 році направив до суду заяву про залишення без розгляду його позову про перерозподіл спадщини.

Тобто, ОСОБА_7 маючи процесуальну можливість зупинити перебіг строків позовної давності шляхом зупинення провадження у справі за його позовом, до розгляду по суті справи за позовом ОСОБА_4, добровільно відмовився від цього права вирішивши залишити свій позов без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 цього ж Кодексу залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Суд вважає, що днем, коли позивач ОСОБА_1 міг дізнатись про порушення свого права щодо спадщини у вигляді грошових коштів на рахунках, взагалі є день, коли він отримавши статус сторони спадкової справи (у 2005 році) міг дізнатись про наявність і певних банківських рахунків, і про нібито порушення його права на них, оскільки ОСОБА_4 у цьому ж році (2005 року) було видане відповідне свідоцтво.

Виходячи з викладеного, відсутні будь-які факти, які б вказували на поважність причин пропуску ОСОБА_7 строків позовної давності щодо перерозподілу спадщини, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 261, 265, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, 3-тя особа Головне управління юстиції в м. Києві про перерозподіл спадщини та стягнення грошової компенсації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: