Рішення № 30941636, 25.04.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/114/13- ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 квітня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування мотивуючи свої вимоги, що 07.06.2012 року о 17 год. 20 хв. на вул. Свердлова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Зазначає, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 401/6550/12 від 11.07.2012 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_3

Звертає увагу суду на те, що дізнавшись про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент настання ДТП була застрахована СТзДВ «Гарантія» згідно із Полісом № АА/6727124, вона подала відповідачу усі необхідні документи, зокрема і заяву на виплату страхового відшкодування.

Посилається на те, що Листом № 2925 від 21.11.2012 року відповідач повідомив, що документи за наслідками ДТП від 07.06.2012 року розглянуто, випадок визнано страховим та складений страховий Акт № 1179-ЦВ/2012, за яким СТзДВ «Гарантія» зобов'язалась сплатити страхове відшкодування в розмірі 32 245 грн. 82 коп.

Зазначає, що відповідно до імперативних вимог статті 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування повинно було бути виплачене страховиком протягом 90 днів з дня подання Заяви про виплату страхового відшкодування. Проте станом на день подання даної позовної заяви, виплата страхового відшкодування не відбулась.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись вимогами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України, звертається до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в розмірі 32 245 грн. 82 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обгрунтуваши поясненнями просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність представника відповідача відповідно до вимог ст.169 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012 року о 17 год. 20 хв. на вул. Свердлова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Мітсубісі, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а.с.5).

Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля ВАЗ, д/н НОМЕР_1, ОСОБА_3, що підтверджується наданою суду постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2012 року (а.с. 5). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно ж ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, зазначив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП була застрахована в СТзДВ «Гарантія» на підставі Полісу № АА/6727124 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 6).

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що позивачкою на виконання вищезазначених вимог Закону було подано відповідачу всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, зокрема в тому числі і Заяву про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з наданого суду Листа СТзДВ «Гарантія» № 2925 від 21.11.2012 року (а.с.7), останні повідомили позивачку, що станом на 21.11.2012 року заява на виплату страхового відшкодування та комплект документів за наслідками випадку (ДТП) від 07.06.2012 року та дії Полісу № АА/6727124 від 17.09.2011 року розглянуті, вищезазначений випадок визнано страховим та складений страховий акт № 1179-ЦВ/2012, за яким СТ з ДВ «Гарантія» сплачує страхове відшкодування в розмірі 32 245,82 грн.

Суд приймає зазначений Лист, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, який підтверджує визнання відповідачем події страховим випадком та узгодження розміру страхового відшкодування.

Стаття 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що не зважаючи на вимогу вищезазначеної норми Закону, відповідачем позивачці до цього часу сума страхового відшкодування так і невиплачена.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що грунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 322, 46 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 23, 979, 988, 989, 990, 992, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», код ЄДРПОУ 21130899 на користь ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3:

- суму страхового відшкодування в розмірі 32 245 грн. 82 коп.;

- судовий збір в розмірі 322, 46 грн. 00 коп.;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко