Рішення № 30939770, 24.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 925/474/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В, за участю представників сторін:

позивача - Надельнюк Р.О. за довіреністю у справі,

відповідача - Давидюк А.О., Кондратьєв О.І. за довіреністю у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" про стягнення 86 304,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 86 304,94 грн. з яких 78 398,50 грн. основного боргу за виконані роботи, 5 896 грн. пені, 2 010,44 грн. 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 25 на виконання комплексу робіт від 20 травня 2011 року. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та подав зустрічний позов у справі від 06.04.2013 року про стягнення пені в сумі 181 287,58 грн. за порушення позивачем строків виконання робіт (а.с. 39).

Ухвалою від 18.04.2013 року (а.с. 157) судом прийнято зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом.

У судовому засіданні представники сторін свої позови підтримали, просять їх задовольнити та заперечили проти задоволення взаємних позовів з підстав, викладених у поясненнях суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє первісний позов повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовляє повністю, з наступних підстав:

У тексті рішення сторони вказуються як позивач та відповідач за складом сторін у первісному позові.

Первісний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 25 на виконання комплексу робіт від 20 травня 2011 року ( а.с. 8-12) у відповідності до якого відповідач (Замовник) доручає, а позивач (Підрядчик) забезпечує у відповідності з технічним завданням (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору) та умовами договору виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по облаштуванню сушильної печі ( п. 1.1 договору)

Предметом договору є облаштування сушильної печі у цеху гарячого оцинкування за адресою м. Черкаси, пр-кт. Хіміків, 54. За договором позивач на користь відповідача повинен виконати проектні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи для введення печі в експлуатацію, та частково будівельні роботи з металоконструкцій (розділ 1 договору).

Склад, обсяги робіт та строки їх виконання сторонами погоджені у додатках 2.1., 2.2., 3 до договору, які є його невід'ємними частинами.

У відповідності до розділу 2 договору позивач зобов'язаний прийняти у відповідача залізобетонну конструкцію, яка виконана за замовленням відповідача, здійснити поставку, установку та запуск обладнання, провести всі монтажні роботи та здати діюче обладнання відповідачу по справі (Замовнику) по акту приймання-передачі.

У відповідності до розділу 3 договору загальна вартість робіт складає 2 132 194,00 грн. Вона є попередньою та може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін.

За умовами розділу 5 договору здача-приймання виконаних робіт за окремими етапами проводиться уповноваженими представниками сторін з оформленням актів за формами КБ-2В та довідки по формі КБ-3 у відповідності із договірною ціною та згідно проектно-кошторисної документації. Сторонами також складається остаточний акт здачі-приймання всіх виконаних робіт (п. 5.2. договору). Виявлені недоліки виконаних робіт оформляються сторонами двостороннім актом.

Додатком № 3 до договору сторонами обумовлено такий порядок оплати робіт за договором по 1-8 етапу їх виконання (а.с. 17) :

- Проектні роботи та виконання і монтаж конструктивних елементів сушильної печі (етапи 1-2 робіт загальною вартістю 781 914,00 грн. ) оплачуються:

50% вартості проектних робіт та 100% вартості матеріалів оплачуються авансом протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури, а решта вартості виготовлення і монтаж конструктивних елементів та 50% вартості проектних робіт оплачуються протягом 5 банківських днів на підстав рахунку-фактури та після виконання відповідних робіт.

- Оплата етапів 3,5,7 (вартість обладнання та монтаж загальною вартістю 1 121 368,00 грн. ) оплачуються шляхом внесення 75% вартості авансом протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури; а решта 25% протягом 5 банківських днів на підстав рахунку-фактури та після повідомлення позивача про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника.

- Оплата етапів робіт згідно п. 4,6,8 (монтаж обладнання механічної частини, монтаж обладнання опалювальної системи, пусконалагоджувальні роботи всього обладнання на загальну суму 228 912,00 грн.) оплачуються:

шляхом внесення 50% вартості авансом протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури, а решта вартості оплачується протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури та після виконання відповідних робіт.

Договірні відносини між сторонами за юридичною природою мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Сторони у договорі підряду № 25 від 20 травня 2011 року на виконання комплексу робіт досягли згоди з усіх істотних умов, які вимагає чинне законодавство до даного виду договорів.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За доводами позивача, свої зобов'язання за договором підряду № 25 від 20.05.2011 року він виконав у повному обсязі.

Наявними у матеріалах справи актами здачі прийняття робіт:

Акт № ОУ-0000026 від 19.07.2011 року ( а.с. 19);

Акт № ОУ-0000038 від 03.10.2011 року (відповідач підписав 30.03.2012 року а.с. 33);

Акт № ОУ-0000037 від 03.10.2011 року (відповідач підписав 30.03.2012 року а.с. 34);

Акт № ОУ-0000054 від 03.10.2011 року (відповідач підписав 30.03.2012 року а.с. 35);

Акт № 1 виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 22)

Акт № 2 виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року (а.с. 28)

підтверджується виконання позивачем на користь відповідача робіт на загальну суму 2 132 194,00 грн. за договором підряду між сторонами.

Підписання пререлічених актів здачі-приймання робіт обома сторонами, хоча і в різні дати, засвідчує факт прийняття цих робіт відповідачем по справі.

Виходячи із загального аналізу мов договору підряду від 20.05.2011 року між сторонами, оплата робіт повинна проводися відповідачем поетапно, шляхом сплати 50% вартості робіт та сплати решти суми після завершення виконання відповідних робіт (додаток № 3 до договору).

Суд відхиляє доводи представників відповідача про те, що сторонами станом на час розгляду справи не підписаний остаточний акт здачі-приймання виконаних робіт у їх повному обсязі, що є порушенням п. 5.2. договору сторін, а тому у відповідача ще не настав обов'язок провести остаточний розрахунок по договору. За умовами невід'ємного додатку № 3 до договору підряду № 25 від 20.05.2011 року між сторонами (а.с. 17), повний розрахунок сторонами проводиться поетапно - після завершення виконання робіт по кожному їх виду, а не після остаточного прийняття робіт за оформленим загальним актом приймання-передачі робіт.

Доводи відповідача про існування недоліків у виконаних позивачем роботах не підтверджені жодними доказами і вирішення даного питання не відноситься до предмету спору між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 ЦК України, ст. 845 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після її виконання та прийняття за актом-здачі приймання робіт.

За доводами позивача, із 8 етапів робіт, передбачених додатком № 2.1. до договору підряду між сторонами, відповідач повністю оплатив лише 1,2,3,4,5,7 етапи, а 6 і 8 етапи оплачені лише у розмірі 50% їх вартості, що за доводами позивача складає 78 398,50 грн., а тому залишок боргу відповідача становить 78 398,50 грн., які позивач і просить стягнути.

6 і 8 етапи робіт включають в себе монтаж обладнання опалювальної системи та пусконалагоджувальні роботи обладнання. Дані роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що сторонами складено акт № ОУ-0000054 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який позивачем підписано 14.12.2011 року, а відповідачем - 30.03.2012 року ( а.с. 35).

Для сплати 50% вартості 6 і 8 етапу робіт відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000035 від 15.08.2011 року на суму 28 594,50 грн. (а.с. 37) та рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 30.09.2011 року на суму 49 804,00 грн. (а.с. 38).

За доводами позивача, ці рахунки були оплачені відповідачем повністю, що підтверджується наданими у справу доказами.

Оскільки додатком № 3 до договору підряду передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться сторонами на підставі рахунку-фактури позивача та після завершення виконання робіт, що підтверджується підписанням сторонами актів здачі-приймання, то за доводами позивача, ним було виставлено єдиний рахунок-фактуру № СФ-0000070 від 14.12.2011 року на суму залишку боргу у розмірі 78 398,50 грн. за пусконалагоджувальні роботи обладнання та монтаж обладнання опалювальної системи, що відповідає 6 і 8 етапам робіт за договором (а.с. 150).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що якщо позивач не надав належних доказів про направлення відповідачу цього рахунку-фактури, то ця обставина звільняє відповідача від виконання свого обов'язку по проведенню остаточного розрахунку за договором підряду. При цьому суд зазначає, що за договором сторін остаточна оплата повинна бути проведена відповідачем в будь-якому випадку після завершення виконання певного етапу робіт. Про завершення робіт за етапом 6 і 8 відповідач знав достеменно з факту підписання ним акту № ОУ-000054. Рахунок-фактуру № СФ-0000070 на суму 78 398,50 грн. позивач склав 14.12.2011 року, що відповідає даті підписання позивачем акту здачі-приймання робіт № ОУ-000054 (а.с. 35). Доводи відповідача про те, що якщо він підписав цей акт лише 30.03.2012 року, то виставлення рахунку-фактури № СФ-0000070 від 14.12.2011 року слід вважати надто раннім і неправомірним, суд відхиляє, оскільки дана обставина згідно договору між сторонами та положень чинного законодавства сама по собі не звільняє відповідача від обов'язку проведення остаточного розрахунку із позивачем.

На думку суду, немає порушеного права відповідача у тому, що до нього заявлено позов про стягнення залишку боргу за виконані на його користь підрядні роботи за умови, що акт приймання цих робіт ним підписано і про розмір залишку боргу відповідачу відомо, навіть якщо ним і не було отримано від позивача рахунку-фактури від СФ-0000070 від 14.12.2011 року.

Однак суд погоджується із доводами відповідача про те, що фактичний залишок боргу за виконані роботи у відповідача перед позивачем становить лише 73 008,50 грн., виходячи з такого:

За доводами позивача, в ході виконання сторонами договору підряду від 20.05.2011 року з боку відповідача мала місце переплата коштів по кількох виставлених позивачем рахунках-фактурах.

Зокрема, платіжним дорученням № 967 від 16.09.2011 року (а.с. 108) відповідач сплатив позивачу 92 847,00 грн. з призначенням платежу -- зг. дог. № 25 від 20.05.2011 року рах № 34 с-ма 41 447,50 грн., рах. № 35 с-ма 28594,50 грн., рах.№ 36 с-ма 22805,00 грн. рахом з ПДВ 15474,50 грн., замість належних до сплати лише 87 457,00 грн., що підтверджується копіями цих рахунків-фактур (а.с. 37, 127, 120).

Доказів про зміну призначення платежу за платіжним дорученням № 967 від 16.09.2011 року за взаємною згодою сторонами у справу не подано.

Позивач суму переплати за вказаним платіжним дорученням у розмірі 5390,00 грн. відповідачу не повернув і самостійно зарахував її в оплату рахунку-фактури № СФ-0000041 від 09.09.2011 року (а.с. 151) за експертизу проектної документації на виконання договору підряду між сторонами № 25 від 20.05.2011 року.

При дослідженні даного питання судом було встановлено наступне:

Умовами договору між сторонами прямо не передбачено обов'язок проведення експертизи проектної документації по об'єкту, щодо якого сторонами укладено договір підряду № 25 та її оплату відповідачем. Сторонами не складалося з цього питання і додаткової угоди до договору підряду від 20.05.2011 року, що є обов'язковим згідно ст. 654 ЦК України та п. 9.6. цього договору.

З цих підстав суд не приймає доводи позивача про те, що він мав право за власною ініціативою вважати відносини між сторонами комісійними і виконувати дії на власний розсуд в інтересах відповідача по справі (замовляти експертизу), а в подальшому покладати свої витрати за експертизу на відповідача.

Позивач пояснив (пояснення від 23.04.2013 року), що ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації" передбачено обов'язкову експертизу проектів будівництва, яка проводиться в установленому порядку експертними організаціями. На виконання вказаної вимоги закону відповідач нібито за власною ініціативою замовив експертизу в уповноваженій установі, отримав її, оплатив та передав відповідачу. За цей вид робіт позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000041 від 09.09.2011 року на оплату 5390,00 грн.

Суд констатує, що на підтвердження таких доводів позивача у справі немає ніяких доказів про те, що позивач дійсно замовляв цю експертизу (невідома і експертна установа що її виконувала), отримав її результат, а вартість експертизи становить саме 5 390,00 грн. Факт отримання висновку експерта від позивача відповідач категорично заперечив. Крім того, згідно відомостей у рахунку-фактурі № СФ-0000041 від 09.09.2011 року, експертизу нібито було проведено по проектній документації на реконструкцію цеху регенерації сіроводню, в той час як за п. 1.2. договору підряду від 20.05.2011 року, всі роботи позивач проводив у цеху гарячого оцинковування.

За таких обставин позивач не вправі був переплату відповідачем коштів за платіжним дорученням № 967 від 16.09.2011 року зараховувати в оплату рахунку-фактури № СФ-0000041 від 09.09.2011 року, стосовно якої немає також і доказів її отримання відповідачем. На цей рахунок-фактуру відповідач у платіжних документах ніде не посилався.

Сам по собі збіг розміру переплати коштів за платіжним дорученням № 967 від 16.09.2011 року та суми з рахунку-фактури № СФ-0000041 від 09.09.2011 року не свідчить про те, що при сплаті 92 847 грн. (а.с. 108) відповідач мав на увазі оплату ним також і рахунку-фактури № СФ-0000041 від 09.09.2011 року, оскільки відповідач не вказав реквізити цього рахунку-фактури у призначенні платежу платіжного доручення № 967 від 16.09.2011 року.

На підставі викладеного, 5390,00 грн. переплати коштів позивач міг зарахувати лише у рахунок платежів за договором підряду за виконані роботи згідно переліку у додатку № 3 до договору, з чим також погоджується і відповідач та вважає, що саме у зв'язку із цим сума основного боргу за позовними вимогами повинна бути зменшена на 5 390,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів правомірність стягнення лише 73 008,50 грн. основного боргу за виконані роботи за договором підряду № 25 від 20.05.2011 року між сторонами, які підлягають до примусового стягнення з відповідача по справі, оскільки строк виконання даного зобов'язання для відповідача вже є таким, що настав, а доказів проведення розрахунку за цією позовною вимогою у справу не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача і пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт за 6 і 8 етапом згідно додатку № 3 до договору підряду між сторонами в сумі 5 896,00 грн. за період з 09.04.2012 року по 09.10.2012 року та 2010,44 грн. як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Дані вимоги підлягають що часткового задоволення, виходячи з такого:

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2 договору підряду між сторонами, згідно з яким у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Така умова договору відповідає і положенням ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені встановлюється договором між сторонами, але при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяв у період нарахування пені.

Оскільки з 16.09.2011 року з урахуванням переплати в сумі 5 390,00 грн. (а.с. 108) залишок суми боргу відповідача перед позивачем становив лише 73 008,50 грн., то за період з 09.04.2012 року по 09.10.2012 року позивач мав право проводити нарахування пені саме з цього розміру боргу, а не з 78 398,50 грн., як розраховано у тексті позовної заяви.

Позивач правомірно визначив період початку розрахунку пені з 09.04.2012 року як 5 банківських днів після завершення виконання робіт (додаток № 3 до договору), які були прийняті відповідачем по акту № ОУ-0000054 від 14.12.2011 року, що був підписаний відповідачем лише 30.03.2012 року.

За належним розрахунком розмір пені за прострочення розрахунків за договором підряду становить лише 5 673,66 грн., які належать до примусового стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки доказів розрахунку за пенею відповідачем суду не подано.

У поясненні від 24.04.2013 року № 155 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені за прострочення розрахунків за рахунками-фактурами позивача (ас. 37-38) № СФ-0000035 від 15.08.2011 року та № СФ-0000055 від 30.09.2011 року (останній рахунок відповідач помилково вказує як № СФ-0000054) з мотивів, що дані рахунки слід оплачувати з дати їх складення, а тому річний строк позовної давності стягнення пені по боргу за цими рахунками на момент подачі позову (27.03.2013 року) вже скінчився.

Як пояснив позивач, ним помилково було обґрунтовано позовні вимоги на суму основного боргу 78 398,50 грн. за вказаними рахунками, оскільки вони вже є повністю оплаченими відповідачем та складали 50% вартості оплати проведених робіт за 6 і 8 етапом. На момент звернення із позовом до суду неоплаченою є така ж сама сума, яку позивач просив відповідача сплатити за рахунком-фактурою № СФ-0000070 від 14.12.2011 року (а.с. 150), який було надано суду в ході розгляду справи. Такі дії позивача не є зміною підстави та предмету позову, оскільки стосуються лише оформлення розрахунків між сторонами та не зачіпають суті відносин сторін.

На підставі викладеного, заява відповідача про застосування строку позовної давності до пені по оплаті за рахунками-фактурами № СФ-0000035 від 15.08.2011 року та № СФ-0000055 від 30.09.2011 року до задоволення не підлягає.

В силу положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом встановив період нарахування 3% річних з 09.04.2012 року по 15.02.2012 року в розмірі 2010,44 грн.

Початок періоду нарахування 3% річних позивачем обрано вірно, що відповідає також і початку періоду нарахування пені.

Однак, оскільки розмір боргу фактично становить у відповідача лише 73008,50 грн., то і 3% річних слід розраховувати з цієї суми.

За належним розрахунком 3% річних становить лише 1872,22 грн., які слід стягнути з відповідача примусово, оскільки доказів проведення розрахунку за цією вимогою відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача за основним позовом належить стягнути лише 73 008,50 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 673,66 грн. пені та 1 872,22 грн. як 3% річних.

Зустрічний позов.

У справі заявлено зустрічний позов (а.с. 59), за яким відповідач просить стягнути із позивача 181 827,58 грн. пені за прострочення виконання робіт по договору підряду між сторонами за період з 07.07.2011 року по 30.03.2012 року і вказує, що в порушення узгодженого сторонами графіку виконання робіт позивач постійно порушував строки їх проведення та здачі, допускав недоліки у роботах, а проектно-технічну документацію на піч та її обладнання взагалі не передав.

У відповідності до розділу 7 договору підряду між сторонами, відповідач має право стягнути з позивача пеню лише за несвоєчасне закінчення робіт в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення (п. 7.3).

Виходячи з цього, відповідач не має права обґрунтовувати підстави для стягнення пені фактами ненадання позивачем відповідачу проектно-технічної документації. Позовів з цього приводу відповідач до позивача не заявляв. Вирішення даного питання знаходиться поза межами позовних вимог.

За доводами позивача, проектно-технічну документацію було передано відповідачу за актами № ОУ-0000026 від 19.07.2011 року, від 14. 09.2011 року, 20.07.2011 року (а.с. 51-54).

Додатком № 2.1. до договору підряду (а.с. 15) сторонами було погоджено, що всі роботи за договором повинні бути закінчені позивачем до 30.09.2011 року, а у випадку затримки платежів, поетапні строки виконаних робіт збільшуються на строк затримки відповідних платежів.

Додатком № 2.2. до договору (а.с. 16) сторонами було передбачено кількість днів та календарні дати, за які повинен бути початий та завершений кожний з етапів виконання робіт за договором підряду.

Зі складеної позивачем уточненої таблиці відомостей про всі етапи робіт, строки їх виконання (додаток до пояснення від 23.04.2013 року № 39) вбачається, що відповідач допускав порушення п'ятиденного терміну оплати певних виконаних етапів робіт за договором, що давало можливість позивачу затримувати та переносити остаточні строки поетапного виконання робіт за договором підряду. Цих обставин відповідач суду не спростував, аналізу строків виконання робіт з урахуванням прострочення оплати виставлених позивачем рахунків (що мало місце) у зустрічній позовній заяві не зробив. Відповідач не визначився, які конкретно етапи робіт були простроченими, за умови, що вони були вчасно оплачені позивачу.

Непередання позивачем технічної документації (якщо це мало місце) та не підписання остаточного акту виконаних робіт у повному обсязі не є підставою для нарахування відповідачем пені позивача за прострочення строків виконання робіт за договором, оскільки таке не передбачено договором підряду між сторонами.

Відповідач просить стягнути пеню із позивача, розраховану за період з 04.07.2011 року по 30.03.2012 року. Оскільки право на нарахування пені за загальним правилом виникає з моменту виникнення порушення (строки виконання робіт за договором по таблиці (а.с. 61) з 04.07.2011 року по 15.08.2011 року, то відповідач має права на нарахування пені протягом шести місяців з 04.07.2011 року по 15.08.2011 року ( ст. 232 ГК України).

Іншого порядку розрахунку пені сторонами у договорі підряду не передбачено.

Позивач просить застосувати до вимог відповідача про стягнення пені строк позовної давності (заява а.с. 147).

У відповідності до ст. 256-258, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, у випадку, якщо суд прийде до висновку про відсутність порушеного права у позивача, то він відмовляє у задоволенні позову з цієї підстави, а не через застосування строку позовної давності. Якщо ж факт порушеного права буде встановлено, але строк позовної давності пропущено, то відмова у позові здійснюється на підставі пропуску строку позовної давності для його захисту.

Суд вважає, що відповідач не довів законність правових підстав для стягнення пені з позивача у справі внаслідок порушення позивачем строків виконання кожного етапу робіт, оскільки з боку відповідача мали місце прострочення 5-денного строку оплати за всіма етапами робіт (що зміщувало встановлені строки виконання робіт), а тому у задоволенні зустрічного позову відповідачу слід відмовити саме з цієї підстави, а не через застосування строку позовної давності до його вимог.

На підставі викладеного, основний позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 73 008,50 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 673,66 грн. пені та 1 872,22 грн. як 3% річних ( в решті вимог слід відмовити повністю), а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 726,10 грн. на відшкодування судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача по справі, а судові витрати за розгляд зустрічного позову покладаються на його заявника.

Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь у складі судових витрат 12 000,00 грн. коштів за участь представника позивача у судових засіданнях.

У задоволенні даного клопотання суд відмовляє повністю, виходячи з такого:

У клопотанні про розподіл витрат, пов'язаних із розглядом справи № 38 від 23.04.2013 року представник позивача вказує, що він особисто брав участь у трьох судових засіданнях, витрачався на поїздки, а відповідач займався лише затягуванням розгляду спору. Представник позивача є директором ПМП "Прайм Едвайс Київ", яке уклало договір від 02.04.2013 року з позивачем на представництво інтересів у суді по даній справі. При цьому оплата за правове обслуговування складає 4000,00 грн. за кожне засідання, що включає витрати на поїздку в м. Черкаси (п. 3.1.) і кошти в сумі 12000,00 грн. позивач перерахував своєму повіреному платіжними дорученнями від 05,17,23 квітня 2013 року.

Відповідач просить у задоволенні даної заяви позивача відмовити повністю, оскільки вона не обґрунтована.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

12000,00 грн. витрат, які позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат, не є витратами на оплату послуг адвоката, оскільки Надельнюк Р.О., який брав участь у судових засіданнях від позивача, представляв інтереси сторони на підставі довіреності від 02.04.2013 року (а.с.56), цивільно-правовий договір від 02.04.2013 року на представництво інтересів позивача в судах укладено не з адвокатом Надельнюк Р.О., а між юридичними особами.

Факт прикладення Надельнюком Р.О. адвокатського посвідчення до клопотання про розподіл судових витрат не створює доказу, що позивачу надавалися саме послуги адвоката, вартість яких позивач має право стягнути з відповідача.

Платіжні доручення на сплату позивачем коштів на користь ПМП "Прайм Едвайс Київ" не засвідчені установою банку, що підтверджувало б фактичне здійснення цих витрат.

Представник позивача вказує про те, що він поніс витрати на проїзд у поїзді та проживання у готелі при приїздах у судові засідання, про що суду не надано жодного квитка та розрахункового чеку, а вартість квитків доводить лише даними з Інтернету. На це відповідач слушно заперечив, що між Києвом та Черкасами є автобусне сполучення вартість 60,00 грн. за 1 поїздку, які можна здійснювати у порядку живої черги з 6.00 год. ранку до 22.00 год. вечора, що не вимагає для представника позивача проживання у готелі та придбання купейного вагону.

Суд вважає, що у виді інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, на підставі ч. 1 ст. 44 ГПК України, позивач мав би право стягнути витрати на поїздки представника з Києва до Черкас, однак жодного належного доказу про те, яким транспортом дійсно добирався представник позивача та яка була вартість цих поїздок, суду не подано.

Витрати на юридичну допомогу, яка надавалася позивачу, до відшкодування на підставі ч. 1 ст. 44 ГПК України не підлягають - п. 10 листа ВГСУ від 14.12.2007 року № 01-8/973 судам роз'яснено, що нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" , ідентифікаційний код 36584037, м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес Груп" , ідентифікаційний код 31577140 м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62-А --- 73 008,50 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 673,66 грн. пені та 1 872,22 грн. як 3% річних та 1 726,10 грн. на відшкодування судового збору.

В решті вимог у задоволенні первісного позову відмовити.

Наказ видати.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Повне рішення складено 29 квітня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських