Рішення № 30939690, 22.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2013 року Справа № 913/966/13

Провадження №15/913/966/13

За позовом заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Рівне Рівненської області

в інтересах держави в особі позивача Державного підприємства «Шепетівський ремонтний завод», м.Шепетівка Хмельницької області Державного концерну «Укроборонпром», м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ Луганської області

про стягнення 31248,00 грн.

Суддя Смола С.В.

Представники:

від заявника: Потайчук П.П. - прокурор Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 011846 від 28.10.2012;

від позивача: представник не прибув;

відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 06.08.1997.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Шепетівський ремонтний завод» Державного концерну «Укроборонпром» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про стягнення суми 31248,00 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу № 21 від 01.02.2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.04.2013 було порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 22.04.2013.

Відповідач в судовому засіданні 22.04.2013 визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив відстрочити виконання рішення на три місяці, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

У судовому засіданні 22.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (продавець, відповідач) та Державним підприємством «Шепетівський ремонтний завод», (покупець, позивач) 02.02.2011 був укладений договір купівлі-продажу № 21, за умовами якого продавець продає шоломи, а покупець купує шоломи в кількості та за ціною, що зазначені в специфікації до даного договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість товару зазначена в специфікації (додаток № 1) до цього договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати товар покупцю зі складанням «Акту приймання-передачі», що підписується сторонами у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Строк передачі товару від продавця - на протязі трьох робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати (пункт 6.2 договору).

Згідно пункту 8.5 договору у випадку не передачі товару продавець зобов'язується повернути авансовий платіж покупцю протягом 10 (десяти) банківський днів.

Відповідач, згідно додатку № 1 до договору (а.с.14), був зобов'язаний поставити позивачу шоломи, а саме: шолом літній, чорний, на чотири роз'єми, 2 розміру; шолом літній, чорний, на чотири роз'єми, 3 розміру. Відповідно до вищевказаних умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар у розмірі 31248,00 грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 143 від 03.03.2011, випискою з особового рахунку позивача станом на 03.03.2011 та податковою накладною № 05 від 03.03.2011 на вказану суму (а.с.32, 35-36). Однак, відповідач, в порушення умов договору, договірні зобов'язання щодо передачі шоломів не виконав, поставку товару на зазначену суму не здійснив. За умовами пункту 8.5 договору у випадку не передачі товару, повернення авансового платежу покупцю здійснюється протягом десяти банківських днів. Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, товар в передбачений договором термін не поставив, попередню оплату позивачу не повернув. 25.03.2013 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 2 (а.с.29-30) з вимогою перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 31248,00 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення попередньої оплати.

Суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем господарських зобов'язань підтверджується матеріалами справи. До того ж відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги в сумі 31248,00 грн. у повному обсязі, про що свідчить протокол судового засідання від 22.04.2013 (а.с.47).

В частині п'ятій статті 78 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як встановлено судом дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. За вказаних обставин вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення.

Відповідачем в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відстрочення стягнення на три місяці, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. Дане клопотання розглянуто судом та відхилено з огляду на те, що відповідачем взагалі не надано доказів, що підтверджують тяжке становище відповідача. За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір з позовних вимог у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідач в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Державного підприємства «Шепетівський ремонтний завод», що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Гагаріна, 10, код ЄДРПОУ 08396724, суму попередньої оплати 31248,00 грн. (тридцять одну тисячу двісті сорок вісім гривень 00 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в Доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач - УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили Державній податковій інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2013.

Суддя С.В.Смола