Ухвала суду № 30939643, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 1570/7658/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технології сучасного будівництва" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач ТОВ "Технології сучасного будівництва" 13 грудня 2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001692250 від 19.10.2012 року та № 0001982250 від 28.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та рішення Державної податкової служби в Одеській області, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що наявність у платника податку податкових накладних виданих йому постачальником товару, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві(а.с.3-9).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001692250 від 19.10.2012 року та № 0001982250 від 28.11.2012 року прийняті на підставі акту перевірки, який складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технології сучасного будівництва" з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ ДЕЛІ» у період з 01.03.2011року по 31.01.2011 року, ПП «УПТК» та ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХНОКОМЛЕКТ» у період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198,п201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі рішення № 31284/10/10-2007 Державної податкової служби в Одеській області від 15.11.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Технології сучасного будівництва" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001692250 від 19.10.2012 року та № 0001982250 від 28.11.2012 року було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 19.10.2012 року № 0001692250, яким ТОВ "Технології сучасного будівництва" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 474152,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 127077,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0001982250, яким ТОВ "Технології сучасного будівництва" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 251224,17 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Технології сучасного будівництва" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.11.2004 року № 15561020000002867, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.225).

Як вбачається з матеріалів справи в період з 18.09.2012 року по 01.10.2012 року на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформленого наказом від 10.09.2012 р. № 1914 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Бурячком Сергієм Васильовичем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Технології сучасного будівництва" з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ ДЕЛІ» у період з 01.03.2011 року по 31.03.2011року, ПП «УПТК» та ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХНОКОМЛЕКТ» у період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 08.10.2012 року № 6051/22-5/33218008 (т.1,а.с.12-28), яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

- завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 220000,00 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на суму 220000,00 грн.;

- завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 254152,00 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року на суму 254152,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки TOB "Технології сучасного будівництва" звернулось до ДПІ у Приморському районі м. Одеси із запереченнями на акт від 11.10.2012 року № 11/10-1 (т.1, а.с.29-31), у якому просило скасувати висновки про порушення підприємством п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Листом від 18.10.2012 року № 43130/10/22-5 (т.1,а.с.32-38), складеним за результатами розгляду вказаних заперечень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишено без змін висновки акту перевірки від 08.10.2012 року № 6051/22-5/33218008.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 08.10.2012 року № 6051/22-5/33218008 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0001692250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 601229,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 474152,000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 127077,00 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (т.1, а.с.10).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС позивач 29.10.2012 року звернувся зі скаргою № 29/10-1 до Державної податкової служби Одеської області на податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0001692250 ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС в якій просив скасувати дане податкове повідомлення-рішення (т.1,а.с.39-42).

15.11.2012 року Державною податковою службою в Одеській області винесено рішення № 31284/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги в якому залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0001692250 та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251224,17 грн.

Після чого на підставі рішення № 31284/10/10-2007 від 15.11.2012 року про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0001982250 від 28.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251224,17 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.198.1-198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено право визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Між позивачем та ТОВ "КОМПАНІЯ ДЕЛІ" укладено договір поставки від 01.03.2011 року б/н, фактичне виконання цього договору підтверджується видатковою накладною № 10 від 30.03.2011 року (т.1, а.с.62), податковою накладною та товарно-транспортною накладною (т.3 а.с.130-132). Вартість поставлених товарів, у тому числі ПДВ була сплачена позивачем на користь постачальника товарів та послуг, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 3, а.с. 133-134).

Між позивачем та ПП "УПТК" укладено договір поставки від 31.03.2011 року № 135, фактичне виконання якого підтверджується рахунком-фактурою № УПТ-35 від 31.03.2011 р. (т.1, а.с.67), податковою накладною, накладною, а факт оплати коштів за даним договором підтверджується платіжними дорученнями (т.3, а.с. 110-113).

Також, між позивачем та ТОВ "ПІВДЕНЬСАНТЕХНОКОМЛЕКТ" укладено договір поставки від 05.01.2011 року б/н, фактичне виконання цього договору підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та податковими накладними та платіжними дорученнями (т.1, а.с.72-224, т. 3, а.с. 147 - 258).

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технології сучасного будівництва" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук