Постанова № 30939262, 22.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 5002-27/4343-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Воронцової Н.В.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін: представники сторін у судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 18.02.2013 у справі №5002-27/4343-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим"

до Фізичної особи-підприємця Степанова Вадима Сергійовича

Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек"

про розірвання договору та стягнення 1222027,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 у справі №5002-27/4343 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" задоволено частково.

Договір від 20.01.2011 №1101/20 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" і товариством з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" розірвано.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" предоплату вартості енергосистеми у розмірі 278 160,75 грн., пеню у розмірі 32 968,41 грн.

Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Степанова Вадима Сергійовича пеню у розмірі 1000,00 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек"

Не погодившись з рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим " звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а також у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" пені у розмірі 32968,41 грн. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 у зв'язку зі знаходженням судді Антонової І.В. у відпустці, її було замінено на суддю Заплава Л.М.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 у зв'язку хворобою судді Заплава Л.М., її було замінено на суддю Воронцову Н.В.

У судове засідання, призначене до розгляду на 22.04.2013, сторони не з'явилися.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Владіком-Крим" (Замовник) і ТОВ "Флай-Тек" (Підрядник) укладено договір № 1101/20 (далі - Договір № 1101/20, а.с. 14-20), згідно до умов якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника і на підставі Технічного завдання здійснити роботи, які складаються з постачання обладнання системи енергозберігання із щорічним виробленням електроенергії не менше 120000 кВт*год, монтажу, пуско-наладки і проведення випробувань даної системи (далі - Енергосистема).

20.01.2011 між ТОВ "Владіком-Крим" (Замовник) і ТОВ "Флай-Тек" (Підрядник) укладено договір № 1101/20 (далі - Договір № 1101/20, а.с. 14-20), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника і на підставі Технічного завдання здійснити роботи, які складаються з постачання обладнання системи енергозберігання із щорічним виробленням електроенергії не менше 120000 кВт*год, монтажу, пуско-наладки і проведення випробувань даної системи (далі - Енергосистема).

Згідно із п. 1.2 Договору № 1101/20 комплектність обладнання, кількість і ціна складових елементів Енергосистеми вказані у Додатку № 1 (Специфікація) до Договору № 1101/20, яка підписана сторонами та є його невід'ємною частиною (а.с. 42).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору № 1101/20 вартість Енергосистеми складається із вартості обладнання і вартості монтажу Енергосистеми без бетонних робіт і складає 437104,50 грн. (у т.ч. 72850,75 грн. ПДВ). Вартість обладнання Енергосистеми складає 397372,50 грн. (у т.ч. 66228,75 грн. ПДВ). Замовник здійснює оплату 70 % вартості обладнання (без урахування монтажу) в сумі 278160,75 грн. протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі. Підрядник надає Замовнику на суму 278160,75 грн. рахунок-фактуру (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору № 1101/20 передбачено, що Замовник здійснює оплату частини, що залишилась, у розмірі 30 % від вартості обладнання в сумі 119211,75 грн. протягом 3 банківських днів після підписання Протоколу про початок монтажних робіт. Підрядник надає Замовнику на суму оплати в 119211,75 грн. рахунок-фактуру.

Згідно із п.п. 2.5, 2.6 Договору № 1101/20 вартість монтажних робіт складає 39732,00 грн. (у т.ч. 6622,00 грн. ПДВ). Підрядник надає Замовнику на суму оплати в 39732,00 грн. рахунок-фактуру. Замовник здійснює оплату вартості монтажу в сумі 39732,00 грн. протягом 3 банківських днів після підписання Акту приймання-передачі робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 1101/20 роботи по поставці обладнання Енергосистеми, її монтажу, пуско-наладці і проведення її випробувань здійснюється у декілька етапів: поставка обладнання Енергосистеми на адресу Замовника; вибір і підготовка майданчика на території Замовника під місцезнаходження Енергосистеми; монтаж обладнання, пуско-наладка і проведення випробувань Енергосистеми; передача обладнання і робіт Замовнику (підписання Акта приймання-передачі робіт).

Так, поставка обладнання Енергосистеми здійснюється протягом 90 календарних днів на адресу Замовника після отримання від Замовника 70 % від вартості обладнання шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника. Сторони складають Протокол про приймання-передачу обладнання на відповідальне зберігання (п.п. 3.2.1, 3.2.2 Договору № 1101/20).

У той час, п. 3.3.1 Договору № 1101/20 передбачено, що Замовник зобов'язується вибрати на підставі рекомендацій Підрядника земельну ділянку на території Замовника і надати її Підряднику для монтажу обладнання Енергосистеми.

Про вибір майданчика сторони складають Протокол про вибір майданчика під Енергосистему. У даному протоколі сторони зазначають місцезнаходження майданчика шляхом прив'язки його до об'єктів на місцевості і адреси місцезнаходження. Замовник здійснює підготовку фундаменту по кресленням Підрядника на вибраному майданчику (п.п. 3.3.5, 3.3.6 Договору № 1101/20).

Пунктом 3.4.2 Договору № 1101/20 передбачено, що після передачі обладнання Замовнику на відповідальне зберігання і надання Замовником підготовленого майданчику з фундаментом, яке відповідає технічним вимогам, під Енергосистему, Підрядник складає Протокол про початок монтажних робіт і надає його Замовнику на підпис. Монтаж обладнання проводиться лише після підписання сторонами Протоколу про початок монтажних робіт.

Крім того, п.п. 3.5.1, 3.5.2 Договору № 1101/20 визначено, що строк початку робіт з моменту отримання від Замовника 278160,75 грн. Закінчення виконання робіт - через 120 календарних днів з моменту отримання 278160,75 грн., але за умови підписання Замовником Протоколу про початок монтажних робіт і отримання від Замовника залишку вартості обладнання в сумі 119211,75 грн. за умовами Договору № 1101/20, включаючи усунення всіх мотивованих зауважень Замовника.

Прийняття робіт з установки Енергосистеми здійснюється Замовником після проведення випробування Енергосистеми. Виконавець у присутності Замовника здійснює підключення, перший пуск і перевірку обладнання у всіх режимах, про що, сторони складають і підписують Протокол проведення остаточних випробувань і про готовність обладнання до передачі Замовнику. Після підписання сторонами зазначеного Протоколу Підрядник складає Акт приймання-передачі робіт та передає його Замовнику для підписання. Замовник протягом 2-х робочих днів із дня отримання Акту приймання-передачі робіт підписує його або надає мотивовану письмову відмову від прийняття робіт і підписання даного Акту (п.п. 3.5.4, 3.5.5, 3.5.6 Договору № 1101/20).

Пунктом 10.1 Договору № 1101/20 передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Замовником і Підрядником, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім того, 20.01.2011 між ТОВ "Владіком-Крим" (Кредитор) і ФОП Степанов В.С. (Поручитель) укладений договір поруки № б/н (далі - Договір поруки; а.с. 21-23), відповідно до умов якого Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Флай-Тек" за Договором № 1101/20.

Умовами Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання ТОВ "Флай-Тек" зобов'язання за Договором № 1101/20 з поставки обладнання, а також з монтажу, пуско-наладки і проведення випробувань обладнання на суму, яка дорівнює 1000,00 грн., а також на відшкодування Кредитору збитків і оплати відповідних штрафних санкцій по Договору № 1101/20 у розмірі 1 000,00 грн. (п. 3.1 Договору поруки).

Згідно із п. 6.1 Договору поруки ФОП Степанов В.С. і ТОВ "Флай-Тек" несуть солідарну (субсидіарну) відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань за Договором № 1101/20.

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії Договору № 1101/20, а також у випадку зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується об'єм його відповідальності (п. 7.1 Договору поруки).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 1101/20 Підрядник виставив Замовнику рахунок-фактуру від 02.02.2011 №ФТ-0000012 для здійснення передоплати по Договору № 1101/20 у розмірі 278160,76 грн. (а.с. 43).

Авансовий платіж в повному обсязі, передбаченому договором, було здійснено 03.02.2011, що підтверджується платіжним дорученням від 03.02.2011 (а.с. 32).

Однак, Підрядником передбачені Договором № 1101/20 роботи виконані не були, у зв'язку з чим, Замовник звернувся до нього з вимогою від 28.03.2012 № б/н, в якій просив у строк до 30.04.2012 виконати взяті на себе зобов'язання за Договором № 1101/20 (а.с. 34). Вищевказана вимога отримана відповідачем 06.04.2012, що підтверджується підписом уповноваженої особи Підрядника, який міститься на відповідному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

Проте, будь-яких дій щодо виконання взятих на себе зобов'язань за Договором № 1101/20 ТОВ "Флай-Тек" здійснено не було.

У зв'язку з наведеним, 07.12.2012 ТОВ "Владіком-Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до ФОП Степанов В.С. і ТОВ "Флай-Тек", в якій просило:

розірвати договір від 20.01.2011 № 1101/20, укладений між позивачем і ТОВ "Флай-Тек", у зв'язку з порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Флай-Тек";

стягнути з ТОВ "Флай-Тек" на користь позивача передоплату вартості енергосистеми у розмірі 278160,75 грн;

стягнути з ТОВ "Флай-Тек" на користь позивача збитки у вигляді не отриманого доходу в розмірі 138594,73 грн;

стягнути з ФОП Степанова В.С. як з солідарного боржника на користь позивача збитки у вигляді не отриманого доходу в розмірі 1000,00 грн.;

стягнути з ТОВ "Флай-Тек" на користь позивача пеню у розмірі 803272,28 грн;

стягнути з ФОП Степанова В.С. як з солідарного боржника на користь позивача пеню у розмірі 1000,00 грн.

Крім того, позивач просив покласти на ТОВ "Флай-Тек" судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 543, 611-612, 615, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 231-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушенням ТОВ "Флай-Тек" взятих на себе зобов'язань, що виразилося у не поставленні обладнання системи енергопостачання у визначений договором строк, що є його істотною умовою, та, в свою чергу, є підставою для розірвання відповідного договору.

Позивач також вказав, що у разі виконання ТОВ "Флай-Тек" взятих на себе обов'язків за договором, витрати позивача із споживання електричної енергії мали скоротитись на 68,44%. Крім того, за порушення ТОВ "Флай-Тек" строків виконання робіт, останній повинен виплатити позивачу пеню у розмірі 1% від вартості енергосистеми за кожен день прострочення виконання обов'язку.

Щодо позовних вимог до ФОП Степанова В.С., то позивач зазначив, що останній частково є солідарним боржником з ТОВ "Флай-Тек" в частині наявних збитків та нарахованої пені. На підставі зазначеного, просив позов задовольнити.

Згідно заяви ФОП Степанова В.С. вх. №56393 від 17.12.2012 він безумовно погоджується задовольнити матеріально-правову вимогу позивача у відповідності до позовної заяви, а саме про відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 1000 грн. та сплати пені у розмірі 1000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Флай-Тек" у передбачений Договором № 1101/20 строк (з дати перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Флай-Тек" грошових коштів у розмірі, передбаченому Договором № 1101/20) не здійснило поставки обладнання Енергосистеми на адресу позивача, що є істотним порушенням умов Договору № 1101/20, у зв'язку з чим вимоги позивача про розірвання Договору № 1101/20 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, враховуючи, що між позивачем та ФОП Степановим В.С. був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань ТОВ "Флай-Тек" за Договором № 1101/20, звертаючи увагу, що ТОВ "Флай-Тек" свої зобов'язання не виконало, позовні вимоги в частині солідарного стягнення пені з ФОП Степанова В.С. та ТОВ "Флай-Тек" підлягають задоволенню, однак у загальному розмірі, що не перевищує граничного розміру пені та не більш ніж за шість місяців.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідачів суми збитків у вигляді неотриманого доходу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено розміру збитків, як і розміру спожитої електроенергії.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Зокрема, позивач в апеляційній скарзі вказує, що місцевим господарським судом не враховано, що пеня була нарахована позивачем не за виконання грошового зобов'язання, а за невиконання зобов'язання за договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно до ступеня його виконання.

Крім того, позивач не погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно недоведеності розміру збитків за договором.

Також у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.04.2013 позивачем надані доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає про необхідність врахування висновків Верховного Суду України при вирішення спору щодо стягнення пені.

Судова колегія дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що укладений між сторонами Договір № 1101/20 за своєю правовою природою є договором підряду, який у силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до умов Договору №1101/20 (п.п. 3.2.1 Договору) ТОВ "Флай-Тек" мало протягом 90 календарних днів після отримання від ТОВ "Владіком-Крим" 70% від вартості обладнання шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок Підрядника здійснити поставку обладнання Енергосистеми.

Як зазначалося раніше, ТОВ "Владіком-Крим" 70% від вартості обладнання перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Флай-Тек" 03.02.2011 на підставі виставленого Підрядником рахунку-фактури від 02.02.2011 №ФТ-0000012 (а.с. 32, 43).

Однак, ТОВ "Флай-Тек" роботи з постачання обладнання Енергосистеми не здійснило, як не виконало і інших умов Договору по належному виконанню взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, у силу ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, враховуючи, що ТОВ "Флай-Тек" у передбачений Договором № 1101/20 строк не здійснило поставки обладнання Енергосистеми на адресу позивача, що, у свою чергу, унеможливило виконання сторонами умов Договору на наступних етапах (вибору і підготовки майданчику на території Замовника під місцезнаходження Енергосистеми, монтажу обладнання, пуско-наладки і проведення випробувань Енергосистеми, передачі обладнання і робіт Замовнику), та неможливості його виконання в цілому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушення ТОВ "Флай-Тек" умов Договору № 1101/20 є істотним, у зв'язку з чим вимоги позивача про розірвання Договору № 1101/20 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо повернення попередньої оплати, то судами попередніх інстанцій встановлено, що повернення попередньої оплати є похідною від вимоги про розірвання договору.

Враховуючи факт розірвання Договору № 1101/20, правовідносини сторін щодо повернення авансового платежу, сплаченого на його виконання, є позадоговірними і до них застосовуються норми глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі № 5023/9115/11, від 15.08.2012 у справі № 11/5009/8090/11 та від 30.08.2012 у справі № 15/5005/2635/2012.

Так, згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для придбання.

Відсутність правової підстави для придбання означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Звертаючи увагу, що на виконання умов Договору №1101/20 позивачем на користь ТОВ "Флай-Тек" були перераховані грошові кошти у розмірі 278160,76 грн. (а.с. 32), останнім його зобов'язання виконані не були, ураховуючи факт розірвання судом Договору № 1101/20, грошові кошти у заявленому позивачем розмірі підлягають поверненню.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено раніше, умови Договору №1101/20 та договору поруки ТОВ "Флай-Тек" та ФОП Степановим В.С. виконані не були.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, на думку судової колегії є безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка встановлює граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується, з огляду на наступне.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду України від 22.11.2010 по справі №3-24гм10, яка є обов'язковою для врахування відповідно до ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 6.2 Договору №1101/20 у випадку, якщо Підрядник порушить строки виконання робіт, він платить Замовнику пеню у розмірі 1 % від вартості Енергосистеми за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну (субсидіарну) відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань за основним договором.

Слід звернути увагу, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5.2 Договору №1101/20 передбачений строк закінчення виконання робіт - через 120 календарних днів з моменту отримання 278160,75 грн.

Отже вважаючи, що ТОВ "Владіком-Крим" 278160,75 грн. перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Флай-Тек" 03.02.2011, то строк для обчислення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання має бути визначений як з 04.06.2011 по 05.12.2011, враховуючи приписи ч.ч. 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом першої інстанції при підрахунку строку прострочення виконання зобов'язання як строку з 04.06.2011 по 03.12.2011 не застосовані правила ч.ч. 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, та якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене, розрахунок суми пені, наданий позивачем (а.с. 36), є вірним, а вимоги щодо стягнення пені у розмірі 803272,28 грн. з ТОВ "Флай-Тек" та 1000 грн. з ФОП Степанова В.С. підлягаючими задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів суми збитків у вигляді не отриманого доходу слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У той час, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно ст. 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язань другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ "Владіком-Крим" посилалось на умови Договору № 1101/20, відповідно до якого ТОВ "Флай-Тек" зобов'язувалося виконати роботи з поставки обладнання Енергосистеми із щорічним виробництвом електроенергії не менш 120000 кВт*год, а також здійснити його монтаж, пуско-наладку і проведення випробувань Енергосистеми.

Як зазначає позивач, за період з 16.06.2011 по 15.06.2012 ним було спожито 175340 кВт*год, на підставі договору про постачання електричної енергії від 27.05.2011 № 1388, укладеного з ПАТ "Крименерго" (а.с. 24), за які він розрахувався з ПАТ "Крименерго" у повному обсязі, що підтверджує актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 33) та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 57-81).

На думку позивача, у разі виконання ТОВ "Флай-Тек" взятих на себе зобов'язань за Договором №1101/20, позивач мав зменшити свої витрати на придбання від ПАТ "Крименерго" електричної енергії в розмірі не менш ніж на 120000 кВт*год щорічно. Ураховуючи загальну кількість спожитої електричної енергії, ТОВ "Владіком-Крим" визначило, що його витрати мали зменшитись на 68,44 %, що складає 139594,73 грн. (а.с. 36).

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено розміру збитків.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на підтвердження сплати ПАТ "Крименерго" 203966,59 грн. за активну електричну енергію, за спожиту реактивну енергію, за генерацію реактивної енергії, а також за технологічну втрату реактивної енергії, є неспроможним, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами кількість спожитої електричної енергії та її вартість за 1 кВТ, у зв'язку з чим не може бути розрахована і сума збитків у зв'язку з невиконанням умов Договору.

Окрім того, слід звернути увагу, що за приписом ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Тому, навіть якщо припустити, що позивачем було б доведено розмір збитків у зв'язку з невиконанням умов Договору № 1101/20 ТОВ "Флай-Тек" у сумі 139594,73 грн., вони не підлягали б стягненню з відповідачів, у зв'язку з тим, що ця сума є меншою ніж штрафні санкції за договором у вигляді пені, правомірність встановлення котрих визначена вище.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

При цьому судова колегія вважає за необхідно здійснити розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, та позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже, при зверненні з позовною заявою позивачу потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 25513,56 (розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року - 1073, 1073 грн. - за немайнові вимоги, (278160,75 + 138594,73 + 1000 + 803272,28 +1000) * 2% / 100% = 24440,56- за майнові вимоги). Позивачем було сплачено лише 24929,37 грн. судового збору. У зв'язку з чим, судова колегія вважає за необхідне стягнути в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору при подачі позовної заяви 584,19 грн. (25513,56- 24929,37= 584,19).

При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено 12220,29 грн. судового збору, що також не відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

Так, позивачу потрібно було сплатити судовий збір виходячи з оспорюваної суми, що узгоджується з п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7, тобто у розмірі 9098,99 ((804272,28 - 32968,41 +138594,73) * 2% / 100% * 50% / 100%= 9098,986).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тобто у даному випадку поверненню підлягає сума судового збору у розмірі 3121,30 грн. (12220,29-9098,99= 3121,30).

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим"- задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 у справі №5002-27/4343-2012 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір від 20.01.2011 № 1101/20, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" передоплату вартості енергосистеми у розмірі 278160,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" пеню у розмірі 803272,28 грн.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Степанова Вадима Сергійовича пеню у розмірі 1 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" судовий збір у розмірі 584,19 грн. за подання позовної заяви у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м.Сімферополі АРК (м.Сімферополь); код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38040558; банк отримувача - ГУ ДКCУ в АРК, м.Сімферополь; код банку отримувача (МФО) - 824026; рахунок отримувача - 31211206783002; код класифікації доходів бюджету - 22030001).

Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів - Державний бюджет міста Севастополя ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38022717; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі; код банку отримувача (МФО) - 824509; рахунок отримувача - 31216206782001; код класифікації доходів бюджету - 22030001) Товариству з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 3121,30 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанова Вадима Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" витрати по сплаті судового збору у розмірі 20,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" витрати по сплаті судового збору у розмірі 29868,85 грн."

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді Н.В. Воронцова

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Владіком-Крим" (вул. Чкалова, 65А, Фонтани, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97573)

2. Фізична особа-підприємець Степанов Вадим Сергійович (вул. Дм.Ульянова, 12, кв.10, м. Сімферополь, 95000)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Флай-Тек" (вул. Промислова, 8, Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133)